Психологія управління Навчальний посібник / Орбан-Лембрик Л.Е. - К. : Академвидав, 2003.- 567 c. Посібник є однією з перших системних спроб у сучасній практиці вищої школи узагальнити й систематизувати знання з психології управління: феномен, загальні засади, структуру, функції, методологію, історію розвитку і найхарактерніші сучасні тенденції. У ньому всебічно розкрито соціально-психологічні особливості управління, психологію управлінської діяльності, психологічні особливості особистості й організації в управлінні, а також різноманітні прикладні проблеми. Для студентів вищих навчальних закладів. Прислужиться спеціалістам-практикам, зайнятим в управлінській сфері

Тема 1. Загальні засади психології управління	9
Психологія управління як галузь психологічної науки	9
Предмет, об'єкт і завдання психології управління	14
Структура, функції та основні категорії психології управління	22
Методологія і методи психології управління	32
Методологічні засади психології управління	32
Методи психології управління	37
Тема 2. Історія і сучасний стан розвитку психології управління	55
Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання	55
Зародження і розвиток ідей психології управління в лоні філософії та соціології	55
Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології	75
Становлення і розвиток зарубіжної психології управління	91
Становлення і розвиток вітчизняної психології управління	93
Зародження і розвиток психології праці і психології управління в 20—30-ті роки XX ст.	94
Стагнація психології праці і психології управління (друга половина 30-х — 50-ті роки XX ст.)	95
Відродження психології праці і психології управління та їх розвиток на основі соціалістичної орієнтації (друга половина 50-х — кінець 90-х років XX ст.)	96
Розвиток сучасної вітчизняної психології управління на основі нової соціально-економічної парадигми, суверенності, незалежності України	101
Перспективи розвитку психології управління	103
Тема 3. Психологія особистості та організації в управлінні	108
Особистість у психології управління	109
Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні	109
Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці	113
Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості та їх урахування в системі управління	122
Психофізіологічні властивості особистості. Емоції	148
Особливості поведінки особистості у групі	151
Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму	156
Психологія особистості керівника	164
Феномен керівника в історії розвитку суспільства	164
Керівник (лідер) як об'єкт психологічного дослідження	167
Управлінські ролі керівника	175
Мотиваційна сфера особистості керівника	182
Психологічні особливості стилів керівництва	187
Психологічні типи керівників	195
Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників	201
Якості і риси керівника	208
Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника	220
Проблема статі в управлінні	225
Ортобіоз особистості керівника	229
Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація	234
Психологія організації в управлінні	237
Сутність, роль і місце організації в управлінні	238
Соціально-психологічна характеристика організації	245
Психологічна характеристика групи як структурного елементу організації	247
Співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінні організаціями	252
Психологічні особливості спільної діяльності в організації	259
Психологія відповідальності в організації	265
Психологія впливу керівника на підлеглих як вияв його влади і авторитету в організації	270
Психологія управління нововведеннями в організації	280
Тема 4. Психологія управлінської діяльності	288
Психологічна структура управлінської діяльності	288
Морально-психологічні засади управлінської діяльності	298
Психологія професіоналізму управлінської діяльності	306
Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності	318
Класифікації функцій управління	338
Психологічний зміст функцій управління	345
Психологічні особливості планування і прийняття управлінських рішень	345
Організація діяльності	366
Мотивація	367
Соціально-психологічна функція	380
Функція контролю	382
Тема: 5. Соціально-психологічні особливості управління	387
Соціально-психологічні параметри управління	387
Комунікативна природа управління	387
Комунікативний потенціал особистості керівника	393
Соціально-психологічне середовище організації	396
Психологія ділового спілкування в управлінні	400
Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності	400
Сутність і особливості ділового (управлінського) спілкування	416
Ділове спілкування як засіб управлінського впливу	421
Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування	428
Психологія ділових переговорів	434
Призначення, функції і види переговорів	434
Стадії ведення переговорів	437
Методи, психологічні механізми і тактичні прийоми підготовки й ведення переговорів	444
Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу	454
Психологія конфліктів в управлінні та шляхи їх розв'язання	464
Сутність і види конфліктів в організації	464
Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні	470
Форми й типи поведінки людини в конфліктній ситуації	475
Принципи і методи подолання конфліктів в управлінні	483
Формування прийнятного соціально-психологічного клімату в організації	487
Тема: 6. Психологія управління людськими ресурсами	493
Управління людськими ресурсами як психологічна проблема	493
Актуальність психологічних аспектів управління кадрами	493
Цілі і завдання психології управління людськими ресурсами	495
Психологія планування людських ресурсів	497
Психологічні особливості добору кадрів	499
Оцінювання діяльності персоналу	503
Психологічні особливості освіти, навчання та формування управлінських кадрів	507
Проектування освіти і навчання	507
Психологічні чинники ефективності навчання	510
Комунікативна підготовка персоналу	511
Психологічне забезпечення системи формування кадрів управління	515
Психологічне консультування персоналу організації	522
Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування	522
Психолого-акмеологічне консультування	527
Психологічна служба в організації	529
Тема 7. Психологія управління рекламною діяльністю організації та її співробітників	533
Рекламна діяльність організації як психологічна проблема	533
Сутність реклами в психології	533
Мотиви звернення до реклами та моделювання процесів рекламної діяльності	535
Психологія рекламної діяльності організації	538
Психологічні складові іміджу організації та персоналу	543
Сутність і елементи іміджу	543
Ефективне управління іміджем	547
Література	551
Короткий термінологічний словник	561

Тема 1. Загальні засади психології управління Предмет, об'єкт і завдання психології управління

Основи психології управління формувалися під впливом економіки, наукового управління, кібернетики, соціології, психології праці, соціальної психології, кожна з яких зробила свій внесок у формулювання її завдань, предмета, формування й розвиток методології. У процесі конституювання психології управління як самостійної галузі психологічних знань виокремлюють кілька періодів: 1. Зародження ідей психології управління в надрах філософії та соціології (VI ст. до н. є. — середина XIX ст.). 2. Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології (середина XIX ст. — початок XX ст.). 3. Зародження психології управління як самостійної науки (20—30-ті роки XX ст.). Особливості цих етапів пов´язані з генезою уявлень про предмет психології управління, які, започаткувавшись на наївному рівні, з часом набули різнобічної наукової обґрунтованості. Предмет психології управління. Розгляд процесу формулювання предмета психології управління не тільки в хронологічному, а й у хронологічно-концептуальному аспекті дає змогу дослідити його і в часі, і в межах різних наукових підходів. На різних етапах до її предмета належали такі аспекти: — соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів, психологічні особливості діяльності керівника, психологічні проблеми добору керівних кадрів, психолого-педагогічні особливості їх підготовки і перепідготовки; — функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності, соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів, психологічні проблеми взаємин у колективі; — сукупність психічних явищ і відносин в організації (психологічні чинники ефективної діяльності керівників, психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень, психологічні проблеми лідерства тощо) та ін. Таке розуміння предмета психології управління зумовлене різними підходами до його тлумачення, а також тим, що він є явищем змінним, яке постійно перебуває під впливом конкретних наукових, історичних, соціально-економічних, соціально-психологічних процесів, пов´язаних із інтелектуалізацією праці, підвищенням професійного і освітнього рівня працівників, зростанням матеріальних і духовних потреб тощо. На початку 30-х років XX ст. психологія управління розглядала як свій предмет такі проблеми: — добір співробітників відповідно до їх психологічних особливостей; — вплив на психіку працівників з метою досягнення оптимальної продуктивності їх праці; — активність людини в процесі виконання робочих завдань в організації; — створення комфортного робочого середовища тощо. З другої половини 30-х до 50-х років XX ст. дослідження в галузі психології управління в нашій країні не розвивалися. Це було спричинено насамперед загальною ідеологічною ситуацією. Відродившись наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст., вони були зосереджені передусім на проблемах, пов´язаних з інженерною психологією. У 70-ті роки на Заході революція в управлінні зумовила розширення сфери управління як науки за межі економіки і промислових підприємств, стимулювала бурхливий розвиток психології управління. Це сприяло, хоч із певним запізненням, розвитку психології управління і на теренах колишнього СРСР. В Україні науково обґрунтований погляд на сутність і предмет цієї дисципліни викристалізувався у другій половині 80-х років XX ст. Управління стали розглядати як цілеспрямований вплив на систему з метою переходу її з одного стану в необхідний інший. Було сформульовано конкретні умови, що сприяють ефективному функціонуванню будь-якої системи управління: — здатність переходити в різні стани, змінювати свої властивості; — реальна можливість змінювати стан об´єкта управління; — цілеспрямованість, тобто необхідність заздалегідь передбачати бажаний стан керованої системи; — можливість вибору одного варіанта рішення із кількох; — наявність реальних (матеріальних, трудових, інтелектуальних та ін.) ресурсів; — забезпеченість інформацією про поточний стан виробничих справ в організації (зворотні зв´язки); — систематичне оцінювання якості управління. Управління, під час якого відбувається регулювання різних відносин між спільнотами людей, почали розглядати в технічному (управління технічними системами — машинами, виробництвом), економічному, соціальному аспектах. Кожен із них передбачає участь людини в процесі управління. Особистісний чинник — важливий психологічний компонент, що наділяє індивідуальними особливостями будь-яку діяльність. Якісно нові процеси в управлінні зумовили зміни нормативних вимог до керівників, їх технічної компетентності, здатності орієнтуватися в інформаційних потоках, уміння використовувати засоби ділового спілкування, створювати працездатні колективи з людей, які дотримуються різних принципів і цінностей. Керівник як особистість повинен впливати на ефективність використання природних і суспільних ресурсів, здійснювати перспективне і поточне планування, підвищувати культуру праці, регулювати взаємини в колективі тощо. Підвищення уваги до психології управління, попиту на її наукову та прикладну продукцію зумовили динамічний розвиток цієї галузі знання, різноманітні спроби розглядати її як феномен під різними кутами зору і в різних площинах, що спричинилося до формування наукових підходів, шкіл. Інженерно-психологічний підхід. Його представники розглядали психологію управління у межах предмета інженерної психології, розширеного за рахунок соціотехнічних систем, стверджували відсутність принципових відмінностей між діяльністю оператора і керівника, а отже ігнорували якісну своєрідність особистості та групи людей як об´єктів управління. До предмета психології управління вони зараховували психологічні особливості процесів перероблення й генерування інформації, структури та елементів управлінської діяльності, організації управлінської праці. Соціально-психологічний підхід. Предметом психології управління вважають соціально-психологічні особливості діяльності керівника, який взаємодіє із соціальним оточенням, пошук стійких рис керівників, що виявляються у способах взаємодії з підлеглими і визначають ефективність керівництва. Зосереджуючись на проблемах психологічної своєрідності особистості та групи в системі управління, вчені звертають мало уваги на загальні закономірності управлінської діяльності.Суб´єкт-об´єктний підхід. На думку його прихильників, розвиток психології управління пов´язаний з тлумаченням її предмета як індивідуальної та спільної управлінської діяльності керівників. У межах цього підходу стверджують, що психологія управління має зосереджуватися: а) на вивченні психіки людини, психологічних характеристик управлінської діяльності керівника, аналізі якостей, необхідних для його успішної діяльності; б) на дослідженні психологічних закономірностей становлення, функціонування та розвитку системи “людина (група) — людина (група)”, у яких основними є управлінські зв´язки та управлінські відносини.

Управлінські відносини — відносини між суб´єктом і об´єктом управління, між керівником та підлеглими.

Отже, психологія управління, згідно з суб´єкт-об´єктним підходом, покликана досліджувати психологічні особливості суб´єкта управління — керівника (прийоми та методи здійснення управлінської діяльності, характеристики його особистості тощо) та об´єкта управління (персоналу організацій), які мають бути враховані в процесі реалізації управлінських відносин. Організаційно-психологічний підхід. Його прибічники вважають, що сфера наукової компетенції психології управління розширюється завдяки дослідженню не лише психологічних основ управління персоналом, а й психологічних основ управління організацією у науковому та практичному напрямах. Різноманітні спроби наукових підходів дослідити феномен психології управління дають змогу сформулювати предмет цієї галузі знання.

Предмет психології управління — психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.

Розуміння предмета психології управління ґрунтується на визнанні становлення і розвитку в процесі соціального управління нової психологічної реальності — управлінської діяльності, яка поєднує в собі соціальне і психічне, їхню взаємодію та взаємозв´язок. Об´єкт психології управління. Залежно від розуміння предмета психології управління виокремлюють основні об´єкти її вивчення, тобто носії явищ психології управління. Саме цим зумовлена особливість психології управління як наукового феномену. До конкретних об´єктів цієї дисципліни належать: психологія особистості в управлінні, феномен організації в управлінні, управлінська діяльність, управлінські відносини, взаємодія в системах “керівник — підлеглий”, “керівник — інші керівники”, “керівник — організація” тощо.

Об´єкт психології управління — організована (індивідуальна і спільна) діяльність об´єднаних спільними інтересами і цілями, симпатіями і цінностями людей, підпорядкованих правилам і нормам організації.

Норми, правила і вимоги в організації породжують особливі психологічні відносини між людьми — управлінські відносини, що утворюють спільну діяльність. Саме тому до сфери психології управління належить вивчення психологічних особливостей діяльності керівника, групи керівників, формування програми діяльності підлеглих, спрямованої на необхідну зміну станів керованого об´єкта. Отже, об´єктом вивчення психології управління є відносини людей, що фінансово та юридично належать до самостійних організацій, де всі об´єднані загальним порядком, пов´язані різноманітною відповідальністю — моральною, матеріальною, соціальною, психологічною, правовою. Завдання психології управління. Як наука, психологія управління продукує психологічні знання, що застосовуються при розв´язанні проблеми управління діяльністю організації та її працівниками. Вона охоплює такі проблеми та завдання: — психологічні особливості управлінської діяльності (функціональний зміст управлінської діяльності, психологічні та соціально-психологічні чинники, що впливають на її ефективність, мотивація управлінської праці); — психологічні основи управління персоналом; психологічні аспекти управління у сфері виробництва, бізнесу, освіти, науки, культури, спорту тощо; — психологічні особливості діяльності керівника (стилі управління, психологічні якості керівника, мотиваційна сфера особистості керівника, психологічні показники ефективності управлінського розвитку керівника, запобігання професійній управлінській деформації й регресивному особистісному розвитку керівника); — психологічні особливості управління організаціями (соціально-психологічні закономірності поведінки людей в організаціях, психологічні характеристики організацій та ін.); — співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінні; — психологія кадрової політики в управлінні (психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів); — психологія розв´язання управлінських завдань (психологія прийняття управлінських рішень); — соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності; психологічні особливості створення іміджу організації та керівника. Актуальною потребою є всебічне осмислення психологією управління даних про умови і чинники, рушійні сили і детермінанти розвитку особистості як суб´єкта управління, а також специфіки мотиваційної сфери керівників, розвиток якої є одним із стрижнів становлення особистості. Не менш значущими є завдання, пов´язані з аналізом стартових умов розвитку особистості керівника, адаптивних процесів у мікросоціумі, типів керівників, стилів керівництва. В цьому контексті виокремлюють завдання, спрямовані на вивчення особистості як об´єкта управління, зосереджуючись на психологічній культурі управління персоналом, пріоритеті особистості в управлінні. Таку значущість мають і дослідження соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності: психологія ділового спілкування, психологічні механізми переконуючого впливу під час ділової взаємодії; міжособистісні конфлікти та шляхи їх подолання, психологічні бар´єри спілкування, етнопсихологічні особливості суб´єктів взаємодії. У зв´язку з інтенсифікацією міжнародних контактів, динамізацією ділових відносин як усередині однієї етнічної групи, так і на міжнаціональному рівні дослідження етнопсихологічних особливостей суб´єктів взаємодії стають все перспективнішими. Не менш важливе вміння керівників орієнтуватися у психології людей, що, будучи одним із найважливіших показників їх професіоналізму, забезпечує створення в організаціях здорового морально-психологічного клімату, атмосфери творчого пошуку, корпоративної єдності, а також психологізацію функціонального змісту управлінської діяльності, ефективне розв´язання управлінських завдань. Управлінська система представлена спільною діяльністю багатьох ієрархічно взаємопов´язаних керівників. Психологія управління вивчає способи їхніх взаємозв´язків, завдяки яким результати індивідуальної діяльності трансформуються в цілісну спільну управлінську діяльність. На ефективність спільної взаємодії впливають правові повноваження керівників, особливості стимулювання праці, статево-вікові відмінності, особистісні відносини, особливості функціонування організації та ін. Недосконалість механізмів взаємозв´язку проявляється в конфліктах, психологічних бар´єрах тощо. Саме тому вивчення психологічних умов забезпечення цілісного функціонування апарату управління є одним з найважливіших завдань психології управління. Традиційно психологія управління зосереджується на доборі, комплектуванні управлінських команд, забезпеченні їх психологічної сумісності, на підготовці спеціалістів, здатних до лідерства та оптимізації службових і міжособистісних відносин, використання наукових рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управлінської діяльності. Це передбачає необхідність оптимізації методів підготовки і перепідготовки управлінського персоналу, формування в керівників уміння планувати і прогнозувати діяльність організації, здатність об´єктивно оцінювати власну діяльність і дії підлеглих, робити висновки, підвищувати свою кваліфікацію і майстерність персоналу. Все це є запорукою актуалізації психологічного потенціалу організації, тобто активізації людських ресурсів. На основі єдності предмета і об´єкта психології управління окреслюють такі її інтегральні завдання: 1. Аналіз та вивчення методологічних і теоретичних засад психології управління, розроблення методів і методик теоретико-прикладних досліджень, застосування (з попередньою адаптацією) для потреб психології управління методів і методик інших наук. 2. Виявлення та дослідження її структурних елементів: особистості керівника, його управлінської діяльності; особистості підлеглого та психологічних особливостей управління персоналом; психологічних засад управління організаціями; психологічних особливостей взаємодії в системах “керівник — підлеглий”, “керівник — організація”, “керівник — інші керівники”, “організація — організація” в процесі управління. 3. Вивчення акмеологічних, соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності; розроблення принципів і технологій планування, стратегії, координації, комунікації, мотивації діяльності, методів стимулювання, психологічних особливостей прийняття рішень, способів формування робочих груп тощо. 4. Аналіз умов, чинників, рушійних сил, детермінантів оптимального розвитку керівника й організації та результативності управлінської діяльності; виявлення психологічних показників ефективності управлінського розвитку керівника та організації (управлінська культура керівника, культура організації, форми взаємозв´язку між ними та з зовнішнім середовищем тощо). 5. Розроблення практичних рекомендацій для керівників і організацій з метою поліпшення управлінської діяльності, ділового спілкування, ефективного розв´язання управлінських завдань та ін. 6. Теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни “Психологія управління” та пов´язаних з нею спеціальних курсів, наукових семінарів тощо. Окреслені завдання психології управління можна розв´язати завдяки цілеспрямованому дослідженню її теоретико-методологічних проблем, науково-дослідній роботі психологів, використанню надбань інших галузей психологічних знань, з якими психологія управління має тісні міждисциплінарні зв´язки.