1. Переміщ. Рідини. Динам. Насоси в харч. Технологіях.

Насос – гідравлічна машина, яка перетворює механ. енергію двигуна в гідравлічну енергію рідини, яка при цьому переміщ. Різниця тиску в насосі і в трубопроводі обумовлює її переміщ.

Осн. параметром насосу будь-якого типу є його продуктивність (подача, м³/с), тобто об’єм рідини, який подаєтьяс насосом в нагнітальний трубопровід.

За видом робочої камери і сполученням її зі входом і виходом насоса насоси поділ:

1. Динамічні (рідина переміщ. під силовою дією на неї в камері, яка постійно сполучається з входом і виходом насоса) – відцентрові, роторні, гвинтові ін.

2. Об’ємні (рідина переміщ. шляхом період. зміни об’єму камери, яка поперемінно з’єднується зі входом і виходом насоса) – поршневі, мембранні ін.

Відцентрові насоси найбільш розповсюдж. на підприємствах харч. виробництв для перекачування малов’язких рідин. Відцентровий насос належ. до лопатевих насосів, у яких рідке середовище переміщ. через робоче колесо від центра до периферії.

Класифікація

1.За напором (-низьконапірні,-середньонапірні

-високонапірні)

2.За числом коліс (-одноколісні,-багатоколісні)

3.За розташуванням валу: (-горизонт., -вертикальні)

Тиск, який розвиває відцентровий насос, залеж. тільки від ш-сті обертання робочого колеса чи коліс.

Різниця від поршневих:

-рух робочого органу (роб. колеса) обертальний..ю причому відсутнє тертя роб колеса об роб. корпус

-подача рідини безперервна і рівномірна

-енергія рідини предається за рахунок дії лопатів

Переваги:

*мала металоємкість і відповідно невелика вага, легкий фундамент

*висока продуктивність

*плавна безперервна подача рідини

*відсутність предавального механізму

*простота пуску, регулювання ремонту, обслуговування

*можливість прекачки рідин, які містять тверді зважені часточки

*висока надійність в роботі, довговічність

Роторні насоси викор. для перекачування в’язких рідин.

Поділ:

1)шестернінчасті (із зовнішнім та внутр.зчепленням)

2) шиберні

Гвинтові насоси викор. для перекач. високов’язких систем, таких, як фарш, сир. При цьому структура сировини, що перекачується, залиш. малопорушеною. Гвинтові насоси дозвол. створ. високі тиски і в роботі безшумні.

2. Характеристика основних технологічних етапів виробництва крупів

Залежно від виду зернової культури, з якої виготовлені крупи, їх поділяють на види (пшеничні, ячмінні, вівсяні, кукурудзяні, рисові, гречані та інші), а від технології виготовлення - на різновиди , номери, сорти. Із технологічних операцій на формування асортименту крупів впливають термічна обробка, цілісність ядра, спосіб обробки поверхні, розмір крупинок, вміст доброякісного ядра і домішок.

Процес виробництва крупи можна розділити на два етапи: підготовка зерна до переробки і безпосередньо отримання крупи.

При підготовці до переробки зерно очищають від органічних і мінеральних домішок, насіння бур'янів, дефектних і дрібного насіння основної культури.

При переробці деяких культур (гречки, ячменю, кукурудзи, вівса, гороху, а іноді і рису) зерно піддають гідротермічної обробці (ГТО) - зволоження та пропарювання протягом 3-5 хв, а потім висушування до вологості 12-14%. У результаті в плівках і оболонках зерна руйнуються клейкі речовини, в периферійних шарах ендосперму відбувається часткова клейстеризації крохмалю. У вівса зникає притаманна йому гіркоту. ГТО інактивує ферменти, у тому числі ліпазу і ліпоксигеназу, які сприяють прогоркания жиру, і тим самим запобігає появі в крупі гіркоти. Майже повністю припиняється процес дихання.

Квіткові плівки вівса, проса, ячменю, рису та плодові оболонки гречки стають більш еластичними, а ядро ​​- більш міцним, що полегшує лущення зерна та сприяє збільшенню виходу недроблене крупи. На приготування каші з крупи, отриманої після ГТО зерна, витрачається менше часу.

Другий етап виробництва крупи полягає в лущенні, шліфуванні і сортировании отриманих продуктів.

Лущення - видалення грубих квіткових плівок (для плівчастих) або плодових оболонок (для голозерних). У результаті зменшується кількість незасвоюваній речовин клітковини і пентозанів. При виробництві крупи з ячменю, пшениці і кукурудзи додатково проводять дроблення ядра.

Шліфування - це видалення з поверхні цілого ядра плодових, а також частково насіннєвих оболонок і зародка. При виробленні роздробленої крупи з пшениці, ячменю і кукурудзи шліфування проводять для додання крупинках кулястої або овальної форми. При цьому видаляється частина ендосперму. Шліфування здійснюється тертям ядер об поверхню робочих органів машин і між собою. В результаті змінюється хімічний склад, підвищується засвоюваність, поліпшуються смакові та кулінарні властивості (швидкість розварювання і збільшення об'єму при варінні крупи). У крупі зменшується вміст клітковини, жиру, білка, а кількість крохмалю збільшується.

Після шліфування крупу просіюють для відділення битих ядер, мучки з цілого ядра.

Вихід різних видів круп визначається природними особливостями, якістю сировини і технологією переробки. Найбільший вихід у гороху шліфованого - 73%, найменший - у перлової і кукурудзяної крупи шліфованої - 40%. Вихід інших круп становить 63-66%.

Білет №8