- •Виникнення науки про менеджмент та напрями еволюції управлінської думки
- •3.Принципи наукового управління за Тейлором
- •5. Особенности целевого управления Питера Друкера
- •6.Социальная философия менеджмента Мари Фоллет
- •7. Теория «7-с», ее роль в развитии менеджмента
- •8. А.Файоль. Принципи менеджменту
- •9. Внесок вітчизняних вчених і практиків у розвиток науки управління.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе й ймовірне.
- •11. Система менеджменту організації.
- •12. Організація як об’єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •14. Організації та їх ознаки. Види організацій.
- •15. Зовнішнє та внутрішнє середовища організації.
- •Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)
- •16. Місія, цілі та культура організації
- •17. Життєвий цикл організації та його стадії
- •19. Загальна характеристика і класифікація функцій менеджменту
- •20. Поняття організаційної структури управління і фактори, що її визначають
- •21. Організаційні структури – принципи їх побудови.
- •22.Типи організаційних структур
- •23. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організації
- •24. Типи організацій щодо взаємодії з людиною
- •25.Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах.
- •26. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •27. Типи організаційних структур:лінійний, функціональний та комбінований.
- •28. Процес формування структури управління. Проблеми, пов'язані з невідповідністю структури управління операційним або виробничим процесам організації.
- •29. Особливості концепції адаптивних стратегій організацій Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •31. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Основні форми проектування організацій.
- •1. Зовнішнє середовище.
- •2.Технологія роботи
- •Основні форми проектування структур управління
- •32. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •Хофстеде і концепція ділової культури
- •Ансофф і теорія організаційного потенціалу
- •35. Методи моніторингу зовнішнього середовища організації та оцінка економічної ефективності моніторингу
- •54. Оперативне планування, мета, завдання та методи
- •57.Моделі стратегічного планування
- •61. Підходи до формування стратегічного плану. Планування від "досягнутого", оптимізаційне та адаптивне планування.
- •62 Сутність і значення інформації
- •63. Классификация информации. Носители информации.
- •64. Комунікаційний процес.
- •67. До основних форм спілкування менеджера з клієнтами можна віднести:
- •68. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •69. Неформальні комунікації в організації
- •70. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.
- •71. Класифікація управлінських рішень.
- •72. Этапы рационального принятия решений. Факторы,что влияют на процесс принятия решений.
- •73. Подходы к оптимизации управленческих решений.
- •75. Поведінкові аспекти ухвалення рішень
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •83. Моделювання , як складова частина наукового пiдходу до ухвалення рiшення.
- •85. Типи моделей : фізична, аналогова, математична
- •87. Шляхи подолання основних перешкод моделювання
- •90. Феномен влади в менеджменті
- •92 Основні підходи до вивчення сутності лідерства
- •93. Модель «управлінської решітки» Блейка і Моутона
- •94. Концепція лідерсько поведінки Танненбаума-Шмідта
- •95. Модель ситуаційного лідерства Філдера
- •96. Модель ситуаційноо лідерства Херсея і Бланшарда
- •97. Ситуаційні стилі керівництва «Шлях – мета» Мітчела і Хауса
- •98. Ситуаційна модель використання стилів керівництва Врума та Йєттона для прийняття рішень керівником
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті
- •100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна
- •101. Підходи до керівництва українського економіста Терещенка
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократиячні, ліберальні і демократичні.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників у масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •105. Проблеми пошуку найефективнішого стилю
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації
- •107. Модель ситуаційного лідерства Стінсона-Джонсона
- •108. Концепція атрибутивного лідерства
- •109. Концепція зміни лідерства
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктав
76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
1) Группы взаимодействия. Наиболее распространенная форма принятия группового решения. Существующей или новосозданной группе дают задание принять решение. Существующей группой может быть функциональный отдел, постоянная рабочая группа, постоянный комитет. Новосозданные группы: специальные комитеты, временные рабочие или группы штурма («мозговая атака»). Сущность: Все члены группы после определенного периода должны прийти к общему выводу и принять управленческое решение.
Преимущество: взаимодействие работников часто приводит к появлению новых идей и способствует взаимопониманию. Недостаток: чьи-то интересы в данном процессе могут играть важную роль.
2)Группы дельфи ( Дельфийские группы). Эту группу создают для достижения консенсуса в экспертных оценках. Даная форма предусматривает возможность высказывать свои мысли группе экспертов, которые работают индивидуально в разных местах.
3) Номинальные группы. В отличии от дельфи, члены группы не знакомы друг с другом. Членов номинальной группы собирают вместе, однако они не разговаривают между собой как группы взаимодействия. используют для разработки и генерации идей.
77. Розробка та ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності
Складність прийняття регуляторних рішень у сфері господарської діяльності обумовлюється самою природою ринкової економіки, яку часто по справедливості називають економікою інформації, невизначеності і ризику. [3]
На цьому шляху багато урядів спіткало невдачі. Особливо тяжкими видаються рішення на переломних етапах історії, коли напрацьовані раніше механізми вже не вирішують завдань розвитку, а нових, більш ефективних, поки що не знайдено.
Отже, і новим незалежним державам Східної Європи, в тому числі й Україні, випала доля пережити етап перехідної економіки. Тобто, визначитися зі стратегією реформ і розробити та впровадити, відповідний її цілям, механізм управління суспільним виробництвом.
Простежити і проаналізувати, дати оцінку усього зробленого у цій царині, та ще й прописати рецепти щодо більш ефективнішого господарювання є питанням глобального масштабу. І таке завдання не під силу жодному, навіть, геніальнішому з дослідників.
Розуміючи це, автор цієї статті ставить перед собою за мету, спробувати описати лише частину проблемної ситуації суть якої полягає у якості прогнозування наслідків регуляторного втручання до якого вдаються органи державної влади і місцевого самоврядування в своєму намаганні покращити і упорядити соціально-економічні відношення у суспільстві ( скорочено - якість регуляторної діяльності).
Піднімаючи тему якості у регуляторній діяльності перш за все слід нагадати, що категорія якості представляє собою певну сукупність кількісних показників, за допомогою яких у кожному разі можна підрахувати ефект від впровадженої дії. Тобто, якість не є чимось абстрактним і у кожному конкретному випадку може бути обчисленою.
Отже, ставлячи перед собою якесь завдання, покликане причинами політичного або соціального характеру, ініціатор обов'язково має подбати про створення і певної системи показників. Не розробивши такої системи, в принципі ,не можна приступати і до створення певного плану практичних дій. У всякому разі, така системна помилка ніколи не приведе к задовільним результатам.
Слід зауважити, що пошук таких показників, які б максимально точно дозволяли оцінити якість проведеної діяльності, є, мабуть, найбільш складною частиною проектної роботи. Справа в тому, що завдання, з якими у більшості випадків стикаються органи влади, є важко прогнозованими а інколи і проста інноваційними і у таких умовах підрахувати у якихось порівняльних одиницях економічні, політичні і соціальні ефекти виявляється практично неможливим.
78. Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень
79. Мішель Крозье і синтетична концепція прийняття рішень
80. Японський досвід стратегічних рішень методом «ринги се»
81. Рольові позиції та здатність субекта до переробки інформації в процесі розробки та прийняття рішень
82. Модели и методы принятия управленческих решений
Основной характеристикой модели является ее способность упрощать ту или иную реальную ситуацию. Существует много причин, по которым вместо непосредственных действий в реальном мире используются модели. Основными являются природная сложность Многих организационных ситуаций, невозможность экспериментирования в реаль¬ной ситуации, даже когда это необходимо, и ориентация менеджмента на будущее.
Причины применения моделей: 1)сложность производственно-хозяйственной деятельности; 2) наличие многофакторных зависимостей; 3) необходимость экспериментальной проверки многих альтернативных управленческих решений; 4) необходимость учитывать изменения в условиях рынка.
Существуют аналоговая, физическая и математическая модели. Физическая - отображает увеличение или уменьшение объекта. Аналоговые ведут себя как реальные объекты, но внешне они не похожи на них. Математическая – для описания свойств объекта использует символы.
Процесс построения модели:
1.формирование заданий – задача должна быть поставлена правильно на основании точной диагностики проблемы,
2.подготовка информации,
3.формирование модели, 2)+3) – определяется цель данной модели, предлагается информация которая необходима, реакция пользователей на уровень ее сложности,
4.проверка модели на достоверность состоит в определении степени соответствия данной модели реальной ситуации – все ли существенные компоненты включены?
5.обновление модели.
Построение модели. На этом этапе разработчик модели дол жен определить ее основную цель, т.е. какие данные надо будет получить с ее по¬мощью, чтобы более эффективно решить ту или иную проблему.
Построенную модель следует проверить и утвердить. Одним из аспектов тестирования модели является определение, в какой степени она соответствует реальном} миру.
Проверенная модель готова к применению. По словам Р. Шеннона, ни одну мо¬тель в науке управления "нельзя считать успешно завершенной, пока она не принята, не понята и не применена на практике".
Даже если модель оказалась полезной на практике, она почти наверняка потребуетI модификации. Например, может оказаться, что выдаваемые ею данные поступают и неудобной форме или их недостаточно.
Физические модели отображают увелечение или уменьшение обьекта.
Аналоговые модели ведут себя как реальные обьекты, но внешне они не похожи на них.
Математические модели – для описания свойств обьекта используются символы.
Методы принятия управленческих решений.
Правила принятия решений - это критерий по которому выноситяс суждение об оптимальности данного конкретного исхода.
Два типа правил:
1.Не используют численные значение вероятных исходов;
2.Используют численные значения.
К первому типу относятся максимальное решение – это решение, при которому принимается решение по максимизации максимального решение доходов. Данный метод очень оптимистичен потому, что не учитывает возможность потери. Минимаксимальное решение – это решение, при которому минимизируется максимальные потери. Под потерями учитываются не только реальные потери, но и упущенные возможности.
Ко второму типу учитываются те решение при которому кроме самых возможных потерь учитываются вероятные возникновение каждого исхода.
Одним из методов принятия решений является платежная матрица – метод, который помагает руководителю выбрать альтернативу. Он особенно полезен при опредеелнии стратегии, подходящий для достижения конкретных целей.
Платежная матрица полезна в следующих случаях:
1.Кол-во альтернатив или мтратегий, из которых делается выбор, разумно ограничено.
2.То, что может произойти, точно неизвесно.
3. Результаты решения зависят от того, какая выбрана альтернатива и какие события фактически имели место.
Почти всегда,принимая решения, менеджеры должны учитывать и оценивать вероятность события.
Определив ожидаемое значение каждой альтернативы и расположив полученные данные в виде матрице, менеджер без труда оценит, какой вариант наиболее привлекателен при конкретных условиях.
Дерево решений — еще один популярный метод для выбора наилучшего альтернативного направления действий в менеджменте. "Дерево решений— схематичное представление проблемы принятия решений." Подобно платежной матрице, этой и юд позволяет менеджерам "оценить разные направления действий, объединить их с финансовыми результатами, изменить эти результаты с учетом вероятности и сравнить альтернативы". Концепция ожидаемого значения является неотъемлемым • 1сментом и этого метода.
Дерево решений можно использоваться в ситуациях, подобных описанной при обсуждении платежной матрицы, т.е. если предполагается, что данные о результатах, степени вероятности и т.д. на последующие решения не повлияют. В этом случае менеджер принимает единичное решение. Но дерево решений позволяет проанали¬зировать более сложную ситуацию, когда результаты одного решения влияют на последующие.
Количественные методы используются в прогнозировании, если есть основания считать, что в прошлом имела место определенная тенденция, которая сохранится и и будущем, а также если имеющейся информации достаточно для статистически достоверной оценки тенденций или взаимосвязей. Если менеджер умеет пользоваться количественными моделями, то выгоды от более верных решений, принятых с их Помощью, с лихвой компенсируют расходы на их создание.
Самыми распространенными количественными методами прогнозирования является анализ временных рядов и причинно-следственное моделирование.