32. Регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Україна вона володіє значним вир-чим потенціалом, що і визначає спеціалізацію країни. Всі ринки поділені на експорто- або імпортоорієнтовані. Зовнішньоторговельна політика України спрямована на підтримку нац-ного товаровиробника. Ця мета реалізується за напрямками: 1)підвищення експорту для експортоорієнтованих; 2)зниження імпор­ту для імпортозаміщуючих галузей.

Шляхи впровадження ефективної імпортної політи­ки: а)скорочення імпорту товарів, які в достатній кіль­кості є в країні; б)скорочення споживання імпорту шляхом розвит­ку вир-цтва конкурентоспроможної аналогічної продукції в Україні.

Для вирішення цих завдань в Україні проводиться ряд заходів: шляхом використання мита при перевезенні імпортованої продукції через митницю, за­стосовування нетарифного регулювання через адміні­стративні обмеження ввезення товарів в Україну зав­дяки створенню технічних бар'єрів на базі вимог відпо­відності імпорту товарів нормам і стандартам Украї­ни. Підвищення ефективності захисту українського то­варовиробника, особливо в тих галузях, які в перспек­тиві можуть скласти значну конкуренцію закордонним секторам світової ек-ки, передбачає певні заходи. Захист багатьох виробників продовольчих товарів має відбуватись з урахуванням специфіки окремих сег­ментів світового ринку. Щодо ринку вільної реалізації і нац-них ринків країн світу, з боку яких існує найбільша загроза ек-чній безпеці нашої держа­ви, має бути застосований режим максимального кон­тролю над імпортними операціями. Провідним інстру­ментом мають бути тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі.

Система диференційованих плаваю­чих ставок імпортного мита має забезпечувати встанов­лення такого рівня цін на імпортну продукцію, який існує на внутрішніх ринках країн їх виробників. Для деяких окремих груп товарів поставки доцільно про­водити на принципах щорічного встановлення квот за­лежно від обґрунтування потреби в цьому товарі із за­стосуванням спеціального механізму стягнення імпорт­ного мита. На рівні виконавчої влади доцільно скоро­тити строки і підвищити ефективність розгляду позовів нац-них суб'єктів господарювання про їх захист від антидемпінгового імпорту.

Експортерам і уряду слід знати суму експортних податків у відповідній валюті по кожній окремій по­ставці товару. Експортерам необхідно укладати контракти, що гарантують поставку товарів, не витра­чаючи при цьому часу та засобів на операції з отриман­ня ліцензій, державі - отримувати сталі доходи, по­легшуючи вирішення бюджетних проблем.

Митні пільги і зво­ротні схеми (компенсація сплаченого мита) звільняють експортерів від сплати тарифів на експортовані вир-чі ресурси, що використовуються при вир-цтві експортної продукції, або надають право на отримання компенсації. Ці заходи торговельної політики дають змогу забезпечити доступ експортерів до імпортних ви­р-чих ресурсів на надійній основі без сплати мита.

Позитивного ре­зультату можна досягти субсидіюванням вир-цтва п-ств, які продемонстрували найкращу здатність до адаптації. Протекціонізм і торгові преференції необхідно використовувати обережно і гнучко, пристосовуючи їх до конкретних умов і ска­совуючи, коли цього потребують обставини.

Сукупність окреслених вище заходів може бути використана в короткостроковому періоді і помірковано. Вона не має перспективи на майбутнє.

З'ясуємо, які потенційні переваги надає Україні членство в СОТ: 1)поліпшення цінових параметрів конкуренто­спроможності вітчизняних товарів унаслідок знижен­ня тарифних ставок щодо українських товарів країна­ми - членами СОТ; 2)подолання багатьох інструментів кількісного об­меження ввезення української продукції завдяки ра­дикальному зменшенню нетарифних обмежень щодо вітчизняних товарів; 3)додаткові гарантії проти необґрунтованих антидемпінгових процедур; 4)оптимізація стр-ри експорту, бо за умови неучасті України в системі СОТ найбільшою мірою від обмежень з боку інших держав потерпають високотехнологічні, наукомісткі напрямки експорту; 5)кращі передумови участі України і її суб'єктів господарювання у міжнародних суперечках і судовоарбітражних процедурах; 6)поліпшення загальної кон'юнктури і забезпечення передбачуваності у стосунках з основними тор­говельними партнерами України як окремими держа­вами, так і угрупуваннями країн.

Членство в СОТ забезпечить Україні якісно кращий режим торгівлі із 142 країнами світу, на які припадає понад 90% світової торгівлі. Необхідно визначи­ти основні етапи вдосконалення тарифного механізму: 1)зниження і навіть поступове скасування тариф­них і нетарифних обмежень для доступу вітчизняної продукції на світові ринки; 2)уніфікація правил торгівлі в рамках СОТ; 3)застосування антидемпінгових і компенсацій­них заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари; 4)введення тимчасових обмежень імпорту в разі проблем з платіжним балансом; 5)підвищення імпортного мита і застосування кількісних обмежень з метою уникнення заподіяння серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом; 6)системна трансформація українського ек-чного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи СОТ, апробованих протягом деся­тиліть у багатьох країнах світу; 7)забезпечення передбачуваного розвитку торговель­но-ек-чних стосунків з основними партнерами.

Митним кодексом України передбачається впровадження положень угод СОТ про правила митної оцінки товарів, визначення країни походження товарів. Висвітлю­ються питання кодування товарів. Митний кодекс України відповідає євро­пейським і міжнародним стандартам, високим юр-ч­ним вимогам країн з ринковою ек-кою до норма­тивних документів такого рівня.

Основна його перевага - уніфікація і об'єднан­ня двох основних діючих на цей час законодавчих актів з питань митно-тарифного регулювання: Митного ко­дексу і Закону України "Про Єдиний митний тариф" в один деталізований розділ нового Митного кодексу України. Кодексом встановлю­ється новий механізм побудови митного тарифу Украї­ни, який відповідає вимогам, що пред'являються до митних тарифів країн - членів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі і СОТ.

В основу нового митного тарифу покладено Україн­ську класифікацію товарів зовнішньоек-чної діяльності (УКТЗЕД) на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 1996 р., з рівнем на­ц-ної деталізації до 10 знаків.

33. Форми міжнародного руху капіталу

34. Причини руху факторів виробництва

35.Основні напрямки потоку капіталу в сучасних умовах

36. Портфельні зарубіжні інвестиції: їх види та основні причини

Портфельні зарубіжні інвестиції – вкладання в зарубіжні цінні папери, що не дають права контролю (менше 10% акцій і голосів).

Види цінних паперів: 1)акціонерні (дають право на участь в прибутку); 2)боргові.

Боргові цінні папери поділяються на: 1)інструменти грошового ринку (облігації, депозитні сертифікати, векселі, боргові розписки) – цінні папери, які дають право їх тримачу на гарантований фіксований дохід і погашення до певної дати; 2)фінансові деривативи, що мають ринкову ціну і є похідними цінними паперами. Засвідчують право їх володаря на продаж або покупку цінних паперів, а також інших фінансових активів (акцій, товарів).

Групи деривативів: 1)опціон – цінний папір, що дає право покупцю опціону купити або продати будь-який із активів за фіксованою ціною на певну дату; 2)варанти – цінні папери, що дають можливість володарю придбати у емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду часу; 3)ф’ючерс – обов’язкові для виконання стандартні контракти на покупку або продаж певних цінних паперів; 4)своп – згода, що передбачає обмін через певний час і на підставі погоджених правил платежами за одною і тією ж заборгованістю.