- •Тема 1. Загальні засади психології управління Предмет, об'єкт і завдання психології управління
- •Структура, функції та основні категорії психології управління
- •Методологія і методи психології управління
- •Методологічні засади психології управління
- •Методи психології управління
- •Психологія управління як галузь психологічної науки
- •Тема 2. Історія і сучасний стан розвитку психології управління
- •Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання
- •Зародження і розвиток ідей психології управління в лоні філософії та соціології
- •Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології
- •Становлення і розвиток зарубіжної психології управління
- •Становлення і розвиток вітчизняної психології управління
- •Зародження і розвиток психології праці і психології управління в 20—30-ті роки XX ст.
- •Стагнація психології праці і психології управління (друга половина 30-х — 50-ті роки XX ст.)
- •Відродження психології праці і психології управління та їх розвиток на основі соціалістичної орієнтації (друга половина 50-х — кінець 90-х років XX ст.)
- •Розвиток сучасної вітчизняної психології управління на основі нової соціально-економічної парадигми, суверенності, незалежності України
- •Перспективи розвитку психології управління
- •Тема 3. Психологія особистості та організації в управлінні
- •Особистість у психології управління
- •Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці
- •Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості та їх урахування в системі управління
- •Психофізіологічні властивості особистості. Емоції
- •Особливості поведінки особистості у групі
- •Активність особистості як форма вияву її індивідуальності, творчості та професіоналізму
- •Психологія особистості керівника
- •Феномен керівника в історії розвитку суспільства
- •Керівник (лідер) як об'єкт психологічного дослідження
- •Управлінські ролі керівника
- •Мотиваційна сфера особистості керівника
- •Психологічні особливості стилів керівництва
- •Психологічні типи керівників
- •Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників
- •Якості і риси керівника
- •Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •Проблема статі в управлінні
- •Ортобіоз особистості керівника
- •Ортобіоз особистості керівника
- •Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •Психологія організації в управлінні
- •Сутність, роль і місце організації в управлінні
- •Соціально-психологічна характеристика організації
- •Психологічна характеристика групи як структурного елементу організації
- •Співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінні організаціями
- •Психологічні особливості спільної діяльності в організації
- •Психологія відповідальності в організації
- •Психологія впливу керівника на підлеглих як вияв його влади і авторитету в організації
- •Психологія управління нововведеннями в організації
- •Тема 4. Психологія управлінської діяльності
- •Психологічна структура управлінської діяльності
- •Морально-психологічні засади управлінської діяльності
- •Психологія професіоналізму управлінської діяльності
- •Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності
- •Класифікації функцій управління
- •Психологічний зміст функцій управління
- •Психологічні особливості планування і прийняття управлінських рішень
- •Організація діяльності
- •Мотивація
- •Соціально-психологічна функція
- •Функція контролю
- •Тема: 5. Соціально-психологічні особливості управління
- •Соціально-психологічні параметри управління
- •Комунікативна природа управління
- •Комунікативний потенціал особистості керівника
- •Соціально-психологічне середовище організації
- •Психологія ділового спілкування в управлінні
- •Соціально-психологічна специфіка ділового спілкування в управлінській діяльності
- •Сутність і особливості ділового (управлінського) спілкування
- •Ділове спілкування як засіб управлінського впливу
- •Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування
- •Психологія ділових переговорів
- •Призначення, функції і види переговорів
- •Стадії ведення переговорів
- •Методи, психологічні механізми і тактичні прийоми підготовки й ведення переговорів
- •Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу
- •Психологія конфліктів в управлінні та шляхи їх розв'язання
- •Сутність і види конфліктів в організації
- •Форми й типи поведінки людини в конфліктній ситуації
- •Принципи і методи подолання конфліктів в управлінні
- •Формування прийнятного соціально-психологічного клімату в організації
- •Тема: 6. Психологія управління людськими ресурсами
- •Управління людськими ресурсами як психологічна проблема
- •Цілі і завдання психології управління людськими ресурсами
- •Психологія планування людських ресурсів
- •Психологічні особливості добору кадрів
- •Оцінювання діяльності персоналу
- •Психологічні особливості освіти, навчання та формування управлінських кадрів
- •Проектування освіти і навчання
- •Психологічні чинники ефективності навчання
- •Комунікативна підготовка персоналу
- •Психологічне забезпечення системи формування кадрів управління
- •Психологічне консультування персоналу організації
- •Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування
- •Психолого-акмеологічне консультування
- •Психологічна служба в організації
- •Тема 7. Психологія управління рекламною діяльністю організації та її співробітників
- •Рекламна діяльність організації як психологічна проблема
- •Сутність реклами в психології
- •Мотиви звернення до реклами та моделювання процесів рекламної діяльності
- •Психологія рекламної діяльності організації
- •Психологічні складові іміджу організації та персоналу
- •Сутність і елементи іміджу
- •Ефективне управління іміджем
- •Література
- •Короткий термінологічний словник
Психологічні особливості освіти, навчання та формування управлінських кадрів
У постіндустріальному суспільстві знання, інформація є важливою продуктивною силою. Це у нових вимірах актуалізує проблему інтелекту, ділової кваліфікації кадрів.
Проектування освіти і навчання
Нині більшість перетворень в організаціях є результатом впровадження нових систематичних, спрямованих на зміну стратегічних орієнтирів організації, освітніх технологій. Йдеться передусім про впровадження технічних інновацій, що мають своїм наслідком зміни робочих завдань і робочих місць, оновлення поведінки, установок і культури персоналу. Саме тому особливої актуальності набув освітньо-навчальний аспект діяльності організації, який пов´язаний із впровадженням інновацій та управлінням змінами. Проектування освіти і навчання управлінських кадрів зумовлене потребою у висококваліфікованих спеціалістах, яким властиві глибокий професіоналізм у сфері управління, творчість, морально-психологічна виваженість. Світовий досвід підтверджує, що цієї мети можна досягти завдяки професіоналізації, розвитку творчого начала та гуманітаризації освіти й навчання. Сучасна система освіти і навчання кадрів має базуватися на загальнолюдських цінностях, демократичних нормах, під час реалізації яких на першому плані є особистість людини, заради якої і створена освітня система. Освітньо-навчальні проекти повинні враховувати соціальні потреби в спеціалістах нового типу, соціально-економічну та культурно-психологічну ситуацію переходу до ринку, конкретні особливості діяльності організації (темпи впровадження інновацій, протистояння нововведенням, способи коригування цілей організації у зв´язку із змінами, ставлення керівників усіх рангів до змін, особливості впливу зовнішніх зв´язків та ін.). Основні тенденції сучасної освіти пов´язані з її гуманізацією і характеризуються переходом від традиційних форм освіти та навчання до безперервної професійної освіти. Навчання за таких умов розглядають як перманентний цілісний процес безперервного розвитку особистості. Орієнтація на особистість у процесі навчання покликана актуалізувати особистісно-орієнтований компонент освіти, спрямований на суб´єкт і на способи його саморозвитку. Завдяки цьому формується адекватне для особистісного і творчого зростання людини середовище спілкування, що сприяє розвитку майстерності. А це можна реалізувати акмеологічним підходом (з урахуванням ролі рефлексії в системі психологічних механізмів, що забезпечують творчий розвиток мислення та особистості людини) до проблем розвитку професіоналізму кадрів управління. До традиційних лекційно-семінарських форм навчання додають емоційно-комунікативні та рефлексивні способи інтенсивно-ігрового тренінгу, покликані забезпечити коректувальний, психотерапевтичний і розвивальний ефект розкриття, культивування й реалізації особистісно-творчого потенціалу кожної людини в процесі її безперервної освіти у спеціально створеному для цього рефлексивному, інформаційно-комунікативному, соціально-творчому середовищі. Ці тенденції притаманні й системам управління, комплексні структури яких на сучасному етапі характеризуються переходом від жорсткої взаємодії до гнучкого функціонування. У зв´язку з цим зростає роль людського компонента системи управління як суб´єкта прийняття рішення на всіх рівнях її функціонування. Проектування освіти кадрів управління на гуманістичних засадах і на основі рефлексивно-акмеологічного підходу відповідає основним тенденціям, що склалися у світі в практиці навчання: — перехід до особистісної орієнтації та гуманістичних цінностей в освіті; — перехід від педагогіки впливу до педагогіки співробітництва; — перехід від традиційних методів навчання до активно-ігрових, психотехнічних; — перехід від предметного навчання до розгалуженої системи освітніх послуг. Наприклад, система підготовки і перепідготовки кадрів у Японії містить три основні аспекти: 1) управлінський — набуття працівниками знань і навичок, необхідних для успішного функціонування виробництва та процвітання фірми; 2) особистісний — самоутвердження і самореалізація працівника, зумовлені професійним зростанням та успіхами в кар´єрі; 3) соціальний — соціалізація особистості й збільшення її вкладу у розвиток суспільства. Особистісно-орієнтована безперервна освіта управлінських кадрів і персоналу базується на таких принципах: — створення атмосфери поваги між учасниками навчального процесу; — використання досвіду слухачів та їхніх знань; — проблемність навчання і критичність мислення; — формування творчого, практично орієнтованого мислення; — урахування рівня готовності до навчання, активності й самостійності; — забезпечення співробітництва викладачів і слухачів. Освітньо-навчальні програми, як і комп´ютерні технології та інші технічні інновації, є унікальними нововведеннями організації. Впроваджують їх задля забезпечення розвитку організації, підвищення продуктивності праці, вироблення у персоналу навичок людських відносин, уміння формувати команди, розпоряджатися часом, приймати рішення, розв´язувати конфлікти, вести переговори тощо.