5.3 Оцінка рівня економічної безпеки підприємства

Економічна безопека підприємства — це такий стан суб’єкта господарювання, при якому він за умов найбільш ефективного використання ресурсів досягає запобігання або послаблення існуючих загроз та в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції.

Забезпечення економічної безпеки полягає у визначенні, аналізі та оцінці можливих загроз та ризиків із кожної з функціональних складових та розробці відповідних попереджувальних заходів. На рисунку 5.1 представлено цілі забезпечення економічної безпеки підприємства.

Складовими економічної безпеки підприємства є:

-фінансова;

-кадрова;

-інформаційна;

-техніко-технологічна;

-екологічна;

-силова.

Рисунок 5.1 Мета економічної безпеки підприємства

Фінансова складова покликана характеризувати фінансову забезпеченість підприємства. Про послаблення фінансової безпеки на практиці свідчать: зниження фінансової стійкості, підвищення кредиторської та дебіторської заборгованостей; порушення платоспроможності, зниження ліквідності. За відповідність цієї складової економічної безпеки на підприємстві відповідають фінансові та економічні служби.

Виходячи з вищевикладеного, оцінку фінансової складової доцільно здійснювати на основі аналізу фінансового стану підприємства. Основними розділами методики аналізу фінансового стану підприємства є: загальна оцінка фінансового стану; аналіз фінансової стійкості і ліквідності балансу; аналіз оборотності оборотних активів; аналіз рентабельності. Основою аналізу є система показників і аналітичних таблиць, логіка підбору й упорядкування яких припускає дослідження стану і динаміки економічного потенціалу підприємства, ефективності і результативності його використання.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства в запропонованій методиці використовуються і відомі відносні показники:

— коефіцієнт автономії (незалежності);

— коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів;

— коефіцієнт маневреності;

— коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами формування.

За допомогою перерахованих коефіцієнтів можна одержати об'ємну інформацію про фінансову діяльність підприємства. Логічним продовженням фінансового аналізу є аналіз оборотності оборотних активів.

Завершальним етапом аналізу фінансового стану повинен, на нашу думку, бути аналіз рентабельності. Необхідність розрахунку показників рентабельності при аналізі економічної безпеки підприємства обумовлена їхньою сутністю: співвідношення результату і витрат. У контексті проведених досліджень розраховуються і дорівнюються:

— рентабельність усього капіталу;

— рентабельність власного капіталу;

— рентабельність виробничих фондів;

— рентабельність товарообігу (виручки).

Техніко-технологічна складова економічної є пріоритетною для виробничих підприємств і безпосередньо пов’язана із формуванням конкурентоспроможності продукції.

Саме ця складова економічної безпеки характеризує технологічний потенціал підприємства і ступень його захищеності. До головних негативних впливів належать: дії, що спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства, порушення технологічної дисципліни, моральне старіння техніки та технологій, які застосовуються на підприємстві. Протидію зазначеним впливам повинна забезпечувати технологічна служба, до головних обов’язків якої мусить входити: контроль технологічної дисципліни, вдосконалення існуючих та розробка і впровадження нових, ефективніших технологій, моніторинг винаходів в межах підприємства, в межах галузі.

Для її оцінки, ми вважаємо за доцільне, використовувати наступні показники:

— рівень прогресивності технологій, який розраховується як відношення кількості прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих підприємств, які працюють в межах конкретного ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

— рівень прогресивності продукції, який розраховується як відношення кількості найменувань продукції (на рівні кращих видів продукції підприємств, які працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

— рівень технологічного потенціалу, який розраховується як питома вага технічних і технологічних рішень на рівні винаходів в загальній кількості нових рішень, які використовуються в виробничому процесі.

Кадрова складова економічної безпеки характеризує кадровий та інтелектуальний потенціал підприємства. Серед негативних впливів з боку цієї складової можна відзначити: звільнення провідних висококваліфікованих робітників, зниження ваги інженерно-технічних та наукових кадрів у загальній кількості робітників, спад винахідницької та раціоналізаторської активності, зниження рівня освіти робітників, особливо це стосується апарату управління. За цю складову на підприємстві повинна відповідати кадрова служба (або відділ кадрів) та головний інженер.

Рівень цієї функціональної складової економічної безпеки можна визначити на основі наступних коефіцієнтів:

— плинність робітників високої кваліфікації, яку можна розрахувати як відношення кількості робітників, що звільнилися, до загальної кількості робітників даної кваліфікації;

— питома вага інженерно-технічних та наукових робітників, яка розраховується як відношення їх кількості до загальної кількості робітників підприємства;

— показник винахідницької (раціоналізаторської) активності – відношення кількості винаходів (вдосконалень) у перерахунку до кількості інженерно-технічних робітників або до загальної кількості робітників підприємства;

— показник освітнього рівня визначається як відношення кількості осіб, які мають вищу (або спеціальну) освіту, яка відповідає профілю діяльності підприємства, до загальної кількості робітників.

Негативні впливи на підприємство і його економічну безпеку з боку екологічної складової, можна звести до: загрози здоров’ю робітників підприємства, зниження прибутків за рахунок великих екологічних штрафів та платежів, зниження конкурентоспроможності підприємства та продукції, що їм виробляється, підрив іміджу підприємства.

Протидією вказаним загрозам повинна займатися служба екологічної безпеки (головним обов’язком якої повинні бути контроль за екологічністю і реалізація програм екологізації всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений наступним чином:

— абсолютна екологічна безпека, коли у супроводжуючих діяльність підприємства викидах не має речовин, які забруднюють повітряну, водну середу, або землю;

— нормальна екологічна безпека, коли фактична концентрація речовин, які забруднюють, в викидах знаходиться в межах гранично дозволених концентрацій (ПДК);

— нестійкий екологічний стан, коли фактична концентрація речовин, які забруднюють, по більшості забруднювачів перевищує ПДК не більше ніж на 50%;

— критичний екологічний стан, коли фактична концентрація речовин, які забруднюють, по більшості забруднювачів перевищує ПДК не більше ніж вдвічі.

Рівень інформаційної складової економічної безпеки визначається вагою неточної, неповної, суперечливої інформації, яка використовується в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба підприємства спільно із службою безпеки (при цьому в їх обов’язки повинно входити: аналіз надійності і достовірності отриманої інформації, сбір, накопичення, систематизація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв’язків із діловими партнерами та широкими верстами населення).

В якості показників рівня інформаційної безпеки ми рекомендуємо використовувати наступні коефіцієнти:

— коефіцієнт повноти інформації (К_пл), який розраховується як відношення обсягу інформації, яка є у наявності особи, що приймає управлінське рішення (ОПР), і обсягу інформації, яка необхідна для прийняття обґрунтованого рішення;

— коефіцієнт точності інформації (К_т), розраховується як відношення релевантної інформації до загального обсягу інформації, яка є в розпорядженні ОПР;

— коефіцієнт суперечливості інформації (К_суп), який розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь прийняття рішення до загальної кількості незалежних свідчень в сумарному обсязі релевантної інформації.

Загальний рівень інформаційної безпеки може бути визначено шляхом перемноження всіх вище наведених коефіцієнтів:

К_і = К_пл * К_т * К_{суп ,} (7)

При цьому, якщо:

К_і 0,7 – рівень безпеки високий;

0,3 К_і < 0,7 – рівень безпеки середній;

К_і < 0,3 – рівень безпеки низький.

Класично до головних негативних впливів з боку силової складової відносять:

— фізичні або моральні впливи, які спрямовані на конкретних осіб, а саме керівництво або провідних спеціалістів підприємства, з метою завдання шкоди їхньому здоров’ю (фізичному або психічному), а також репутації й матеріальному стану, що є загрозою для нормального функціонування підприємства;

— негативні впливи, які наносять шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів та втрати економічної незалежності (у тому числі, доступ до конфіденційної інформації підприємства, промисловий шпіонаж, дезінформація, знищення інформації й т.ін.)

Протидією вказаним негативним впливам повинна займатися служба безпеки (в її обов’язки входить: забезпечення фізичного захисту керівників підприємства, організація пропускного режиму, охорона зданій, приміщень, лінійного зв’язку і обладнання, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму секретності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, надання консультацій і навичок персоналу щодо розпізнання небезпек і мір самозахисту).

Рівень силової складової економічної безпеки може бути визначено на основі розрахунку імовірності реалізації вище вказаних, або аналогічних, загроз. На наш погляд, імовірність (Р) може бути розрахована об’єктивно як частота негативних впливів в попередньому та поточному періодах діяльності підприємства, або суб’єктивно – методом експертних оцінок. При цьому до уваги треба брати можливий збиток, як наслідок реалізації загроз. Визначення рівня силової безпеки можна здійснити за допомогою даних таблиці 5.2.

Важливо зазначити, що вказаний алгоритм можна використовувати для визначення рівня будь-якої функціональної складової економічної безпеки, але на практиці застосування визначеного метода для більшості складових важко реалізувати, тому що розрахунки імовірності виникнення збитків та їх обсяги встановити дуже складно.

Таблиця 5.2

Оцінка рівня силової функціональної складової економічної безпеки

Рівень безпеки	Умови
Високий	Р 0,0001 Пт ССр	Р 0,001 ВД < Пт В	Р 0,01 Пч < Пт Д	Р 0,1 Пт Пч
Середній	0,0001<Р0,0001 Пт ССр	0,001<Р0,01 ВД < Пт В	0,01<Р0,1 Пч < Пт Д	0,1<Р0,2 Пт Пч
Низький	Р>0,001 Пт ССр	Р>0,01 ВД < Пт В	Р>0,1 Пч < Пт Д	Р>0,2 Пт Пч

Примітка.В таблиці використані наступні скоротшення:Р – ймовірність збитків; П_т – обсяг можливих збитків; СС_р – власні кошти підприємства; В – прибуток від реалізації продукції; Д –дохід; П_ч – чистий прибуток.

Застосувавши на практиці вище наведені розрахунки можна визначити загальний рівень економічної безпеки підприємства (з урахуванням всіх функціональних складових) на основі наступного алгоритму:

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної функціональної складової, для чого рекомендується використовувати формулу:

О_і = (1/ N_і) * n_і, (8)

де О_і – відносна оцінка і-ї складової економічної безпеки підприємства;

N_і – кількість рівнів і-ї складової економічної безпеки підприємства;

n_і – номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня і-ї складової економічної безпеки підприємства, виходячи із несприятливішого включно.

2. Визначити вагомості В_і кожної складової економічної безпеки.

3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньовагому всіх складових. Чим буде вона ближчою до 1, тим вищий рівень економічної безпеки. Оцінка нижча за 0,5 свідчить про послаблення економічної безпеки. Ближча до 0 – відсутність економічної безпеки або повну економічну і правову залежність підприємства.

Аналіз кожної окремої складової дозволить виявити хиби підприємства і розробити комплекс заходів, що спрямовані на протидію загрозам та підвищенню рівня економічної безпеки підприємства.