6. Основні фактори розміщення продуктив-них сил та формування економіки регіонів, їхня суть.

Фактори РПС – причини та чинники, що зумовлюють вибір місця для рац. і еф. роз¬міщ прод сил та визначають його ефективність

Основні фактори:

1) Природні передумови. Аналіз кількісних запа¬сів і якісний склад ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також кліматичні, гідреологічні та ін при-родні ресурси: земельні , лісові, водні, мінеральні, агрокліматичні;

2) Економічні фактори. Строки буд-ва, вартість капіталовкл, призначеність та якість продукції, що буде виробл, рівень розвитку виробн та соц інфра-структури, транспорту, буд. індустрії, можливість здійсн виробн зв’язків;

3) Технічний фактор. Аналіз на даній території розвитку технологій, наявність наук-дослідної бази, що може сприяти розвитку наук-місткого вир-ва;

4) Соц-дем. фактор. Аналіз балансово-трудових ресурсів на даній тер. (аналіз загальних запасів, ві-ковий, статевий, фаховий, аналіз кількості незанятих труд. ресурсів, рівню розв. тут соц інфраструктури, аналіз місцевого ринку збуту продукції;

5) Екологічний чинник. Природо-охоронні і кон-структивні заходи з метою рац. викор. місцевих прир. ресурсів, можливість їх повної і безвідходної переробки

7. Вплив глобалізації та регіоналізації на формування та розвиток господарства регіонів.

Сучасний стан розвитку ек характеризується наявністю двох прцесів – регіоналізації та глобалізації.

Глобалізація з’являється завдяки ринку, який стирає межі між країнами. цей процас стимулює зосередження високотехнологічного виробництва в найрозвинутіших країнах, що дає їм змогу розвиватися ще швидще, тим самим збільшуючи розрив з відставшими країнами. А видобувні галузі, вир-во проміжної сировини, галузі, що забруднюють навколишнє середовище та ресурсомістка пром зосередж в слаборозвинутих країнах. Це призводить до посилення ек залежності нац господарств від за-гальносвітової коньюктури. Тому фрмуються міжнар об’єднання держав для захисту власних інтересів, в тому числі для захисту ек-к своїх країн від негативних наслідків світової кризи.

А регіоналізація (особливо у межах нац госп комплексів) розвивається завдяки децентралізації господа-рювання як типу управління ек відносинами. В нац межах регіоналізація виражається в зростанні самоуправління розвитком рег ек-ки (регіони безпосередньо реалізують соц-ек політику держави) На нац рівні регіоналзація прявляється у формуванні міжнародних галузевих чи комплексних інтеграцій (ОПЕК, СІПЕК....)

8. Поняття про економічний простір, особ-ливості його формування та структура.

Економічний простір – це господарська система, розвиток якої взаємообумовлений взаємозв’язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб’єктами підприємства. Він являє собою насичену територію, що має багато об’єктів і зв’язків між нми: навні пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об’єкти інфраструктури загального користування. Близьким до поняття «економічний простір» є просторова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація госпо-дарства.

Якщо більша частина об’єктів економічної діяльності знаходиться на певній території, то економічна діяльність виходить за межі території і використовує ресурси, що знаходяться за межами певної території.

Навідміну від території, що вимірюється показниками площ (м кв, км кв) ці сфери визначаються тривимірністю, довжино, шириною та висотою, глибиною.

Спеціальною ознакою економічного простору є те, що він формується виробничими відносинами, тобото зв’язками між об’єктами та суб’єктами підпр. діяльності.

Формування економічного простору – це насамперед розвиток системи відносин щодо розміщення множини економічних об’єктів на території, утворення науково-обгрунтованих форм виробничих комплексів і організації взаємодіїї між ними.

Економічний простір в широкому розумінні – це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. Його межі є динамічними, тобто можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв’язків між суб’єктами економічної діяльності.

Структура економічного простору:

1) залежить від масштабів економічних зв’язків

- глобальний вимір. Характеризується зв’язками між об’єктами, які займають значні площі і мають тісні технічні, економічні та управлінські зв’язки між державами щодо досягнення пев-ної мети.

- Регіональний простір об’єднує виробників і споживачів товарів і послуг в єдину економічну систему в медах рег. країни. Його об’єднуючоб ланкою є загальна інфраструктура (водо-, електро- і газопо-стачання)

- Ареальний простір формується на обмеженій території (адіністративного району, агломерації, промислового вузла, територ. громад) і характеризується економічними зв’язками між підприємствами щодо використання певного ресурсу або досягнення агломераційного ефекту.

- Локалний простір – це система економічних зв’язків, які склалися в процесі господарської діяльності конкретних територіальних громад. Важливу роль регулятора формування цих локальних економічних просторів відіграє організація місцевого самоврядування.

2) за якісними ознаками економічний простір може бути промисловий, аграрний, рекреаційний, інформаційний та ін.