Бухгалтерський облік у банках України (Кіндрацька Л. М.)2001 (1)

У разі застосування фактичної процентної ставки банк відносить на витрати такі суми:

∙ 1-го місяця — 343,65 грн.:

∙ 2-го місяця — 356,35 грн.:

Номінал депозиту відображується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунків 1001, 2600, 1200 каси, поточного рахунка клієнта

К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб» 10000 грн.

Тепер зрозуміло, що сума, котра обліковується як витрати майбутніх періодів, має бути амортизована протягом двох місяців дії депозитної угоди за методом, що його прийнято обліковою політикою, — рівномірним або актуарним.

У разі застосування рівних частин як за 1-й, так і за 2-й місяць на витрати відносять суму нарахованих процентів — 350 грн., тобто виконують проведення:

Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами,

здійснюватиметься і в разі застосування актуарного методу, проте:

∙у 1-му місяці на витрати відносять 343,65 грн.,

∙у 2-му — 356,35 грн.

Закономірно постає питання: як банк страхує себе від втрат у разі можливих змін ставок на міжбанківських ринках?

Таке страхування полягає ось у чому. За умови застосування плаваючої процентної ставки до залученого депозиту можна застосовувати також середньозважену ставку, з урахуванням тих, що діяли протягом періоду, за який нараховуються проценти.

270

Розгляньмо, наприклад, такі умови:

∙проценти за депозитом нараховують за плаваючою ставкою, що змінюється відповідно до облікової ставки НБУ;

∙облікова ставка НБУ протягом чинності депозитної угоди з 1 березня по 1 червня змінювалася так:

з01.03 — 15.03 — 41 %;

з16.03 — 05.04 — 45 %;

з06.04 — 21.04 — 49 %;

з22.04 — 17.05 — 51 %;

з18.05 — 01.06 — 44 %.

У такий спосіб середньозважена ставка становила: ∙ у 1-му місяці — 43,07 %, тобто 15 днів — 41 %, 16 днів — 45 %;

∙у 2-му місяці — 48,93 %, тобто 5 днів — 45 %, 16 днів — 49 %, 9 днів — 51 %;

∙у 3-му місяці — 47,84 %, тобто 17 днів — 51 %, 14 днів — 44 %.

Отже, за даною депозитною угодою банк щомісяця нараховує

проценти за відповідною (для даного місяця) середньозваженою ставкою.

Уразі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунка, в обліку виконується проведення:

Д-т депозитного рахунка К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського

рахунка.

На вимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення строку дії депозитної угоди.

Уцьому разі:

∙проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунка за ставкою, що зазначена в угоді;

∙депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;

∙різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення процентних витрат.

Цим умовам відповідають такі бухгалтерські проведення:

271

Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитами» (на суму нарахованих процентів)

К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка (на суму процентів за зниженою ставкою)

К-т рахунка «Процентні витрати за депозитом» (на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів).

Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня, і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещо відмінним є облік депозитів овернайт.

∙ У разі залучення депозиту: Д-т кореспондентського рахунка

К-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків». ∙ У разі погашення депозиту:

Д-т рахунка 7011 «Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків» (на суму процентів за депозитом)

Д-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків» (на суму депозиту)

К-т кореспондентського рахунка (на загальну суму).

Cистема внутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:

∙відповідності залучення й розміщення депозитів у межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку;

∙залучення всіх депозитів за процентною ставкою, визначеною угодою, і нарахування процентів методом, передбаченим наказом щодо облікової політики на даний фінансовий рік;

∙визначення системою бухгалтерського обліку механізму реєстрації депозитів для забезпечення достовірного і своєчасного запису:

 сум депозитів;  термінів нарахування та сплати процентів;

 термінів погашення депозитів;  процентних ставок.

Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку. У

межах його функцій банк централізовано розсилає клієнтам — суб’єктам господарської діяльності повідомлення та виписки з їхніх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, які проводилися на цих рахунках. Інформуються також клієнти — фізичні особи.

272

Форма і періодичність надання клієнтам виписок і повідомлень про рух коштів на депозитному рахунку та про залишки на цих рахунках зазначаються банком в угоді, підписаній з депонентом.

Фінансовий облік операцій залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу здійснюється за

Національного банку України.

273

701.Процентні витрати за коштами, отриманими від інших

банків.

702.Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської діяльності.

703.Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України.

704.Процентні витрати за коштами фізичних осіб.

705.Процентні витрати за цінними паперами власного боргу.

709.Інші процентні витрати.

710.Комісійні витрати.

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб —

вкладників банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вкладників Указом Президента України від 10.09.98 № 996/98 затверджено «Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів».

Збори до Фонду сплачують банки — юридичні особи, зареєстровані в книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національного банку України, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.

Початковий збір до Фонду в розмірі 1 % зареєстрованого статутного фонду діючі банки мали переказати протягом 30 днів із дня затвердження Положення про Фонд. Заново створювані банки сплачують збір протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду проводиться раз на рік у розмірі 0,5 % від загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами, станом на 31 грудня року, що передує звітному.

Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті сума вкладів перераховується в гривні за офіційним курсом на визначену дату нарахування.

Сума нарахованого збору переказується до Фонду банками рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Відповідно до згадуваного Указу постановою Правління НБУ від 11.01.01 за №8 затверджено «Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації». Фонд гарантує кожному вкладникові банку, який сплачує збори до Фонду, належне від-

274

шкодування, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше 500 грн. за станом на день, коли вклад став недоступним. Недоступність вкладів — це ситуація, за якої банк не може виконати вимог вкладників щодо повернення коштів. У такому разі з рішення арбітражного суду або Національного банку України призначається ліквідаційна комісія.

Відшкодування вкладів відбувається в готівковій чи безготівковій формах.

Після отримання Фондом копії постанови Правління НБУ про ліквідацію банку, що сплачував збори до Фонду, виконавча дирекція Фонду (за погодженням з НБУ) визначає одного чи кількох банків-агентів, уповноважених проводити виплату відшкодувань фізичним особам — вкладникам банку.

Після отримання від ліквідаційної комісії банку списку вкладників, виконавча дирекція у двотижневий строк:

∙укладає з банком-агентом угоду про виплату відшкодувань;

∙перевіряє поданий ліквідатором (ліквідаційною комісією) список і розрахунки сум вкладів, що підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, безпосередньо на місці роботи ліквідаційної комісії;

∙складає реєстр одержувачів відшкодувань за рахунок коштів Фонду за вкладами, що розміщені в банках, та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Протягом трьох робочих днів із часу прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів виконавча дирекція письмово та

через засоби масової інформації повідомляє вкладників про недоступність вкладів і порядок їх відшкодування.

У місячний строк з дня настання недоступності вкладів Фонд:

∙відкриває в банку-агенті відповідний рахунок у національній валюті України для зарахування сум коштів Фонду, які банк має сплатити одержувачам відшкодувань відповідно до списку;

∙подає до банку-агента затверджені списки у двох примірниках із супровідним листом і копію платіжного доручення на переказ коштів.

Фонд набуває право кредитора щодо банку, що сплачував збори до Фонду, на всю суму, яка підлягає відшкодуванню, з дня

їївиплати.

Вимоги Фонду як кредитора до банку, що сплачував збори до Фонду, мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації повідомлення про ліквідацію банку в офіційному друкованому органі.

275

Протягом трьох років з дня настання недоступності вкладів Фонд розглядає звернення громадян, які не одержали відшкодувань за вкладами протягом встановленого тримісячного строку, та приймає відповідні рішення щодо кожної заяви.

276

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ В БАНКАХ

Активна діяльність банків на фондовому ринку (ринку цінних паперів) є вагомою складовою зростання авторитету банку. За умов конкуренції банки змушені вишукувати ефективні напрями збільшення прибутку, а отже, і обсягів капіталу. Операції з цінними паперами (ЦП) є досить прибутковими фінансовими вкладеннями.

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондову біржу» банки мають право на широкий обсяг операцій з цінними паперами.

Передовсім це стосується операцій з їхнього випуску та обігу. Досить поширеною також є комісійна та комерційна діяльність з цінними паперами, а саме: торгівля ними з доручення та за рахунок третіх осіб; розміщення цінних паперів третіх осіб. Нині значно розширено обсяги надання послуг клієнтам щодо операцій з цінними паперами. Значного поширення набули такі види послуг, як купівля та продаж муніципальних і корпоративних боргових зобов’язань, векселів, купівля-продаж ощадних сертифікатів. Деякі банки, отримавши дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, виконують функції зберігача цінних паперів, тобто відкривають рахунки депо, беруть на збереження всі види цінних паперів у документарній (паперовій) формі та у вигляді записів на рахунках депо, ведуть облік застави таких паперів, реєструють перехід права власності на цінні папери, обіг яких банк-депозитарій обслуговує з розпорядження клієнта.

Бухгалтерський облік операцій із цінними паперами установи банків України здійснюють відповідно до інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 30.12.97 за № 466.

Інструкція визначає порядок обліку банками операцій з придбання, продажу, рефінансування, розміщення та випуску цінних паперів.

За формою випуску цінні папери поділяються на такі види:

∙цінні папери в документарній формі;

∙цінні папери у вигляді електронних записів на депо-рахунках (бездокументарна форма).

276

За видами сплати доходу цінні папери поділяють на дві категорії. ♦ Цінні папери з визначеним прибутком, які:

∙дають процентний дохід (купонні цінні папери);

∙не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном).

♦ Цінні папери з невизначеним прибутком (акції та цінні

папери, що засвідчують право на паї).

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Облік прав власності на цінні папери, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, здійснюється в кількісному вираженні на спеціальних рахунках депо поза балансом.

Порядок обліку прав власності на державні цінні папери, що перебувають у депозитарії Національного банку України, визначається положенням «Про порядок бухгалтерського та депозитарного обліку розміщення, обігу, сплати процентів та погашення облігацій внутрішньої державної позики в банківських установах», яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 26.01.96 (зі змінами та доповненнями).

11.1. Теоретичні засади класифікації портфеля цінних паперів банку

Сукупність придбаних (отриманих) банком цінних паперів, право власності, користування та розпорядження якими належить банкові та які згруповано за типами і призначенням, називають портфелем цінних паперів (ЦП).

Загальний балансовий портфель ЦП розподіляється на:

∙портфель торговельних цінних паперів;

∙портфель цінних паперів на продаж;

∙портфель цінних паперів на інвестиції.

Віднесення тієї чи іншої групи цінних паперів до відповідного портфеля залежить від намірів та реальних можливостей банку.

Наміри — це первинні міркування банку в момент придбання ЦП щодо напрямів їх дальшого використання. Відповідно до цього фактора торговельними вважають цінні папери, придбані

277

для отримання прибутку внаслідок короткострокових коливань їхньої ціни. Певна річ, до цієї групи не належать цінні папери, що не обертаються на активному ринку, а також ті, корисність яких дедалі зменшуватиметься.

Цінні папери треба також класифікувати як торговельні, коли банк має документальне підтвердження фактичної схеми отримання короткострокового прибутку. В іншому разі цінні папери треба відносити до портфеля на продаж, зокрема:

∙акції, емітенти яких не є асоційованими або дочірніми компаніями банку і які банк утримує для одержання дивідендного доходу або доходу внаслідок зростання капіталу підприємств-емітентів;

∙пайові цінні папери, справедлива вартість яких не

визначається за браком активного фондового ринку;

∙боргові цінні папери, які банк не має наміру або можливості утримувати аж до погашення;

∙пайові цінні папери асоційованих та дочірніх підприємств, якщо їх придбано тільки для продажу протягом року з дати придбання. До уваги беруть також те, що характер діяльності зазначених підприємств обмежує їхню здатність передавати кошти до банку протягом періоду, що перевищує один рік.

Під час придбання ЦП їх відображають у фінансовому обліку за собівартістю, яка включає ціну придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов’язані з цим процесом.

За умови, що придбання ЦП здійснюється обміном на інші активи, собівартість ЦП визначається через справедливу вартість цих активів. Якщо ж ЦП банк отримує обміном на цінні папери власної емісії, то собівартість придбаних ЦП визначається так само — через справедливу вартість переданих.

Справедливою вартістю ЦП вважається:

∙середнє котирування протягом місяця на організаційно оформленому біржовому ринку (за умови, що відбулося не менше восьми торгів);

∙середнє котирування не менше ніж на п’яти біржах (на день останніх торгів місяця, за умови, що торги відбулися на різних біржах з розривом у часі не більше трьох робочих днів);

∙середнє котирування купівлі ЦП на організаційно оформленому позабіржовому ринку за останній тиждень місяця, що підтверджується щонайменше 10-ма укладеними угодами купівліпродажу;

278