Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)

1. Економічні фактори. (рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів)

2. Політичні фактори. (політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо)

3. Соціокультурні фактори. Формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливає на прийняття ними управлінських рішень.

4. Демографічні фактори. (структура населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо, їх аналіз дає змогу визначити, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для позитивного сприйняття продукції чи послуг фірми; як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону.

5. Науково-технічні фактори. (відкриття, винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо).

6. Екологічні фактори. ( викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного середовища, в якому перебуває підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.

Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

16. Місія, цілі та культура організації

Місія компанії визначає її статус, декларує принципи її функціонування, заяви, дійсні наміри її керівників. Це найбільш загальна мета підприємства, що виражає причину її існування. Вона висловлює спрямованість організації в майбутнє, показуючи, на що будуть направлятися зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними. Вимоги до написання формулювання місії: лаконічність, правильність, реальність.

Формулювання місії повинно охоплювати слідуюче: - завдання фірми з точки зору її основних послуг та виробів, її основних ринків та технологій (тобто, якою підприємницькою діяльністю займається фірма); - зовнішнє середовище стосовно до фірми, яке визначає робочі принципи фірми; - культура організації; якого типу робочий клімат існує всередині фірми; який тип людей він приваблює. Місія компанії визначає її статус, декларує принципи її Структура місії: 1. клієнти (для задоволення кокого кола споживачів сущ-ет орг-ія), 2. що надаються товари та послуги, 3. області діяльності на ринку (географія бізнесу), 4. технології (відношення фірми до недренію передових технологій), 5. філософія та етика ведення бізнесу, система цінностей, 6. концепція управління, 7. зобов'язання перед раб-ми, турбота про них, цінність раб-ка для підприємства, 8. турботи про суспільний обличчі і регіоні, де ведете бізнес.

Цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність. Бувають: Довгострокові цілі - мають горизонт планування, приблизно рівний трьом рокам, інколи більше - для передових у технічному відношенні фірм. Короткострокові цілі в більшості випадків представляють один з планів організації, який потрібно завершити в межах року. Середньострокові цілі мають горизонт планування від одного до трьох років. Довгострокові цілі зазвичай мають досить широкі рамки. Організація формулює їх у першу чергу. Потім виробляються середньо-і короткострокові цілі для забезпечення довгострокових цілей. Звичайно, чим ближче горизонт планування мети, тим вже її рамки. Встановлення цілей передбачає проходження 4-х обов'язкових фаз: 1.Виявлення і аналіз тенденцій, які спостерігаються в навколишньому середовищі. 2. Встановлення загальних для організації целей.3. Побудова та ієрархія цілей. 3.Встановлення індивідуальних цілей.

Культура організації - філософія, ідеологія, цінності, вірування, допущення, очікування, підходи і норми, колективні членами організації. Вона визначається наступними ознаками: 1.характер поведінки людей під час їх взаємних контактів і зазвичай використовується мова; 2.норми, колективні робочими групами у всій організації; 3.домінуючі в організації цінностей, таких як якість продукту або лідерство в цінах; 4.філософію, направляючу політику організації відносно службовців і покупців; 5.правила, які повинен засвоїти новачок, щоб бути прийнятим у її члени; 6. настрій або клімат, створений в організації фізичним розміщенням виробництв та у спосіб спілкування її членів з покупцями або іншими особами поза організації.