Тема 10. Граматика як розділ мовознавства. Морфемна будова слова

1. Поняття граматики.

2. Основні розділи граматики.

3. Морфемна будова слова.

4. Типи морфем: корінь, афікс (префікс, суфікс, постфікс), флексія (закінчення).

Поняття граматики і характеристика її основних розділів

Граматика – це розділ мовознавства, який вивчає будову слова, класи слів за їх будовою і формами словозміни, а також типи словосполучень і типи речень. Вона, таким чином, поділяється на морфологію (гр. тоrphе – «форма, частина», logos – «слово, вчення») і синтаксис (гр. syntaxis – «побудова, порядок»).

Морфологію не цікавить лексичне значення слова, вивчається тільки його загальне граматичне значення і граматична структура. Наприклад, різні щодо лексичного значення слова комітет, організація означають предмет і мають одну граматичну структуру з однаковими граматичними категоріями роду, числа й відмінка. Синтаксис, навпаки, цікавить конкретне лексичне значення слів і словосполучень при спілкуванні, тому він вивчає зв’язки між ними у реченні.

Умовно кажучи, морфологія – це вертикальний зріз мови (об’єднання однакових за морфемною структурою слів по вертикалі у певні частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник тощо), а синтаксис – горизонтальний зріз мовлення, який дає змогу з’єднати абсолютно різні за будовою і класом слова в речення, що є одиницею спілкування. Наприклад: Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Правильне розуміння основних розділів граматики – морфології і синтаксису – набуває не абстрактного, а цілком конкретного значення, яке гарантує дотримання основної вимоги до мови документів – ясності й точності.

Морфемна будова слова. Основне призначення слова – донести значення. Але будь-яке значення складається із суми окремих елементів. Цими елементами не можуть бути ані звуки, ані склади. Тим більше ними не можуть бути букви, які є тільки символами звуків, що обслуговують опосередковану писемну форму мовлення.

З погляду морфології, слово складається з морфем.

Морфеми – це найпростіші елементи слова, які мають лексичне або граматичне значення.

Так, у слові трактористка морфеми трактор-, -ист- і -к- мають лексичні значення, бо за їх допомогою ми встановлюємо цілісне уявлення про предмет (трактор- – «механізм» + -ист- – «людина, яка обслуговує цей механізм» + -к- – «жінка, професією якої є обслуговування певного менанізму»), а закінчення -а- – тільки граматичне значення роду, числа й відмінка. Оскільки перший тип морфем несе лексичне значення, він складає основу слова, до якої належать корінь і афікси.

Корінь – це головна морфема, що утворює ядро слова, в якому зосереджене основне лексичне значення. Ось чому слово може складатися тільки з кореня: стіл, ніж, кінь тощо.

Але у слові можуть бути й додаткові лексичні значення. Наприклад, у слові відійти морфема від- додає до основного значення інформацію про початок руху; у слові студентка частина -к- несе додаткову інформацію про те, що перед нами особа жіночої статі та ін. Отже, морфеми, що приєднуються до кореня, мають однакову природу – вони додають певні відтінки значення, що дає змогу об’єднати їх у категорію афіксів.

Афікси – це морфеми, що мають додаткові лексичні значення, за допомогою яких утворюються нові слова.

Вони різняться тільки місцем у слові і поділяються на префікси (стоять перед коренем) і суфікси (стоять після кореня). До афіксів часто приєднують постфікс – частку -ся, що є усіченою формою зворотного займенника себе: умивати – умивати ся (себе) – умиватися, умиваюся, умиваєшся (стоїть у кінці слова після закінчення). У повсякденній практиці його позначають як суфікс.

Граматичне значення зосереджене в закінченнях.

Закінчення – це морфеми, що мають тільки граматичне значення й утворюють форми того самого слова (процес, процесу, процесом, у процесі; мінімальний, мінімального, мінімальному, мінімальним тощо).