5. Наукові ступені, вчені звання. Аспірантура, докторантура.

Наведемо систему категорій, що визначає організаційний і змістовний характер підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в Україні.

Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів через аспірантуру і докторантуру є одним з основних джерел постійного поповнення та оновлення інтелектуального потенціалу держави. У досить великої частини випускників вищих навчальних закладів існує уявлення про те, що аспірантура – це чергові три курси університету, де дають додаткові знання за фахом. Це є помилкою. Аспірантура і докторантура призначені для реалізації творчого потенціалу людини. Сьогодні аспірантура існує у 200, а докторантура – у 120 вищих навчальних закладах України.

Для того, щоб зрозуміти проблеми, які виникають у претендентів для вступу до аспірантури і докторантури, є доцільним ознайомитися з системою категорій, яка визна­чає організаційний і змістовний характер підготовки нау­ково-педагогічних і наукових кадрів та системою підготов­ки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Наука – сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність, що включає:

• учених з їх знаннями та здібностями, кваліфікацією і досвідом, з розділенням і кооперацією наукової праці;

• наукові установи, експериментальне і лабораторне обладнання;

• методи науково-дослідної роботи, понятійний і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також сукупність наявних знань, що виступають як: або передумова, або засіб, або результат наукового виробництва.

Наукове дослідження – характерний для науки, як спеціалізованої форми пізнавальної діяльності, спосіб виробництва нового знання. Розрізняють два рівня наукового дослідження, які тісно пов'язані між собою – теоретичний та емпіричний. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням і розвитком понятійного апарату науки та націлене на всебічне пізнання об'єктивної реальності в її істотних зв'язках і закономірностях. Емпіричне дослідження направлене безпосередньо на об'єкт і спирається на дані спостереження та експерименту.

Аспірантура – форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації. Аспірантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівня акредитації, прирівняних до них закладах післядипломної освіти (далі – ВНЗ) і наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні і наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну і матеріальну базу.

Аспірант (походить від лат. аspirans (аspirantis) – той, хто шукає місця, посади («Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона»); той, хто прагне до чого-небудь («Велика радянська енциклопедія»); той, хто домагається, прагне чогось («Словник іноземних слів»). Це також та особа, яка готується до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук для подальшої викладацької або наукової роботи у форматі навчання в аспірантурі ВНЗу.

Здобувач. Узагальнене поняття, що включає тих осіб, які готові до захисту дисертації (на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук);

• поняття, що характеризує осіб, які перебувають в аспірантурі для підготовки і складання кандидатських іспитів з філософії, іноземної мови та зі спеціальності, за якою захищатиметься дисертація;

• поняття, що характеризує осіб, які перебувають в аспірантурі, мають кваліфікацію фахівця або магістра а також ті особи, які обрали шлях самостійної роботи над кандидатською дисертацією.

Докторантура – це форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації для осіб, які мають науковий ступінь кандидата наук, наукові досягнення і опубліковані наукові праці за вибраною науковою спеціальністю. Докторанти здатні самостійно вести на високому науковому рівні фундаментальні, пошукові й прикладні наукові дослідження.

Докторант – поняття, що характеризує тих осіб, які перебувають в докторантурі, мають науковий ступінь кандидата наук й такі, що працюють над завершенням докторської дисертації.

Дисертація (походить від лат. dissertatiіо – міркування, дослідження) – наукова робота, що представляється на здобуття наукового ступеня і прилюдно захищається здобувачем цього наукового ступеня (дисертантом). У кандидатській дисертації формулюється вирішене наукове завдання, а у докторській – вирішена наукова проблема. Дисертація як форма специфічного наукового дослідження носить кваліфікаційний характер.

Аспірантура і докторантура – самостійний адміністративний підрозділ ВНЗ, функцією якого є координація діяльності кафедр, факультетів і відділів ВНЗ з організації підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.

Науковий керівник (або консультант – у докторанта) –поняття, що характеризує осіб, призначених керівником вищого навчального закладу кожному аспірантові (у разі потреби – докторантові, адже консультант для докторантів не обов'язкова умова навчання в докторантурі) для наукового керівництва ними і контролю за виконанням індивідуальних планів. Науковий керівник (консультант) несе особисту відповідальність за якість написання дисертації аспірантом (докторантом).

Рецензент – поняття, що характеризує осіб, призначених керівником вищого навчального закладу для підготовки у встановлені терміни проекту висновку організації, де виконано дослідження на здобуття відповідного наукового ступеня. Рецензенти входять до складу комісії, яка готує остаточний висновок по дисертації для проведення наукового семінару або розширеного засідання кафедри.

Опонент (походить від лат. орропепs, орропеtis – той, хто заперечує): супротивник у дискусії; особа, яка заздалегідь призначена для виступу при захисті дисертації або обговоренні доповіді для її оцінки.

Науковий ступінь – кваліфікаційний ступінь, що присуджується спеціалізованою вченою радою здобувачу, що пройшов процедуру прилюдного захисту дисертації. В Україні існують наукові ступені кандидата наук і доктора наук. Відповідні наукові ступені засвідчуються дипломом державного зразка, що видається Вищою атестаційною комісією України (далі – ВАК України ).

Вчене звання – кваліфікаційний ступінь, що присуджується ВАК України за клопотанням вченої ради вищого навчального закладу або науково-дослідницької установи особі, яка має науковий ступінь, підтвердила своє наукове значення, відповідність посаді і певному стажу роботи на даній посаді. В Україні існують вчені звання доцента, старшого наукового співробітника і професора. Вчені звання доцента і професора засвідчуються атестатом, що видається МОН України, а старшого наукового співробітника – атестатом ВАК України.

Спеціалізовані вчені ради – основна ланка в системі атестації наукових кадрів вищої кваліфікації в Україні – створюються і діють під керівництвом Вищої атестаційної комісії України у відомих своїми науковими досягненнями наукових установах, вищих навчальних закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації та інших організаціях, які проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, за клопотанням місцевих органів виконавчої влади, Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв – залежно від підлеглості.

Експертна рада ВАК України – орган Вищої атестаційної комісії України з нарад, який разом з атестаційними відділами ВАК здійснює контроль за науковим рівнем дисертацій, їх науковою і практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад, готує і подає на розгляд президії ВАК проекти атестаційних висновків з присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання.

Вища атестаційна комісія України є центральним органом виконавчої влади, що підпорядкована Кабінету Міністрів України. ВАК України реалізовує державну політику в галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, вченого звання старшого наукового співробітника.

Схема 2.

Наукові ступені у західноєвропейських країнах, США, Канаді, Японії тощо.

Рівень кваліфікації наукових працівників в Україні визначається науковими ступенями та вченими званнями. Наукові ступені присуджуються, а вчені звання присвоюють­ся за визначеним державою порядком.

В Україні встановлено два наукові ступені: кандидат наук і доктор наук.

Кандидат наук (від лат. «candidatus» – одягнений у біле) –перший науковий ступінь. Здобути науковий ступінь кандидата наук може особа з вищою освітою. Для цього потрібно скласти кандидатський мінімум (іспити з філософії, однієї з іноземних мов – англійської, французької, німецької, іспанської або італійської та з дисципліни за обраною науковою спеціальністю згідно з темою дисертації) і прилюдно (публічно) захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня «кандидат наук».

Доктор наук (від лат. «doctor» – учитель, наставник) – вищий науковий ступінь. Для здобуття наукового ступеня доктора наук потрібно мати науковий ступінь кандидата наук, а вже потім виконати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня «доктор наук».

Уперше ступінь доктора наук почав присвоювати Болонський університет (1130), потім Паризький університет (1231).

Питання про присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук розглядаються спеціалізованими вченими радами вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України № 644 від 28 червня 1997 року).

Наукові ступені присуджуються в Україні у таких галузях наук: фізико-математичні (математика, механіка, астрономія, фізика, інформатика та кібернетика), хімічні, біологічні, геологічні, технічні, сільськогосподарські, історичні, економічні, філософські, філологічні, географічні, юридичні, педагогічні, медичні, фармацевтичні, ветеринарні, психологічні, соціологічні, політичні, а також з мистецтвознавства, архітектури та фізичного виховання і спорту.

Ученими званнями в Україні є:

• старший науковий співробітник – учене звання для працівників науково-дослідних установ;

• доцент (від лат. «docents» – той, хто навчає) – учене звання для викладачів вищих закладів освіти;

• професор (від лат. «professor» – викладач, учитель) – учене звання для викладачів вищих закладів освіти і працівників науково-дослідних установ.

Вони присвоюються на основі рішень учених рад вищих закладів освіти, наукових установ та організацій.

Присудження наукового ступеня і присвоєння вченого звання засвідчується відповідно дипломом та атестатом. У різних країнах світу існують власні особливості та підходи до атестації наукових і науково-педагогічних працівників, назви і номенклатура наукових ступенів та вчених звань, що склалися історично.

В англо-американській системі наукові ступені мають назву академічних ступенів. Перший із них – ступінь бакалавра (лат. «baccalarius»), відомий у багатьох країнах світу ще з XIII ст. Особи, що закінчили американські (англійські) чотирирічні коледжі, здобувають науковий ступінь бакалавра наук (або мистецтв). Він присвоюється на підставі складання спеціальних іспитів або захисту наукової праці. Здобути ступінь бакалавра можна не тільки в коледжі, айв університеті. Різниця в тому, що в коледжі бакалавр – максимальна ступінь, а в університеті можна продовжити навчання для здобуття наступних ступенів.

Другий науковий ступінь в англо-американській системі – магістр наук (лат. «magister» – начальник, учитель). Щоб здобути ступінь магістра наук (або мистецтв), потрібно вже мати ступінь бакалавра і пройти додатковий курс навчання в університеті протягом 1 – 2 років, а в деяких університетах треба ще й захистити дисертацію. Ступінь магістра присвоюється з певної спеціальності – наприклад, магістр фізики, магістр математики, магістр соціології, магістр міжнародних відносин. За існуючою системою стати магістром можна в будь-якій спеціальності, не обов'язково в тій, де особа має ступінь бакалавра.

Наступний науковий ступінь в англо-американській системі – доктор наук (Doctor's degrее). Ступінь доктора присвоюється тільки в університетах і обов'язково на основі захисту дисертації.

Головним джерелом поповнення наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні є випускники ВНЗ і, в першу чергу, випускники університетів (спеціалісти і магістри), які мають здібності до науково-педагогічної і науково-дослідної роботи.

Основною формою підготовки кандидатів наук в Україні є аспірантура (від лат. «аspirо» – прагну), організована в 1925 р. Аспірантура створюється у вищих закладах освіти, науково-дослідних інститутах та інших установах, які мають відповідний науковий потенціал.

Про західну концепцію доктора філософії (Рh.D.)

Декларація прав людини Організації Об'єднаних Націй проголошує в одному з її пунктів рівні права і можливості громадян всього світу на освіту. Міжурядові угоди про взаємне визнання дипломів і атестатів (сертифікатів) науковців дають поштовх для втілення у життя прав людини на освіту, а також освіту в системі вищої наукової кваліфікації.

Сьогодні в Україні існує двоступенева система підготовки наукових кадрів: кандидатський ступінь (уміння вести наукову роботу, задатки до цієї діяльності) і докторський ступінь (зрілий учений, який отримав важливі для науки результати з прикладних чи фундаментальних напрямків). У зв'язку із впровадженням Болонської системи підготовки наукових кадрів передбачається введення універсального ступеня доктора філософії (Рh. D.). Тому наведемо пояснення цієї категорії.

Рh.D. – Doctor of Philosophy (англ.). – доктор філософії (вища академічна кваліфікація дослідника в будь-якій галузі, що здобувається в західних університетах). У розвинених країнах Америки, Європи, Азії, Австралії прийнята одноступенева система атестації з присудженням ступеня Рh.D. Цей yнайвищий ступінь Рh.D. – відповідає ступеню кандидата наук в Україні. Крім того, для окремих областей знань – юриспруденція, стоматологія тощо – є ступінь Doctor of Science (доктор наук для спеціальностей). Цей ступінь трохи нижчий за доктора філософії. В іноземних словниках (українсько-англійських, французьких та інших) немає слова адекватного до перекладу такого поняття, як «Доктор наук», прийнятого українською мовою в Україні. Тому практично доктор наук з української мови перекладається англійською мовою як Doctor of Science, цим самим доктор наук України юридичне у всіх інших країнах визнається нижчим за рівень доктора філософії. Тому у широких верств населення західних країн створюється враження, що рівень науки України і її кращих представників є нижчим у порівнянні з Заходом. Слово «академік» або «професор» не рятує становище, оскільки в цих країнах є декілька тисяч академій (наприклад, Академія для перукарів, Військова академія, Академія пожежників, Академія для парфумерів). Термін «професор» використовується викладачами, які у більшості не мають вищої освіти.

Виходом з такої ситуації, що створилася на сьогодні в Україні, могло б бути використання термінів для визначення наукових ступенів, як то є в Європейській академії інформатизації (Бельгія). Європейська академія інформатизації (ЄАІ) створена за Наказом Короля Бельгії Альберта II у 1999 році. Зі Статуту цієї організації, підписаного міністром юстиції Бельгії, випливає, що Академія має право готувати й присуджувати ступені доктора філософії – Рh.D. і гранд доктора філософії Grand Рh.D. Ці ступені найповніше відповідають ступеням, що прийняті в Україні: кандидат наук – Рh.D., доктор наук – Grand Рh.D. За умови укладання відповідних угод між Європейською академією інформатизації і авторитетними організаціями України відкривається можливість вирішення питання нострифікації дипломів і сертифікатів у Європі і в подальшому в інших країнах.

Таким чином, в Україні, як і на Заході, логічним є запровадження докторського ступеня в усіх науках не зважаючи на предмет дослідження. А усі, хто має захистити дисертацію з будь-якої галузі знань, буде присвоюватися ступінь доктора філософії (Рh.D.). Не винятком мають бути і ті фахівці, які присвятили себе не лише науковим дослідженням, але й викладацькій діяльності.