4. Державний борг

Дефіцит Державного бюджету є ознакою нераціонального використання наявних фінансових ресурсів, але може використовуватися і для активізації підприємницької діяльності, но при цьому створюються передумови виникнення державного боргу.

Державний борг (борг АРК, місцевого самоврядування) – загальна сума заборгованості держави (органів місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених та непогашених боргових зобов’язань держави (органів місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (місцевих рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобовязань, що винкли на підставі законодавства або договору.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобовязання держави, АРК, місцевого самоврядування та проводиться за такими ознаками:

• за типом позичальника – державний борг, борг АРК, борг органів місцевого самоврядування;

• за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобовязань (уряди іноземних держав, міжнародні фінансово-кредитні інститутції, НБУ інші юридичні особи);

• за типом боргового зобовязання – за засобами, що використовуються для оформлення боргу (державні облігації, кредитні угоди тощо)

• за терміном погашення -

- поточний – заборгованість держави по зобов’язаннях, за якими настав термін платежу;

- основний – загальна сума заборгованості по зобовязаннях, за якими строк платежу не настав, та яка не може бути представлена до оплати протягом даного періоду;

• залежно від місця виникнення -

- внутрішній – загальна сума строкових боргових зобов’язань Уряду України у грошовій формі, які забезпечені всім майном, що перебуває у державній власності;

- зовнішній – загальна сума заборгованості Уряду кредиторам за межами України, яка виникає як наслідок: розміщення боргових цінних перерів на міжнародних фінансових ринках; одержання позик у інших держав через кредитні лінії під гарантії уряду; одержання позик у міжнародних фінансово – кредитних установах;

• за правовою формою боргових зобов’язань:

- прямий – зобов’язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником, шляхом випуску державних цінних паперів, укладення угод про позику або в результаті отримання розпорядниками коштів державного бюджету кредитів, залучених під державні гарантії;

• умовний – зобов’язання, що беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, в тому числі зобов’язання за кредитами МВФ;

• за підставми формування прямі боргові зобов’язання поділяються на:

• позики на фінансування бюджету (неефективний борг);

• позики на фінансування інвестиційних проектів;

• позики, пов’язані з реструктуризацією чи визнанням боргу;

• за економічною сутністю:

• номінальний борг (основний борг та відсотки);

• реальний борг (борг з урахуванням заборгованності бюджету по соціальних зобов’язанях);

Основні причини збільшення державного боргу:

• низький рівень державних доходів у структурі ВВП;

• неефективність фіскальної політики;

• неінвестиційне спрямування програм приватизації;

• нерозвиненість фондового ринку;

• високі інфляційні очікування;

• складне соціальне становище населення.