§5. Прорив у двосторонніх відносинах

Перші роки української незалежності були позначені складнощами розвитку двосторонніх відносин. Вашинґтон робив ставку на взаємини з Росією щодо більшості проблем успадкованих від СРСР. У стосунках з Україною США опікувалися передовсім питаннями ядерної безпеки, збереження балансу сил в Європі і практичні дії Києва у цьому напрямку певний час викликали запитання на Заході взагалі та у Вашинґтоні зокрема. Переламним в українсько-американських відносинах став 1994 рік, врешті, проголошений у США «українським». Підписання тристоронньої угоди про без’ядерний статус України стало поштовхом до поліпшення американсько-українських взаємин. Але головними, більш глибинними і довготерміновими чинниками американської уваги та прихильності до України стали: розуміння того, що із завершенням «холодної війни» ситуація в Європі за деякими параметрами ускладнилась, а Україна як держава, розташована у центрі континенту, має важливе значення; поступове наростання великодержавницьких тенденцій у політичному житті Росії; сприйняття слушності ідеї З.Бжезінського про те, що з поверненням України до складу Росії остання механічно стає «імперією»; усвідомлення взаємозв’язку стабільного розвитку України із безпекою у Східно-Центральній Європі, інтерес до якої у США є традиційним.

У той же час зберігаються вагомі чинники, які гальмують реалізацію потенціалу двосторонніх відносин. Передовсім йдеться про суспільно-політичну невизначеність в Україні, триваюче протиборство «у верхах», характер якого породжує непевність в українській перспективі. Зазначимо й далеко незавершений та непослідовний поступ України до демократичної правової держави, слабкість демократичних сил. Дається взнаки й негнучкість та незручність окремих засад української зовнішньої політики з погляду розбудови систем безпеки і одночасно підвищені сподівання на отримання економічної допомоги.

Так само спрацьовує тенденція скорочення Вашинґтоном бюджетних витрат на міжнародну допомогу та слабка зацікавленість американського приватного бізнесу у співпраці з Україною як наслідок названих проблем, а також недостатніх законодавчих ґарантій діяльності зарубіжних інвесторів.

Таким чином, головні проблеми подальшого розвитку українсько-американських взаємин сьогодні концентруються всередині України. Разом з тим, реальність така, що американська політика в Європі неминуче розвиватиметься з урахуванням подій в Україні і навколо неї.

¹ Dulles, Foster Rhea. America’s Rise to World Power. 1898-1954.— New York,  1954.— P.2.

 ² Margolin, Arnold. From a Political Diary. Russia, the Ukraine, and America. 1905-1945.—New York, 1946.—P.41.

 ³ Wilson, George G. Handbook of International Law. 3rd ed.—St. Paul (Minn.). — 1939. — P.21.

 ⁴ U.S.Congress, 64th Congress. 2nd Session. 1917.—Appendix.—P.522-523.

 ⁵ Laserson M. American Impact on Russia, Political and Ideological.—New York, 1950.—P.419.

 ⁶ The Ukraine, 1917-1921: a Study in Revoluton. Ed. by T.Hunczak with assist. of J.T. von Heide.—Cambridge (Mass.).—1977.—P.358.

 ⁷ Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Ч.І.—Мюнхен, 1983.—С.411.

 ⁸ Рахманний Р. Кров і чорнило. Статті і репортажі.—Нью-Йорк, 1960.—С.54.

 ⁹ Peace and War: U.S. Foreign Policy. 1934-1941.—Washington, 1943.—P.246-247.

¹⁰ Gray C.S. Back to the future: Russia and the balance of power //Global Affairs. — Summer.—P.41-42.

¹¹ Foreign Relations of the United States (1918-1951); Documents and Materials Relating to the Eve of the Second World War. Vol. 1–2.—New York.—1948; A Decade of American Foreign Policy: current documents. 1956-61. In 6 Vols. — Washington, 1957-65, etc.

¹² Anglo-American Perspectives on the Ukrainian Question. 1930-31. A Documentary Collection. — Kingston-Vestal, 1987. — P.xxx.

¹³ Пеленський Яр.З. Українська справа у взаєминах межи США і СРСР під час і після Другої світової війни//Сучасність.—Р.2.—Ч.7.—С.77-78.

¹⁴ Kennan G.F. Memoirs. 1950-1963.—New York, 1972.—P.99.

¹⁵ Eisenhower D.E. Second Inaugural Address// New York Times.—1957.—Jan.22.

¹⁶ Dobriansky L.E. US Policy of unfinished liberation.—Jersey City, 1966.—P.4-21.

¹⁷ Congressional Record.—1967. Nov.29.—P.H 16052.

¹⁸ Stevenson, Adlai. Letter on Colonialism// U.S. Delegation to the GA.—1961.—Nov. 25.

¹⁹ Speedy End Belies Durability of Communist Experiment//The Washington Post.—1991.—Dec.29.

²⁰ Sorensen Th. Who is America to preach?// Los Angeles Times.—1991.—Oct.24.

²¹ Див., напр.: Motyl A. The Sobering of Gorbachev: Nationality, Restructuring and the West // Politics, Society and Nationality inside Gorbachev’s Russia/Ed. by Bialer S.—Boulder, 1989.—P. 171.

²² Brzezinski Z.  Post-Communism Nationalism // Foreign Affairs.—Vol. 68.—№ 5 (Winter, 1989/ 1990).—P. 20.

²³ Нездатність тогочасного американського керівництва адекватно реаґувати на нову ситуацію можна пояснити також кризою в радянології.  Див.: Rutland P. Sovietology: Notes for a Post-Mortem // The National Interest. — №31 (Spring 1993).—P.112.

      Порівняно з дослідженнями інших народів СРСР українознавчі студії були досить розвинуті. Однак, як зазначає заступник директора Інституту Гаррімана Колумбійського університету Олександр Мотиль, «часто вважалося, що вони мало стосуються «реальної» політики в СРСР, політично вмотивовані запитами еміґрації й емоційно переобтяжені націоналістичним підходом. Одне слово, вважалося, що вони «ненаукові». Див.: Motyl A. Dilemmas of Independence:  Ukraine After Totalitarianism.—N. Y., 1993.—P.5.

²⁴ U.S. Congress. Senate. Commitee on Foreign Relations. Subcommitee on European Affairs. Soviet Disunion: The American Response. Hearings.. 102 Cong., 2nd sess., Febr. 28 and March 6, 1991.—P.36, 125.

²⁵ Beschloss M., Talbott S. At the Highest Levels: The Inside Story of the End of the Cold War.—Boston etc., 1993.—P.409,414.

²⁶ Ibid.—P.414,417-418.

²⁷ Ibid.—P. 448-449.

²⁸ Campbell K.,   Carter A., Miller S., Zraket Ch. Soviet Nuclear Fiction: Control of the Nuclear Arsenal in a Disintegrating Soviet Union //CSIA Studies in International Affairs.—1991.—№ 1.—P.69-70.