2. Виконання Державного бюджету за доходами та видатками

Виконання бюджету за доходами полягає у забезпеченні надходження платежів, податків до бюджету (як Державного так і місцевих бюджетів).

Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до бюджетів податків, зборів та інших доходів відповідно до законодавства, які зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Ці надходження визнаються зарахованими в доход бюджетів з моменту їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Органами Державного казначейства України при обслуговуванні бюджету здійснюються наступні операції пов’язані з доходами:

1. операції з надходженнями коштів до загального фонду Державного бюджету;

2. операції з коштами від повернення бюджетних позичок, кредитів, наданих під державні гарантії за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету;

3. операції за надходженням до спеціального фонду Державного бюджету;

4. операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами бюджету;

5. операції за платежами до бюджету, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами;

6. операції за коштами тимчасово віднесених до доходів Державного бюджету, які підлягають розподілу;

7. операції з власних надходжень бюджетних установ;

8. операції з виконання Державного бюджету за доходами на центральному рівні в органах Державного казначейства України;

9. повернення неправильно або помилково сплачених коштів до Державного бюджету за висновками відповідних органів;

10. облік та складання звітності про надходження коштів до Державного бюджету.

Виконання бюджету за видатками полягає в організації фінансування розпорядників коштів бюджету, одержувачів, інших бюджетних проектів за умови функціонування внутрішньої платіжної системи. Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів бюджету одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Розпорядники бюджетних коштів з початку бюджетного періоду повинні:

• відкрити реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України (або підтвердити рахунки попереднього року),

• зарєеструватися в органах ДКУ на відповідний бюджетний період (шляхом подання заяви та затверджених кошторису доходів та видатків і плану асигнувань),

• підтвердити бюджетні повноваження (бюджетні призначення, асигнування) шляхом подання витягів із затверджених бюджетних програм, до виконання яких залучено розпорядника коштів.

Органами Державного казначейства України можуть надаватися відмови в оплаті рахунків розпорядників коштів у таких випадках:

1. за відсутності затверджених та взятих на облік кошторисів і планів асигнувань;

2. за відсутності (недостатності) коштів на відповідних рахунках установ;

3. за умови законодавчих обмежень;

4. за відсутності відповідних підтверджуючих документів;

5. у випадку неправильного оформлення документів, нецільового використання коштів;

6. за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів, прийнятих розпорядниками бюджетних юридичних та фінансових зобов’язань;

7. у разі неподання розпорядниками фінансової звітності.