2. Фінансове вирівнювання

Головною метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами та фінансовими ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих зобов’язань.

Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних утворень, які не мають достатньо власних доходів, проводиться центральними органами державної влади.

Підстави для проведення фінансового вирівнювання:

• вертикальний фіскальний дисбаланс (невідповідність між обсягами фінансових ресурсів відповідного рівня влади та обсягами їх функцій і завдань) – є загальним фактором, що стимулює проведення фінансового вирівнювання;

• горизонтальний фіскальний дисбаланс (невідповідність між обсягами фінансових ресурсів та повноважень одного рівня органів влади);

• необхідність гарантованого постачання всіх соціальних благ;

• необхідність компенсації зовнішніх ефектів і міжрегіональних ефектів переливу капіталу;

• необхідність реалізації макроекономічних цілей;

• необхідність проведення політики стабілізації та макроекономічного розвитку.

Форми фінансового вирівнювання:

• вертикальне за допомогою трансфертів;

• горизонтальне за допомогою трансфертів;

• регулювання доходів бюджету;

• регулювання видатків бюджету.

Методи та інструменти фінансового вирівнювання:

• переадресовані податки (застосовувалось в Україні);

• міжбюджетні трансферти (застосовується в Україні).

Для проведення фінансового вирівнювання використовуються такі показники:

1. фінанасовий норматив бюджетної забезпеченості – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування та влади;

2. мінімальний рівень місцевого бюджету - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою (гарантований мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України);

При визнченні фінансвого нормативу бюджетної забезпеченності має враховуватися показник мінімальної бюджетниї забезпеченності – це мінімально допустима вартість бюджетної послуги, що надається органами державної влади чи ораганами місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідного бюджету в грошовому виразі в розрахунку на душу населення.

Фінансовий норматив бюджетної забазпеченності є єдиним для місцевих бюджетів всіх рівнів бюджетної системи України та дорівнює середнім по країні видаткам на одного споживача конкретної суспільної послуги за кожним видом бюджетних видатків.

Фінансові нормативи бюджетної забазпеченності для місцевих бюджетів коригується коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

• кількісті споживачів соціальних послуг або чисельністі населення;

• соціально-економічних особливостей території;

• демографічних особливостей території;

• екологічних, кліматичних та інших особливостей території.

Фінансові нормативи мають відповідати таким критеріям суспільних потреб:

• потреби мають бути спільними для всіх органів місцевого самоврядування;

• потреби мають бути об’єктивно оцінені;

• рівень суспільних потреб, що визначається нормативом, має враховувати відмінності рівнів видатків місцевих бюджетів;

• рівень потреби має залежати від рішень органів місцевого самоврядування.

За умови обмеженості бюджетних ресурсів пріоритетними при здійсненні політики фінансового вирівнювання є:

1. забезпечення рівноцінного споживання суспільних послуг громадянами незалежно від місця їх проживання;

2. зменшення регіональних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку.