Бухгалтерський облік у банках України (Кіндрацька Л. М.)2001 (1)

ПДВ) їх придбано, а товари (роботи, послуги), за які здійснюється зазначена оплата, належать чи не належать до складу валових витрат, а основні фонди, нематеріальні активи підлягають чи не підлягають амортизації, суму ПДВ, сплачену у зв’язку з їх придбанням, на дебет рахунка 3522/2 не відносять, а відразу відображають на рахунках, зазначених у записах 1А, 1Б, 1В.

2. У разі отримання банківською установою матеріальних цінностей (робіт, послуг), які оподатковуються ПДВ, до оплати їхньої вартості виконуються проведення:

Після проведення розрахунків:

У разі використання названих матеріальних цінностей для здійснення операцій, зазначених у п. 1:

а) у підпункті а:

б) у підпункті б:

в) у підпункті в:

204

3. Якщо банком здійснено операції з реалізації матеріальних цінностей, які обліковано на складі, основних фондів чи нематеріальних активів, які перебувають в експлуатації, з реалізації витрат на капітальні вкладення (незавершене будівництво), виконаних робіт та наданих послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість і за якими одержувачем не проведено оплату за їхньою вартістю, виконуються такі бухгалтерські проведення:

фонди, нематеріальні активи, виконання робіт, послуг, які має реалізувати (надати) банк їх одержувачу і які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, відображається в обліку такими проведеннями:

5. Оплата нерезиденту за виконані роботи (послуги) здійснюється без ПДВ, а відповідна сума ПДВ за цією операцією

205

належить до податкового зобов’язання банку, відображається на кредиті рахунка 3622/1 та відповідно в податковій декларації з ПДВ у рядку 7.

6. Згідно з п. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету (к-т рахунка 3622/1) або відшкодуванню з бюджету (д-т рахунка 3522/1) визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. При цьому здійснюється проведення:

Д-т рахунка 3622/1 К-т кореспондентського рахунка.

8.4. Облік капіталу банку

Структуру капіталу банку визначає ст. 30 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Капітал банку складається з:

1)основного капіталу;

2)додаткового капіталу.

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створено або збільшено за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів, а також загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик від проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди, які мають відповідати таким критеріям:

1)відрахування до фондів здійснюються з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

2)фонди і рух коштів до них та з них розкриваються окремо в опублікованих звітах банку;

3)фонди перебувають у розпорядженні банку для необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4)збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

206

1)нерозкриті резерви (хоч такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість

іприроду, як і розкритий капітальний резерв);

2)резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3)гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які мають відповідати таким критеріям:

∙ вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

∙ вони не можуть бути погашені з ініціативи власника; ∙ вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без

пред’явлення банку вимог про припинення торгових операцій; ∙ вони дають змогу відстрочити обслуговування зобов’язань у

частині сплати відсотків, якщо рівень прибутковості унеможливлює здійснення таких виплат;

4)субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше п’яти років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій решти кредиторів). Сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50% основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% його первинної вартості протягом п’яти останніх років угоди.

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим за 100% основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

1)для місцевих кооперативних банків — 1-го мільйона євро;

2)для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3-х мільйонів євро;

3)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5-ти мільйонів євро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

207

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, установленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для певних банків залежно від їхньої спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижчий за величини, передбачені цією статтею.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися тільки через грошові внески. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України роблять у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті чи в гривнях.

Статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо оплати паїв або акцій, а попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче за мінімально встановлений рівень. Капітал банку не може бути меншим за статутний капітал, необхідний для заснування банку.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення.

Капітал банку обліковується на рахунках класу 5 плану рахунків і є залишковим інтересом акціонерів банку в активах за відрахування зобов’язань. Клас 5 включає два розділи:

∙розділ 50 — «Статутний капітал та інші фонди банку»;

∙розділ 51 — «Результати переоцінювання».

Цілком очевидно, що формування капіталу розпочинається з формування статутного фонду банку. До реєстрації банку в належному територіальному управлінні Національного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. Його призначено для зарахування грошових коштів, котрі вносять засновники як власну частку в статутному фонді, визначену чинним законодавством та установчими документами. Після

208

реєстрації банку акумульовані кошти переказують на кореспондентський рахунок банку в установі Національного банку. У разі відмови в реєстрації кошти з тимчасового рахунка повертаються засновникам банку на їхню заяву в тижневий термін.

Зареєстрований статутний капітал банку обліковується на балансових рахунках групи 500:

5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»;

5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку». Певна річ, що на загальну суму зареєстрованого статутного капіталу банк випускає акції, стає їх емітентом і зобов’язується виконувати обов’язки, що виникають з умов їх випуску. Права та обов’язки щодо цінних паперів виникають із часу їх передання емітентом або вповноваженою ним особою покупцеві (одержувачу). Сплативши банку за акцію, покупець стає акціонером банку,

причому акція засвідчує його участь у статутному фонді банку. Оскільки акції можуть бути простими або привілейованими,

то й операції за ними обліковуються нарізно. Саме тому до рахунка 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» відкриваються три субрахунки:

∙5000/1 — для обліку вартості привілейованих акцій;

∙5000/2 — для обліку вартості простих акцій;

∙5000/3 — для обліку власних акцій, викуплених в акціонерів. Розмежування в обліку є необхідним, оскільки існують різні

умови нарахування дивідендів власникам акцій. Так, виплата дивідендів на привілейовані акції проводиться в розмірі, зазначеному в акції. Прості акції не мають фіксованої дивідендної ставки. Їхня ринкова вартість може підвищуватись або знижуватись і прямо залежить від прибутку банку, що його мають розподіляти збори акціонерів.

Акції сплачуються в гривнях або в іноземній валюті у випадках, передбачених статутом банку. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій під час підрахунку капіталу виражається в гривнях. Перерахунок сум іноземної валюти, внесеної іноземними засновниками, здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на день внеску до статутного фонду. Дальше коригування в разі зміни валютних курсів не проводиться.

Внески акціонерів за незареєстрованим статутним фондом ураховуються на окремому балансовому рахунку 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом». Після переказування акумульованих коштів з тимчасового рахунка на

209

кореспондентський рахунок отримані внески за статутним фондом обліковуються за таким проведенням:

Д-т кореспондентського рахунка К-т рахунка 3630.

Уразі реєстрації статутного капіталу: ∙ на суму сплаченої частини:

Д-т рахунка 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом»

К-т рахунка 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»; ∙ на суму несплаченої частини збільшення статутного капіталу: Д-т рахунка 5001 «Несплачений зареєстрований статутний

капітал банку» К-т рахунка 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Уразі отримання внесків акціонерів до статутного капіталу після його реєстрації:

∙ на суму внеску:

Д-т кореспондентського рахунка банку (каса або поточний рахунок клієнта)

К-т рахунка 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку».

Зауважимо, що ця схема обліку статутного капіталу відповідає «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України» зі змінами та доповненнями (зміни затверджено постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520).

Розглянемо умовний приклад обліку операції з формування статутного фонду банку «Новий».

∙ Оголошено статутний фонд з 300000 акцій номінальною вартістю 10 грн. Отримано внесків за цим фондом 900000 грн.

∙Зареєстрований статутний фонд:

на суму несплаченого статутного фонду:

(відкриваються окремі субрахунки для обліку привілейованих

210

За первинного розміщення акцій серед інвесторів їх реалізацію за ціною, нижчою від номінальної, законодавчо заборонено. Реалізація акцій за ціною, вищою за номінальну, призводить до появи емісійних різниць, які обліковуються на рахунку 5010 «Емісійні різниці».

Повернімося до нашого прикладу та запровадимо додаткові умови.

∙ На суму несплаченого статутного фонду 2100000 грн. банк оголосив:

150000 6-процентних привілейованих акцій з номіналом

10 грн.:

Відображення операцій на рахунках групи 500 «Статутний капітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юридичної особи).

Банки (юридичні особи) можуть давати дозвіл своїм філіям на розміщення акцій серед клієнтів банку. З боку головного банку та територіального управління Національного банку встановлюється суворий контроль за проведенням таких операцій банківськими установами.

Кошти, отримані філією за реалізовані за номінальною вартістю акції, обліковуються на рахунку 3541 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку»:

Д-т рахунка 3541 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку»

К-т рахунка 3901 «Рахунки, що відкриті для установ банку».

211

Акумульовані кошти переказуються головному банку для формування статутного фонду:

Д-т рахунка 3901 «Рахунки, що відкриті для установ банку» К-т рахунка 3541 «Дебіторська заборгованість за

розрахунками за цінними паперами для банку». Головний банк зараховує кошти за реалізовані філією

акції (рахунки групи 500) на підставі документів, отриманих від філії.

Банки ведуть поіменний реєстр акціонерів (власників акцій), до якого вносять зміни в складі акціонерів. Досить поширеною операцією банку є викуповування акцій у акціонерів.

Протягом року з дня викупу акції мають бути перепродані, розповсюджені серед своїх працівників або анульовані. У цьому періоді розподіл прибутку, голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводяться без урахування викуплених банком власних акцій.

Облік власних акцій, викуплених у акціонерів для наступного перепродажу або анулювання в установленому порядку, здійснюється на балансовому рахунку 5002 «Власні акції банку, які придбані в акціонерів» за номінальною вартістю.

Різницю між номінальною вартістю та ціною викупу відносять на рахунок 5010 «Емісійні різниці» у межах залишку цього рахунка. У разі недостатності залишку першим дебетується рахунок 5030 «Прибутки та збитки минулих років» у межах позитивного залишку, потім — рахунок 5040 «Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження».

У разі продажу викуплених власних акцій різниця між номінальною вартістю та ціною продажу визначається як прибуток або збиток банку і відображається на балансовому рахунку 5010 «Емісійні різниці». Банк веде позасистемний облік руху власних акцій.

Розгляньмо приклад.

∙ 2 січня 1999 р. банк «Новий» розмістив серед акціонерів 5000 власних простих акцій по 10,50 грн. за акцію (номінал 10 грн.). Відповідно до цієї операції в обліку

♦ на суму перевищення вартості реалізованих акцій над їхню номінальну вартість:

212

∙ 28 лютого 2000 р. банк «Новий» викупив 2200 власних

♦ на різницю між номінальною вартістю та ціною викупу в

∙ 25 березня 2000 р. банк «Новий» реалізував 700 простих акцій, що попередньо були викуплені в акціонерів по 13 грн. за

∙ 5 квітня 2000 р. банк «Новий» перепродує ще 900 власних простих акцій, що були викуплені в акціонерів по 9 грн., тобто за ціною, нижчою від номіналу. В обліку проводяться

♦ на різницю між номінальною вартістю акцій та вартістю їх реалізації (10 – 9) × 900:

213