- •Виникнення науки про менеджмент та напрями еволюції управлінської думки
- •3.Принципи наукового управління за Тейлором
- •5. Особенности целевого управления Питера Друкера
- •6.Социальная философия менеджмента Мари Фоллет
- •7. Теория «7-с», ее роль в развитии менеджмента
- •8. А.Файоль. Принципи менеджменту
- •9. Внесок вітчизняних вчених і практиків у розвиток науки управління.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе й ймовірне.
- •11. Система менеджменту організації.
- •12. Організація як об’єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •14. Організації та їх ознаки. Види організацій.
- •15. Зовнішнє та внутрішнє середовища організації.
- •Фактори середовища непрямої дії (макросередовища)
- •16. Місія, цілі та культура організації
- •17. Життєвий цикл організації та його стадії
- •19. Загальна характеристика і класифікація функцій менеджменту
- •20. Поняття організаційної структури управління і фактори, що її визначають
- •21. Організаційні структури – принципи їх побудови.
- •22.Типи організаційних структур
- •23. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організації
- •24. Типи організацій щодо взаємодії з людиною
- •25.Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах.
- •26. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •27. Типи організаційних структур:лінійний, функціональний та комбінований.
- •28. Процес формування структури управління. Проблеми, пов'язані з невідповідністю структури управління операційним або виробничим процесам організації.
- •29. Особливості концепції адаптивних стратегій організацій Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •31. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Основні форми проектування організацій.
- •1. Зовнішнє середовище.
- •2.Технологія роботи
- •Основні форми проектування структур управління
- •32. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •Хофстеде і концепція ділової культури
- •Ансофф і теорія організаційного потенціалу
- •35. Методи моніторингу зовнішнього середовища організації та оцінка економічної ефективності моніторингу
- •54. Оперативне планування, мета, завдання та методи
- •57.Моделі стратегічного планування
- •61. Підходи до формування стратегічного плану. Планування від "досягнутого", оптимізаційне та адаптивне планування.
- •62 Сутність і значення інформації
- •63. Классификация информации. Носители информации.
- •64. Комунікаційний процес.
- •67. До основних форм спілкування менеджера з клієнтами можна віднести:
- •68. Методи поширення інформації про діяльність організації
- •69. Неформальні комунікації в організації
- •70. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.
- •71. Класифікація управлінських рішень.
- •72. Этапы рационального принятия решений. Факторы,что влияют на процесс принятия решений.
- •73. Подходы к оптимизации управленческих решений.
- •75. Поведінкові аспекти ухвалення рішень
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •83. Моделювання , як складова частина наукового пiдходу до ухвалення рiшення.
- •85. Типи моделей : фізична, аналогова, математична
- •87. Шляхи подолання основних перешкод моделювання
- •90. Феномен влади в менеджменті
- •92 Основні підходи до вивчення сутності лідерства
- •93. Модель «управлінської решітки» Блейка і Моутона
- •94. Концепція лідерсько поведінки Танненбаума-Шмідта
- •95. Модель ситуаційного лідерства Філдера
- •96. Модель ситуаційноо лідерства Херсея і Бланшарда
- •97. Ситуаційні стилі керівництва «Шлях – мета» Мітчела і Хауса
- •98. Ситуаційна модель використання стилів керівництва Врума та Йєттона для прийняття рішень керівником
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті
- •100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна
- •101. Підходи до керівництва українського економіста Терещенка
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократиячні, ліберальні і демократичні.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників у масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •105. Проблеми пошуку найефективнішого стилю
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації
- •107. Модель ситуаційного лідерства Стінсона-Джонсона
- •108. Концепція атрибутивного лідерства
- •109. Концепція зміни лідерства
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктав
102. Формальне і неформальне лідерство.
ЛИДЕРСТВО: осуществляется регуляция межличностных отношений в группе; является элементом микросреды; возникает стихийно явление менее стабильно и зависит от настроения в группе; менее определена система различных санкций; зависит от малой группы. Формальный лидер назначается или избирается, приобретая таким путём статус руководителя. Неформальный лидер - это член группы, который способен объединить группу на основе личного влияния. Отношения при формальном и неформальном лидерстве выстраиваются по двум типам: руководитель - подчиненные или лидер - последователи. Эти типы лидерства либо дополняют др.друга, либо вступают в противоречие, ведя к снижению эффективности организации. По стилю различают: авторитарное лидерство, предполагающее единоличное управление деятельностью группы; демократическое, вовлекающее в управление членов группы, и анархическое, когда группа предоставлена самой себе. В разных типах организации различные типы лидерства могут оказаться эффективными в разной степени.
Неформальный лидер появляется как вторая половинка лидера формального, его дополнение, своего рода «зеркало», индикатор, который показывает, чего недостает в проявлениях формальному лидеру для того, чтобы его взаимодействие с командой было сбалансированным. И, так как любая система стремится к равновесию, неформальный лидер привносит это в коллектив, уравновешивая нарушенный баланс. Например, в команде, имеющей жесткого авторитарного руководителя, как правило, появляется неформальный лидер, который ориентирован на снятие напряженности в отношениях и восстановление положительного психологического климата. Он налаживает отношения, разбирает конфликты, всех выслушивает и успокаивает.
Чаще всего, на практике данное противоречие решается просто – формальный лидер добивается «удаления» неформального лидера. Например, переведя его в другой отдел или уволив. В результате, скорее всего, снизится эффективность работы коллектива. Но действие закона поиска коллективом равновесия и баланса административными мерами подавить невозможно. Поэтому со временем «снизу» выдвигается новый неформальный лидер, который выполняет функции, компенсирующие недостатки формального руководителя. И история борьбы формального и нового неформального лидера может повториться.
Выдвижение «снизу» из коллектива неформального лидера, который способствует нахождению равновесия и баланса, заметно проявляется в тех коллективах, где место формального руководителя занимает человек, мягкий и уступчивый по характеру, не способный к принятию жестких решений.
Как правило, в этом случае «снизу» выдвигается жесткий лидер, имеющий сильную волю и решительность, начинающий открытую или скрытую борьбу с формальным руководителем. При поддержке коллектива такой лидер часто одерживает победу и формально закрепляет свой статус, т.е. становится руководителем коллектива.
Также возможны ситуации, когда мудрый и гибкий формальный руководитель, признавая за собой определенную некомпетентность в управлении, может «договориться» с неформальным лидером. Чаще всего такой негласный «договор» заключается в разделении сфер влияния в команде по рабочим функциям. Таким образом, в системе команды создается равновесие.
Трудно представить коллектив без неформального лидера, но возможно. Ведь, если задача неформального лидера заключается в том, чтобы уравновесить формального, то необходимость в первом отпадает, когда второй обладает гибкостью в проявлениях и чутко реагирует на обратную связь, а не является сторонником и приверженцем какой-то одной, в лучшем случае двух стратегий управления.