- •Тема 1. Українська мова – національна мова українського народу
- •Походження й функціонування мови
- •Походження й функціонування української національної мови
- •Мова стає не тільки засобом спілкування, а й засобом спільності нації, яка здобула незалежність.
- •Національна мова й мовна політика
- •Тема 2. Усна і писемна форми мовлення. Функціональні стилі української літературної мови
- •Характеристика усної і писемної форм мовлення
- •Стилі мовлення. Характеристика наукового та офіційно-ділового стилів
- •Зразок наукового стилю
- •Зразок офіційно-ділового стилю закон україни
- •Зразок розмовного (розмовно-побутового) стилю
- •Зразок публіцистичного стилю
- •Зразок художнього стилю
- •Тема 3. Документ – основний вид ділового спілкування
- •Поняття про документ
- •Реквізити як основні елементи документа
- •Логічні елементи тексту документа
- •Класифікація документів
- •Вимоги до мови документів
- •Тема 4. Фонетичні, графічні та лексичні особливості української мовної системи
- •Графічні особливості
- •Лексичні особливості
- •Тема 5. Труднощі, пов’язані з уживанням деяких граматичних форм у практиці професійного спілкування
- •Уживання прийменників «по», «в», «у», «на»
- •Тема 8. Значення і функції власних назв у мові та суспільстві
- •2. Принципи передачі власних назв українською мовою.
- •Принципи передачі власних назв російського походження
- •Принцип статевої ідентифікації слід враховувати при відмінюванні прізвищ.
- •Особливості передачі російської букви «и» українською мовою
- •Особливості передачі російського звука [е] українською мовою
- •Тема 9. Документи щодо особового складу
- •Чухальова Олександра Володимировича
- •Маю публікації в газетах та журналах. Працюю на комп’ютері.
- •Накази щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Тема 10. Граматика як розділ мовознавства. Морфемна будова слова
- •Поняття граматики і характеристика її основних розділів
- •Тема 12. Способи словотвору. Правопис деяких префіксів та суфіксів у практиці професійного спілкування Способи афіксального словотвору
- •Тема 13. Загальна характеристика частин мови
- •Тема 14. Особливості вживання частин мови у професійному спілкуванні
- •Термінологічний словник
- •Правопис числівників, займенників і дієслів
- •Службові частини мови
- •Тема 15. Укладання довідково-інформаційних документів
- •Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка
- •Доповідна записка
- •Доповідна записка
- •Протокол
- •Протокол № 10
- •Витяг з протоколу
- •Витяг з протоколу № 6
- •Службові листи
- •Обов'язкові реквізити листа
- •Загальноприйняті правила в діловому листуванні
- •Типи службових листів
- •Тема 16. Синтаксис словосполучень і речень
- •Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення
- •Синтаксис речень і їх класифікація
- •Тема 17. Синтаксис і пунктуація. Значення і функції розділових знаків
- •Тема 18. Синтаксис писемної форми професійного спілкування
- •Тема 19. Правила синтаксичного оформлення документів
- •Тема 20. Особливості усного ділового спілкування
- •Особливості усного ділового спілкування
- •Тема 21. Особливості публічного ділового спілкування
- •Тема 22. Лексикологія у професійному спілкуванні
- •Тема 23. Фразеологізми і практика їх уживання в діловому стилі
- •Тема 24. Етимологія на службі у професії
Графічні особливості
Графіка в тих мовах, де письмо є звуковим, становить систему букв у їх співвідношенні зі звуками.
Якщо зважити на те, що фонетичні системи української та російської мов різняться, дещо різними будуть і їх алфавіти, хоча вони й побудовані на основі кирилиці. Умовно кажучи, український алфавіт (у ньому нараховують 33 букви) є монофункціональним (тобто одна буква виконує одну функцію), а російський – поліфункціональним (кожна літера виконує декілька функцій).
Перш за все це стосується українських букв і буквосполучень е, є, ьо, йо, г, ґ, а по-друге – знаків:
1. Російська буква е в слові день означає «ье» і вимовляється як [‘е], у слові центр – як [э], у слові единый – як [йе]; буква ё у слові лён означає «ьо» [‘о], а в слові подъём – [йо]; буква и позначає звуки [и], [ы] і [йи] (билет, цирк, соловьи); буква г передає то звук [g] (газета), то в кінці слова й перед наступним глухим – [к](друг) й т. ін.
В українському алфавіті в названих випадках різному звучанню відповідатимуть різні букви: звук [э] буде передаватися буквою е (день, центр); звукосполучення [йе] – буквою є (єдиний); російська буква ё – буквосполученнями ьо (в середині складу) або йо (на початку складу) (льон, підйом); звуки [и], [ы], [йи] – буквами і (білет: один звук – одна крапка над буквою), ї (солов’ї: два звуки – дві крапки над буквою), и (цирк).
Щодо букви г, то в українській мові вона зазвичай передається буквою г: друг, горобець. Проте в сучасному українському алфавіті існує й буква ґ, яка передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в запозичених і зукраїнізованих (аґрус, ґазда, ґедзь, ґанок, ґрати, ґвалт, ґуля, ґніт, ґава, дриґати, Ґалаґан, Ґудзь тощо), як правило, на місці західноєвропейського звука [g] або латинської літери g (ґрунт, Ґданськ (і Гданськ), Ґренландія (і Гренландія), Ґібралтар (і Гібралтар), Ґарібальді (і Гарібальді), Ґете (і Гете) та ін.).
2. Як відомо, в російській мові використовуються м’який і твердий знаки (а також апостроф у деяких власних назвах іншомовного походження, наприклад, О’Генри). При цьому ь, крім позначення м’якості (день), виконує ще дві нетипових для нього функції: показника певної граматичної форми (печь, ночь – жіночий рід іменників третьої відміни; читаешь – друга особа однини дієслова; режь – наказовий спосіб дієслова) і розділення (бьют, соловьи). Остання функція дублюється розділовим твердим знаком, який ставиться перед я, ю, е, ё після префіксів і першої частини складних слів на приголосний (подъезд, двухъярусный).
Зважаючи на те, що в українській мові пріоритет надається фонетичному принципу правопису, в українській орфографії м’який знак вживається тільки для позначення м’якості (кінь) або м’якості й розділення (Дьяков) і не вживається або замінюється апострофом, коли він не пом’якшує попередній звук (піч, ніч, читаєш, бачиш, ріж; б’ють, солов’ї, Х’юстон). Щоправда, м’якість, твердість і роздільна вимова в російській та українській мовах не завжди збігаються. Ось чому при написанні треба враховувати особливості української м’якої, твердої й роздільної вимови.