11. Економічне районування, його суть та роль у формуванні регіональних госпо-дарських систем.

Економ районування - науково обгрунтований поділ країни або великого регіону на екон райони, що історично склалися або фор¬муються в процесі розвитку прод. сил і об'єктивно відбивають те¬рит. поділ праці.

Райони відіграють роль одиниць територ систе-матики прод сил, їх групування, класифікації щодо тер-ії. Районування це і процес, засіб просторового впорядкування екон-географ інформації і як ре¬зуль-тат такої обробки.

Районування сприяє планомірному розвитку ко-жного з районів, раціональному природокористу-ванню і розвиткові всієї країни. Ос¬новні види екон районув: заг. (інтегральне), галузеве, міжгалу¬зеве.

Велике прикладне значення ек рай-ня полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної ек політики(ДРЕП), а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових вир-чих обєктів та вдосконаленні територіальної стр-ри госп-ва, обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-вир-чих комплексів. Ек рай-ня сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, вир-чого і наук-техн потенціалу регіонів і всієї країни. В Укр здійснюється генеральне ек рай-ня території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів районного плану-вання, схем розвитку і розміщення п/с та розселення нас-ня. Територіальні схеми розміщення і розвитку п/с певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначеня напрямів перспективного розвитку. При цьому обгрунтовуються основні завдання і показники соц-ек розвитку регіонів та шлихи вирішення соц-х, ек-х і екологічних проблем. Т.ч., ек-не рай-ня є науковим методом територіальної орг-ції н/г і водночас одним із засобів рац-го розміщ в-ва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соц-ек розвитку.

12. Критерії, принципи та чинники економіч-ного районування.

Економ районування - науково обгрунтований поділ країни або великого регіону на екон райони, що історично склалися або фор¬муються в процесі розвитку прод. сил і об'єктивно відбивають те¬рит. поділ праці.

Принципи ек районування – науково обгрунтовані полож, виділення границь економ. ра¬йонів.

Основні принципи:

1) Економічний. (передбачає включення в один економічний район територій, які мають однакову (однотипну)спеціалізацію.

Ефективні вир-ек зв’язки Спеціалізація р-ону, її визначають лише ті галузі, в яких витрати праці та засобів на вир-во продукції та її транспортув до спо-живача порівняно з іншими районами будуть найме-ншими. Отже, територіальна організація гос-ва у ви-ділених районах повинна сприяти досяненню най-вищого еконо-го ефекту в усьому нар гос-ві країни та в кожн. екон районі;

2) Принцип перспективності розвитку (передбачає включення в економічний район територій, які в перспективі будуть мати однотипну спеціалізацію);

3) Національний (передбачає єдність економічного районування і національно-територіально поділу країни, тобото нац територія (автономна республіка, автономна область)повинні повністю входити в один економічний район);

4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня і територіального політ-адмін устрою країни;

У науковій літ-рі обгрунтовується і використовується ряд критеріїв і чинників ек-го рай-ня. До основних з них належать такі:

1)суспільний територіальний поділ праці, який є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.

2) територіальні виробничі комплекси (сукупність однорідних або тісно зв’язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території).

3)найбільші міста країни – великі регіональні та індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій

4) особливості економіко-географічного положення території району, що впливає на формування спеціалізації господарства.

5) природні умови і ресурси.