2. Принцип статевої ідентифікації слід враховувати при відмінюванні прізвищ.

Чоловічі прізвища, якщо вони вписуються в граматичну систему української мови, відмінюються завжди (принцип «несталості»): Терлак Микола – Терлака Миколи; Шевченко Тарас – Шевченка Тараса; Навка Ілля – Навці Іллі (але Олег Чапні – Олегу Чапні; Олексій Толстих – Олексія Толстих; від Живаго, Дурново тощо). При цьому в подвійних прізвищах відмінюються обидві частини на знак рівності окремих родів: Донецький державний університет економіки і торгівлі імені М.І. Тугана-Барановського, твори І. Нечуя-Левицького тощо. Але: виконавчий комітет міста Івано-Франківська, бо в цьому випадку поєднуються за допомогою інтерфікса -о- в одній складній назві ім’я і прізвище.

Що стосується жіночих прізвищ, то вони відмінюються тоді, коли структура слова формально «підходить» під жіночий рід (принцип «гармонії»): Сорока Тетяна – Сороці Тетяні, Мурза Людмила – Мурзи Людмили (але: Красько Ніна – Красько Ніни, Сидаш Олена – Сидаш Олени).

Жіночі прізвища, які закінчуються на будь-який приголосний або на -о, -ко, -енко не відмінюються. Чоловічі прізвища цього типу відмінюються: Ткаченко Ольги (але Ткаченка Андрія); Бондар Тетяни (але Бондаря Сергія).

До невідмінюваних належать чоловічі й жіночі прізвища типу Півторадні, Леле, Ліскі та прізвища, що закінчуються на -их, -ово, -аго: Гладких, Савіних; Благово, Хитрово; Живаго.

2. Принцип класифікаційно-родової належності реалізується при відмінюванні географічних назв. Так, назви населених пунктів відмінюються (до міста Києва, у місті Одесі тощо), а назви залізничних станцій, портів тощо, що дублюють назви населених пунктів, – ні: до станції Біла Церква, біля станції Житомир, від порту Миколаїв тощо. Те саме стосується назв кафедр або комітетів: кафедра менеджменту й господарського права; кафедра розвідки корисних копалин, а не кафедра «Менеджмент і господарське право», кафедра «Розвідка корисних копалин» (бо в таких випадках ідеться про власні назви, які втрачають пряме значення напрямків наукової діяльності у сфері менеджменту або розвідки). Крім того, відмінювання географічних назв, що походять від присвійних прикметників, відрізняється від відмінювання відповідних прізвищ: Киров, Пушкин (прізвища) – Кіровим, Пушкіним; Киров, Пушкин (географічні назви) – Кіровом, Пушкіном;

Отже, особливості української вимови й морфології враховуються лише тоді, коли вони не впливають на інформативну або адресну природу власної назви. В останньому випадку треба передавати власні назви якнайближче до звучання в мові-джерелі (рос. Пугачёв – укр. Пугачов, рос. Афанасьев – укр. Афанасьєв, рос. Ильин – укр. Ільїн, рос. Гурьин – укр. Гур’їн). При цьому слід пам’ятати про специфіку передачі суфіксів -ськ-, -цьк-, -зьк-, -ець- у прізвищах слов’янського походження, м’яку, тверду й роздільну вимову в українських та іншомовних словах, про фонетичні процеси, пов’язані з подовженням і подвоєнням, спрощенням, чергуванням тощо: рос. Забайкалье, Беспалов, Раздоры, Подкопаева, Рассыпное, Харцызск, Воинов, Измаилов, Токарь, Кравец – укр. Забайкалля, Безпалов, Роздори, Підкопаєва, Розсипне, Харцизьк, Воїнов, Ізмаїлов, Токар, Кравець тощо.