- •Передмова
- •ВСТУП
- •1. ТЕРЕЗИ І ЗВАЖУВАННЯ
- •1.2. Аналітичні терези АД-200
- •1.3. Аналітичні терези АДВ-200М і ВЛА-200М
- •1.4. Лабораторні аналітичні одноплечі терези
- •1.5. Експериментальна частина
- •1.5.3. Визначення еквівалента елемента
- •1.6. Запитання і задачі
- •1.7. Література
- •2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
- •2.1. Вступ
- •2.2. Експериментальна частина
- •2.2.1. Визначення теплоти нейтралізації
- •2.3. Запитання і задачі
- •2.4. Література
- •3. КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ
- •3.1. Будова комплексних сполук
- •3.2. Номенклатура комплексних сполук
- •3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
- •3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
- •3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
- •3.3. Стійкість комплексних іонів
- •3.4. Експериментальна частина
- •3.4.1. Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
- •3.4.2. Комплексні катіони
- •3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
- •3.4.5. Комплексні аніони
- •3.4.5. Дисоціація подвійних солей
- •3.4.6. Утворення амінів міді
- •3.5. Запитання і задачі
- •3.6. Література
- •4. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК рН
- •4.1. Визначення кислотності
- •4.2. Концентрація водневих іонів і показник концентрації водневих іонів рН
- •4.3. Експериментальна частина
- •4.3.1. Вимірювання рН з допомогою індикаторів
- •4.3.2. Колориметричний метод визначення рН
- •4.4. Запитання і задачі
- •4.5. Література
- •5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
- •5.1. Обчислення рН буферних розчинів, утворених слабкою кислотою та її сіллю
- •5.2. Обчислення рН буферних систем, утворених слабкими основами та їх солями
- •5.3. Експериментальна частина
- •5.3.1. Приготування буферних розчинів
- •5.3.2. Буферна дія
- •5.3.3. Вплив розбавлення на рН буферного розчину
- •5.3.4. Втрата буферної дії
- •5.4. Запитання і задачі
- •5.5. Література
- •6. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ І ХІМІЧНА РІВНОВАГА
- •6.1. Швидкість хімічних реакцій
- •6.2. Хімічна рівновага
- •6.3. Експериментальна частина
- •6.3.1. Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
- •6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
- •6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
- •6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
- •6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
- •6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
- •6.4. Запитання і задачі
- •6.5. Література
- •7. ВЛАСТИВОСТІ S-ЕЛЕМЕНТІВ
- •7.2. Елементи ІА-підгрупи (водень, натрій, калій)
- •7.3. Елементи ІІА-підгрупи (магній і кальцій)
- •7.4. Експериментальна частина
- •7.4.1. Одержання водню
- •7.4.2. Окислювальні і відновлювальні властивості пероксиду водню
- •7.4.3. Реакції катіона натрію
- •7.4.4. Реакція катіона калію
- •7.4.5. Реакції катіона магнію
- •7.4.6. Реакції катіона кальцію
- •7.5. Запитання і задачі
- •7.6. Література
- •8.2. Елементи ІІІА-підгруш (бор і алюміній)
- •8.3. Елементи ІVА-підгруп (вуглець і кремній)
- •8.4. Елементи VА-підгрупи (азот і фосфор)
- •8.6. Елементи VІА-підгрупи (кисень і сірка)
- •8.7. Елементи VІІА-групи (галогени)
- •8.8.2. Гідроліз бури
- •8.8.3. Якісний аналіз бору
- •8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
- •8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
- •8.8.9. Гідроліз солей вугільної кислоти
- •8.8.10. Одержання і властивості кремнію
- •8.8.11. Одержання і властивості аміаку
- •8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
- •8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
- •8.8.16. Реакція хлорид-іона
- •9.2. Біологічна роль деяких важливих d-елементів
- •9.2.1. Реакції катіона марганцю з лугами (NаОН і KOH)
- •9.2.2. Реакції катіона цинку
- •9.2.3. Реакції катіона кобальту
- •9.2.4. Реакції катіонів срібла
- •9.2.5. Реакції катіонів свинцю
- •9.2.6. Реакції катіонів ртуті (І)
- •9.2.7. Реакції катіонів міді
- •9.3. Література
23
2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
2.1. Вступ
Реакції, які протікають із виділенням теплоти, називаються екзотермічними, з поглинанням теплоти − ендотермічними.
Хімічні рівняння, які супроводжуються вказівкою теплового ефекту реакції, називаються термохімічними. В таких рівняннях формули сполук і символи елементів відповідають молям речовини, тому коефіцієнти при них можуть бути дробними величинами.
Оскільки тепловий ефект реакції залежить від температури і тиску, то домовились його відносити до тиску Р = 101,325 кПа і температури Т = 25°С (298,15). При складанні рівнянь враховується стан речовин, які беруть участь в реакції: твердий (т), рідкий (р), газоподібний (г), кристалічний (к), аморфний (а) і т.д. Тепловий ефект прийнято позначати ∆Н, виражати в кілоджоулях (кДж) і відносити до 1 моля речовини (продукту реакції).
Знаки теплових ефектів вважаються позитивними в ендотермічних процесах (теплота поглинається) і негативними в екзотермічних процесах (теплота виділяється).
Кожна речовина має певну ентальпію. Ентальпія (позначається літерою Н) − це властивість речовини − міра енергії, накопленої речовиною при її утворенні.
Тепловий ефект реакції ∆Н являє собою різницю ентальпій кінцевих продуктів реакції та вихідних реагуючих речовин, тобто
∆Н = Σ Нкінц. - Σ Нвих.
У цьому фізичний зміст величини ∆Н (тут грецька літера ∆-дельта − означає різницю). Тому найчастіше говорять не про тепловий ефект реакції, а про зміну ентальпії ∆Н.
Тривалий час було прийнято позначати тепловий ефект літерою Q і вважати його позитивним, якщо виділяється теплота, і негативним, якщо вона поглинається. Очевидно, ∆Н = - Q. Слід дотримуватися прийнятого позначення теплових ефектів, бо воно введене для одноманітності з термодинамікою.
Тепловий ефект хімічних реакцій вимірюють з допомогою спеціальних приладів − калориметрів. Термохімічні розрахунки основані на застосуванні двох законів термохімії.
Перший закон термохімії сформулювали Лавуазьє і Лаплас у 1784 р. Тепловий ефект утворення даної сполуки дорівнює тепловому ефекту його розкладу, але має протилежний знак.
Так, при утворенні 1 моля оксиду кальцію СаО із простих речовин кальцію і кисню виділяється 635,1 кДж теплоти:
Са (к) + 12 O2 (г) → СаО (к), ∆Н = -635,1 кДж.
24
Така ж кількість теплоти поглинається при розкладі 1 моля оксиду кальцію на кальцій і кисень:
СаО (к) → Са (к) + 12 O2(г), ∆Н = 635,1 кДж.
Як видно, закон Лавуазьє-Лапласа є лише частинною формою вираження закону збереження енергії.
Другий закон термохімії (його називають основним законом термохімії) сформульований у 1840 р. петербурзьким академіком Г.І. Гессом: тепловий
ефект (або зміна ентальпії) реакції залежить тільки від початкового і кінцевого станів реагуючої речовини і не залежить від проміжних стадій реакції.
Закон Гесса також є частинною формою вираження загального закону збереження енергії.
Сутність закону Гесса проілюструємо на прикладі процесу окислення графіту до двоокису вуглецю СО2. Цей процес можна або відразу
С (графіт) + О2 (г) → СО2 (г), ∆Н,
або через проміжну стадію утворення і згоряння оксиду вуглецю (II): С (графіт) + 12 О2 (г) → СО(г), ∆Н1 ; СО(г) + 12 О2 (г) → СО2 (г), ∆Н2 .
Згідно з законом Гесса, якщо однакові вихідний і кінцевий тиск і темпе-
ратура (Рвих. = Ркінц. , Твих. = Ткінц.) кожного процесу, то теплові ефекти прямого згоряння графіту в СО2 або через проміжну стадію утворення СО дорівню-
ють:
∆Н = ∆Н1 + ∆Н2.
Закон Гесса дає змогу обчислювати тепловий ефект реакцій, оскільки його не завжди можна визначити експериментальне. Так, при згорянні графіту утворюється суміш СО і СО2, а тому визначити тепловий ефект утворення
СО практично |
не |
можна, |
але |
його легко обчислити із рівняння: ∆Н1 = |
|
∆Н - ∆Н2. Підставляючи відомі |
й визначені дослідним шляхом |
значення |
|||
∆Н =-396 кДж |
і |
∆Н2 = |
-285,5 кДж, одержимо ∆Н1 = -396- |
(-285,5) = |
|
-110,5 кДж. |
|
|
|
|
|
Закон Гесса поширюється не тільки на хімічні реакції, а на всі процеси, що супроводжуються тепловими ефектами − фазові перетворений, розчинення, кристалізацію, випаровування і т.д.
Розглянемо два наслідки, важливі для термохімічних розрахунків і безпосередньо випливають із закону Гесеа:
1. Тепловий ефект реакції дорівнює різниці між сумою теплот утворення (∆Нутв.) продуктів реакції і сумою теплот утворення вихідних речовин. При алгебраїчному підсумовуванні враховуються стехіометричні коефіцієнти. Так, для реакції вигляду
25
mА + nВ → рС + qD
∆Н = (р∆Нутв.с + q∆Нутв.D) - (m∆Нутв.А + n∆Нутв.В).
Теплотою утворення (ентальпією) називається тепловий ефект утворення 1 моля речовини й простих речовин, стійких за стандартних умов (25 °С і 101,325 кПа). Стандартні теплоти відомі приблизно для чотирьох тисяч речо-
вин. Вони позначаються ∆H oутв.298 , де індекс "утв." вказує теплоту утворен-
ня, а індекс 298 являє собою округлене значення абсолютної температури, що відповідає в градусах шкали Цельсія 25 °С (тобто 298 К). Часто один і навіть обидва індекси опускаються. Верхнім індексом позначаються величини, що стосуються стандартного стану речовин.
Стандартні теплоти утворення (ентальпії) деяких речовин подані в Додатку 1. Теплоти утворення простих речовин, стійких за стандартних умов, беруться, рівними нулю.
З допомогою додатка 1 розраховуємо тепловий ефект реакції взаємодії диоксиду сірки з сірководнем:
SО2 (г) + 2 Н2S (г) = 3S (ромб.) + 2Н2O (p.).
У відповідності з першим наслідком із закону Гесса напишемо:
∆H oутв.298 = (3∆H oутв.S(ромб.) + 2∆Ноутв.Н2О(р) - (∆Ноутв.SO2 (г) + 2∆Ноутв.H2S (г) )
і, підставивши табличні дані, одержимо ∆Hoутв.298 = (3 0 - 2 285,84) - (-296,9
- 2 20,15) = -234,48 кДж.
Термохімічними розрахунками можна визначити енергію хімічних зв'язків, кристалічних ґраток, теплові ефекти фазових перетворень, теплоти розчинення і гідратації тощо.
2. При розрахунках теплових ефектів замість теплот утворення речовин Нутв. може утворюватися теплота від згоряння. Тепловий ефект реакції дорівнює різниці між сумою теплот згоряння (Нзгор.) вихідних речовин і сумою теплот згоряння продуктів реакції. Цей наслідок має значення для органічних сполук. Для реакції, зображеної вище, це буде:
∆H = (m∆H згор.А + n∆Нзгор.В )- (p∆H згор.С + q∆Нзгор.D ).
Теплотою згоряння (або зміною ентальпії при згорянні) називається тепловий ефект реакції окислення 1 моля речовини киснем з утворенням оксидів (окислення органічних сполук відбувається до СО2 (г) і Н2О(р).
За стандартними теплотами утворення можна розрахувати теплоти згоряння і, навпаки, за теплотами згоряння можна легко розрахувати теплоти утворення.
Теплоти (ентальпії) утворення неорганічних речовин пов'язані з положенням елементів у періодичній системі елементів Д.І.Менделєєва.