12. Теорії абсолютних та порівняльних переваг у зовнішній торгівлі

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо підрозуміває, що якщо країни спеціалізуються на вир-цтві товару, який вони можуть виробляти з відносно більш низькими затратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною незалежно від того, чи є вир-цтво в одній країні більш ефективним, ніж у іншій.

Центральним поняттям в теорії порівняльних переваг є альтернативна ціна – вираження вартості одного товару через вартість іншого товару. Порівняння альтернативних цін на вир-цтво товарів дозволяє зробити висновок про те, який товар країна буде експортувати, а який імпортувати.

Теорія абсолютних переваг підрозуміває, що країни експортують ті товари, в вир-цтві яких вони мають абсолютну перевагу, тобто виробляють з найменшими витратами, а імпортують ті товари, які виробляють інші країни з найменшими витратами.

Основні положення теорії: 1)уряди не повинні втручатися в міжнародну торгівлю; 2)виробники повинні спеціалізуватися на тих товарах, в яких у них є абсолютна перевага; 3)зовнішня торгівля стимулює розвиток вир-цтва шляхом розширення меж нац-ного ринку; 4)експорт є позитивним фактором для ек-ки, бо забезпечує збут надлишків товарів, які не можуть бути реалізовані на внутрішньому ринку; 5)субсидії на експорт є податком населення, так як ведуть до підвищення цін, тому відмінені.

А. Сміт сформулював, що добробут нації залежить від здатності виробляти кінцеві товари і послуги найкращим чином. Це досягається тоді, коли виробники абсолютно ек-чно вільні і можуть самостійно в рамках існуючого закону вибирати рід своєї діяльності. Така політика отримала назву «ЕССЕ-ФЕР».

Теорія абсолютних переваг має сильні і слабкі сторони. Сильні сторони теорії полягають в тому, що вона заснована на трудовій теорії вартості. Обмеження теорії полягає в тому, що вона не пояснює і не відповідає на питання: чому країни торгують між собою навіть при відсутності абсолютних переваг.

13. Теорія міжнародної торгівлі Хекшера-Оліна. Парадокс Леонтьєва

Шведські вчені Елі Хекшер і Бертіль Олін пояснювали порівняльні переваги, які має та чи інша країна щодо певних продуктів, рівнем забезпече­ності факторами вир-цтва, що спричинює різницю у відносних цінах. Для визначення цієї забезпеченості використовуються показники фактороінтенсивності і факторонасиченості.

Фактороінтенсивність - показник, що визна­чає відносні затрати факторів вир-цтва на створен­ня певного товару.

Факторонасиченість - показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-­цтва.

Використання цих показників в аналітичних цілях дало змогу зробити висновок, що кожна країна експор­тує ті фактороінтенсивні товари, для вир-цтва яких вона має відносно збиткові або більш дешеві фактори вир-цтва, а імпортує ті товари, для вир-цтва яких вона відчуває нестачу або дороговизну факторів вир-цтва. Багаточисельні емпіричні тести постави­ли питання до теорії співвідношення факторів вир-цтва Хекшера-Оліна. Найбільш глибоке досліджен­ня, яке не підтвердило коректність підходу шведських учених, здійснив В. Леонтьєв, Він отримав результат, за яким працезабезпечені країни експортують капіта­ломістку продукцію, а капіталозабезпечені країни працемістку. Цей парадокс був названий парадоксом Леонтьєва. Як одне з пояснень такого явища можна запропону­вати реверс факторів вир-цтва. Це ситуація, за якої один і той самий товар може бути працемістким у працезабезпеченій країні і капіталомістким у капіталозабезпеченій. Умовою виникнення подібної ситуації є ве­лика еластичність взаємозамінності факторів вир-­цтва. Теорія реверсу факторів вир-цтва пояснює міжнародну торгівлю з погляду пропозиції.