- •Тема 1. Загальні засади психології управління Предмет, об'єкт і завдання психології управління
- •Структура, функції та основні категорії психології управління
- •Методологія і методи психології управління
- •Методологічні засади психології управління
- •Методи психології управління
- •Психологія управління як галузь психологічної науки
- •Тема 2. Історія і сучасний стан розвитку психології управління
- •Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання
- •Зародження і розвиток ідей психології управління в лоні філософії та соціології
- •Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології
- •Становлення і розвиток зарубіжної психології управління
- •Становлення і розвиток вітчизняної психології управління
- •Зародження і розвиток психології праці і психології управління в 20—30-ті роки XX ст.
- •Стагнація психології праці і психології управління (друга половина 30-х — 50-ті роки XX ст.)
- •Відродження психології праці і психології управління та їх розвиток на основі соціалістичної орієнтації (друга половина 50-х — кінець 90-х років XX ст.)
- •Розвиток сучасної вітчизняної психології управління на основі нової соціально-економічної парадигми, суверенності, незалежності України
- •Перспективи розвитку психології управління
- •Тема 3. Психологія особистості та організації в управлінні
- •Особистість у психології управління
- •Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці
- •Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості та їх урахування в системі управління
- •Психофізіологічні властивості особистості. Емоції
- •Особливості поведінки особистості у групі
- •Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
- •Психологія особистості керівника
- •Феномен керівника в історії розвитку суспільства
- •Керівник (лідер) як об'єкт психологічного дослідження
- •Управлінські ролі керівника
- •Мотиваційна сфера особистості керівника
- •Психологічні особливості стилів керівництва
- •Психологічні типи керівників
- •Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників
- •Якості і риси керівника
- •Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •Проблема статі в управлінні
- •Ортобіоз особистості керівника
- •Ортобіоз особистості керівника
- •Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •Психологія організації в управлінні
- •Сутність, роль і місце організації в управлінні
- •Соціально-психологічна характеристика організації
- •Психологічна характеристика групи як структурного елементу організації
- •Співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінні організаціями
- •Психологічні особливості спільної діяльності в організації
- •Психологія відповідальності в організації
- •Психологія впливу керівника на підлеглих як вияв його влади і авторитету в організації
- •Психологія управління нововведеннями в організації
- •Тема 4. Психологія управлінської діяльності
- •Психологічна структура управлінської діяльності
- •Морально-психологічні засади управлінської діяльності
- •Психологія професіоналізму управлінської діяльності
- •Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності
- •Класифікації функцій управління
- •Психологічний зміст функцій управління
- •Психологічні особливості планування і прийняття управлінських рішень
- •Організація діяльності
- •Мотивація
- •Соціально-психологічна функція
- •Функція контролю
- •Тема: 5. Соціально-психологічні особливості управління
- •Соціально-психологічні параметри управління
- •Комунікативна природа управління
- •Комунікативний потенціал особистості керівника
- •Соціально-психологічне середовище організації
- •Психологія ділового спілкування в управлінні
- •Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
- •Сутність і особливості ділового (управлінського) спілкування
- •Ділове спілкування як засіб управлінського впливу
- •Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
- •Психологія ділових переговорів
- •Призначення, функції і види переговорів
- •Стадії ведення переговорів
- •Методи, психологічні механізми і тактичні прийоми підготовки й ведення переговорів
- •Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу
- •Психологія конфліктів в управлінні та шляхи їх розв'язання
- •Сутність і види конфліктів в організації
- •Форми й типи поведінки людини в конфліктній ситуації
- •Принципи і методи подолання конфліктів в управлінні
- •Формування прийнятного соціально-психологічного клімату в організації
- •Тема: 6. Психологія управління людськими ресурсами
- •Управління людськими ресурсами як психологічна проблема
- •Цілі і завдання психології управління людськими ресурсами
- •Психологія планування людських ресурсів
- •Психологічні особливості добору кадрів
- •Оцінювання діяльності персоналу
- •Психологічні особливості освіти, навчання та формування управлінських кадрів
- •Проектування освіти і навчання
- •Психологічні чинники ефективності навчання
- •Комунікативна підготовка персоналу
- •Психологічне забезпечення системи формування кадрів управління
- •Психологічне консультування персоналу організації
- •Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування
- •Психолого-акмеологічне консультування
- •Психологічна служба в організації
- •Тема 7. Психологія управління рекламною діяльністю організації та її співробітників
- •Рекламна діяльність організації як психологічна проблема
- •Сутність реклами в психології
- •Мотиви звернення до реклами та моделювання процесів рекламної діяльності
- •Психологія рекламної діяльності організації
- •Психологічні складові іміджу організації та персоналу
- •Сутність і елементи іміджу
- •Ефективне управління іміджем
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
Проблема статі в управлінні
Вимоги до управлінської діяльності не можуть бути втілені в життя без урахування психологічної своєрідності людини, яка виявляється і в її статі. Багато професій є переважно чоловічими чи жіночими. Західноєвропейські жінки, наприклад, частіше за чоловіків працюють учителями, бібліотекарями, медичними сестрами, виконують рутинну, монотонну роботу в офісі, магазині. Кваліфікована юридична чи медична праця є прерогативою чоловіків. Навіть якщо чоловіки й жінки посідають однакові посади та відіграють однакові ролі в організації, вони все-таки мають різні обов´язки і виконують різні завдання. Дуже небагато працівників хочуть працювати під керівництвом жінки. Хоча їй властива охайність, уважність, деталізація обов´язків тощо, однак не достатньо виражена ділова спрямованість, переважають орієнтація на сім´ю, неформальні відносини, підвищена емоційна чутливість. Жінки, порівняно з чоловіками, хворобливіше переживають помилки і критичні зауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують оцінювання своєї праці, менш схильні до ризику. Попри те, як засвідчили дослідження німецьких і британських учених, організації, якими керують жінки, стабільніші, а очолювані чоловіками фірми постійно супроводжують труднощі. Чоловіків більше приваблює абстрактна, престижна робота (постановка завдань, програмування основних процесів тощо), а рутинну роботу (написання програм тощо) вони перекладають на жінок. Чіткими є вимоги жінок-підлеглих до керівників-чоловіків, які зводяться до таких положень: — ставлення до них як до особистостей, що передбачає підтримку й допомогу їм; — наявність зворотного зв´язку, оскільки пишаються своєю роботою і прагнуть виконувати її краще; — підпорядкування компетентному керівнику; — можливість підвищення своєї кваліфікації; — вияви уваги до своїх пропозицій; — визнання їх професійної кваліфікації; — справедливість керівництва. Водночас у розумінні особливостей реалізації управлінських функцій жінками-керівниками залишаються ще не подоланими статево-рольові стереотипи (переконання про схильність жінок до виконавчої, а не до творчої роботи, відсутність у них необхідних для ефективної управлінської діяльності якостей, залежність від групи тощо). У сучасній науці домінують два підходи щодо схожості й відмінностей людини: еволюціоністський (підкреслює спорідненість людей) і культуральний (акцентує на відмінностях між людьми). Представники їх, намагаючись пояснити відмінності й між статями, часто використовують поняття “гендер”, визначаючи його як соціальне очікування від представників кожної статі. На відміну від поняття “стать” воно охоплює не біологічні особливості, на підставі яких відрізняються чоловіки і жінки, а їх соціально окреслені якості. Було з´ясовано, що гендерні відмінності є значущими і не менш суттєвими, ніж поведінкові. Окремі результати підтвердили і стереотипні уявлення про статі, за якими жінки менш агресивні, більш схильні до опіки, чуттєвіші. Теоретичний аналіз результатів досліджень ще раз довів, що властивий чоловікам стиль спілкування зміцнює їх авторитет в організації. Якщо в ній немає жорсткого розподілу ролей і чоловікам належать провідні позиції, то вони схильні до авторитарності, а жінки — до демократичності. Чоловікам краще дається директивний стиль керівництва, жінкам — стиль соціального лідера. Якщо ж в організації превалює демократичний стиль керівництва, жінки-лідери цінуються так само високо, як і чоловіки. За авторитарного стилю оцінювання жінок-лідерів нижче. Жінки-керівники більш товариські, уважніші до людей, готові до співпраці, сміливіші й активніші у налагодженні соціальних контактів, експансивніші й динамічніші у спілкуванні, поступливіші, доброзичливіші та чутливіші, експресивніші. У них вища стійкість у стресових ситуаціях, ефективніше застосовують індивідуальний підхід до підлеглих. Разом з тим, вони більш конформні та залежні від групи, їм притаманна сильніша, ніж у чоловіків, тривожність. Для жінок-керівників центральними комунікативними якостями, що визначають успішність управлінської діяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, товариськість, відповідальність, колегіальність, надання ініціативи підлеглим, вимогливість до себе, врахування індивідуальних особливостей підлеглих, доброзичливість, толерантність. Усі ці якості, утворюючи комплекс, висвітлюють такі особливості управлінської взаємодії, як уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою, здатність до соціальної взаємодії, пошук індивідуального підходу. Це стрижневі складники комплексів, що репрезентують комунікативне ядро особистості жінки-керівника. Чоловікам-керівникам більш властиві об´єктивність, довіра до колег, упевненість у собі, відсутність дріб´язковості, комунікативна врівноваженість, вимогливість до підлеглих. У них, як і в жінок, стрижневими комунікативними складниками є здатність до соціальної взаємодії, уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою. Цей перелік доповнює такий показник (у жінок його немає) особливостей управлінської взаємодії, як об´єктивність і здатність сприймати працівників такими, як вони є. Ці висновки зроблені українським дослідником Я. Шкурко на підставі вивчення впливу комунікативних особливостей на ефективність управлінської діяльності керівників середніх загальноосвітніх закладів, але їх можна не менш успішно застосовувати і до керівників з інших сфер соціального буття. За іншими дослідженнями, наявність в установі чоловіків і жінок підвищує емоційно-психологічний та чуттєвий стан групи, урізноманітнює особистісні захоплення й інтереси, підвищує дієвість громадської думки. Чоловічо-жіночі організації згуртованіші, присутність жінок пом´якшує атмосферу, так само як і присутність чоловіків у жіночих групах. В організаціях, де переважають чоловіки, міжособистісні відносини оцінюються співробітниками позитивніше, а в жіночих групах — негативніше. Гендерні ролі, тобто система очікуваних взірців поведінки для чоловіків і жінок, зумовлені особливостями культури, історичної епохи. Це можна проілюструвати динамікою поглядів на роль жінки в бізнесі та промисловості в американському суспільстві та в європейських країнах: якщо на початку XX ст., за даними досліджень, лише один із п´яти респондентів схвалював одружену жінку, яка працює в цих сферах, то наприкінці XX ст. це було прийнятним для 85% опитуваних. Отже, вивчення проблем статі в управлінні дає підстави зробити такі висновки: 1. В організації існує поділ за статевою ознакою як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонтальний поділ наявний, коли чоловіки і жінки виконують різні види робіт. Вертикальний поділ засвідчує існування перешкод на шляху професійного росту і просування жінки. Наслідком його є те, що чоловіки займають вищі рівні влади в організації, а жінки — нижчі. 2. Розподіл роботи в організації здійснюють за статевою ознакою по горизонталі й по вертикалі. Основний чинник цього — спрощення і стандартизація праці, які дали змогу залучати менш кваліфіковану працю, тобто працю жінок. Суттєвим бар´єром, який змушені долати жінки, є чоловіча природа організаційної праці: керівники, які високо цінують сильні аналітичні здібності, можливо, неусвідомлено просувають по службі переважно чоловіків. Аналогічно впливають конкуренція, напруга діяльності. 3. Ступінь уваги вчених до “жіночого питання” в організації фокусується переважно на “чоловічому” аспекті організацій. Дослідники констатують, що чоловіки та їхня поведінка стали стандартом, з яким порівнюють поведінку жінок. За норму в організації може бути прийнята ідея чоловіків. Перебування чоловіків на управлінських посадах вважається закономірним явищем, їх просування по службі в організації заохочується і організаційними, і соціальними чинниками.