- •Передмова
- •ВСТУП
- •1. ТЕРЕЗИ І ЗВАЖУВАННЯ
- •1.2. Аналітичні терези АД-200
- •1.3. Аналітичні терези АДВ-200М і ВЛА-200М
- •1.4. Лабораторні аналітичні одноплечі терези
- •1.5. Експериментальна частина
- •1.5.3. Визначення еквівалента елемента
- •1.6. Запитання і задачі
- •1.7. Література
- •2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
- •2.1. Вступ
- •2.2. Експериментальна частина
- •2.2.1. Визначення теплоти нейтралізації
- •2.3. Запитання і задачі
- •2.4. Література
- •3. КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ
- •3.1. Будова комплексних сполук
- •3.2. Номенклатура комплексних сполук
- •3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
- •3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
- •3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
- •3.3. Стійкість комплексних іонів
- •3.4. Експериментальна частина
- •3.4.1. Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
- •3.4.2. Комплексні катіони
- •3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
- •3.4.5. Комплексні аніони
- •3.4.5. Дисоціація подвійних солей
- •3.4.6. Утворення амінів міді
- •3.5. Запитання і задачі
- •3.6. Література
- •4. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК рН
- •4.1. Визначення кислотності
- •4.2. Концентрація водневих іонів і показник концентрації водневих іонів рН
- •4.3. Експериментальна частина
- •4.3.1. Вимірювання рН з допомогою індикаторів
- •4.3.2. Колориметричний метод визначення рН
- •4.4. Запитання і задачі
- •4.5. Література
- •5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
- •5.1. Обчислення рН буферних розчинів, утворених слабкою кислотою та її сіллю
- •5.2. Обчислення рН буферних систем, утворених слабкими основами та їх солями
- •5.3. Експериментальна частина
- •5.3.1. Приготування буферних розчинів
- •5.3.2. Буферна дія
- •5.3.3. Вплив розбавлення на рН буферного розчину
- •5.3.4. Втрата буферної дії
- •5.4. Запитання і задачі
- •5.5. Література
- •6. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ І ХІМІЧНА РІВНОВАГА
- •6.1. Швидкість хімічних реакцій
- •6.2. Хімічна рівновага
- •6.3. Експериментальна частина
- •6.3.1. Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
- •6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
- •6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
- •6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
- •6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
- •6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
- •6.4. Запитання і задачі
- •6.5. Література
- •7. ВЛАСТИВОСТІ S-ЕЛЕМЕНТІВ
- •7.2. Елементи ІА-підгрупи (водень, натрій, калій)
- •7.3. Елементи ІІА-підгрупи (магній і кальцій)
- •7.4. Експериментальна частина
- •7.4.1. Одержання водню
- •7.4.2. Окислювальні і відновлювальні властивості пероксиду водню
- •7.4.3. Реакції катіона натрію
- •7.4.4. Реакція катіона калію
- •7.4.5. Реакції катіона магнію
- •7.4.6. Реакції катіона кальцію
- •7.5. Запитання і задачі
- •7.6. Література
- •8.2. Елементи ІІІА-підгруш (бор і алюміній)
- •8.3. Елементи ІVА-підгруп (вуглець і кремній)
- •8.4. Елементи VА-підгрупи (азот і фосфор)
- •8.6. Елементи VІА-підгрупи (кисень і сірка)
- •8.7. Елементи VІІА-групи (галогени)
- •8.8.2. Гідроліз бури
- •8.8.3. Якісний аналіз бору
- •8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
- •8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
- •8.8.9. Гідроліз солей вугільної кислоти
- •8.8.10. Одержання і властивості кремнію
- •8.8.11. Одержання і властивості аміаку
- •8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
- •8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
- •8.8.16. Реакція хлорид-іона
- •9.2. Біологічна роль деяких важливих d-елементів
- •9.2.1. Реакції катіона марганцю з лугами (NаОН і KOH)
- •9.2.2. Реакції катіона цинку
- •9.2.3. Реакції катіона кобальту
- •9.2.4. Реакції катіонів срібла
- •9.2.5. Реакції катіонів свинцю
- •9.2.6. Реакції катіонів ртуті (І)
- •9.2.7. Реакції катіонів міді
- •9.3. Література
58
Так, при підвищенні температури, рівновага зміщується в бік реакції, що відбувається з поглинанням теплоти. При підвищенні тиску рівновага зміщується в бік тієї реакції, яка супроводжується зменшенням об'єму системи; якщо реакція відбувається без зміни об'єму системи, то зміна тиску не викликає зміщення рівноваги. Наприклад, у реакції синтезу аміаку із чотирьох об'ємів вихідних газів виходить два об'єми, тому збільшення тиску зміщуватиме рівновагу праворуч. Підвищення температури змістить рівновагу ліворуч – у бік ендотермічної реакції розкладу NH3, і вихід аміаку зменшиться.
6.3.Експериментальна частина
6.3.1.Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
Обладнання і реактиви: ступка з товкачиком, кристалічний Pb(NO3)2; кристалічний KI, пробірка, скляна паличка, дистильована вода.
У сухій пробірці обережно зміщують декілька сухих кристаликів Pb(NO3)2 – нітрату свинцю і KI – йодиду калію. Чи відбувається зміна забарвлення? Цю ж суміш ретельно розтирають в чистій фарфоровій ступці. Що спостерігається ? Додати до розтертої суміші в ступці декілька крапель води: суміш забарвиться в яскраво-жовтий колір. Написати рівняння реакції.
6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
Обладнання і реактиви: дрібні шматочки крейди; фільтрувальний папір; скляна паличка; дві конічні пробірки; соляна кислота питомою вагою 1,19 /см3; піпетки на 1 мл або мензурки.
Взяти два по можливості однакових шматочки крейди величиною з горошину. Один з них покласти на шматочок фільтрувального паперу і скляною паличкою подрібнити його в порошок, тоді висипати в конічну про-бірку. Другий шматочок крейди цілим опустити в другу конічну пробірку.
В обидві пробірки одночасно додати однакову кількість (по 1 мл) соляної кислоти густиною 1,19 г/см3. Спостерігати повне розчинення крейди.
Описати всі спостереження. Написати рівняння відповідної реакції. Пояснити, чому швидкість розчинення крейди в цих двох випадках різна.
6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
Обладнання і реактиви: пробірки; піпетки на 5 мл – 2 шт.; секундомір або годинник із секундною стрілкою; сірчана кислота (одномолярний розчин), тіосульфат натрію (одно-молярний розчин), дистильована вода.
Для попереднього ознайомлення з характером даної реакції виконати якісний дослід, для чого в пробірку внести 5-6 мл 1н розчину тіосульфату натрію, 3-4 мл 2н розчину сірчаної кислоти. Спостерігати появу опалесценції і подальшого помутніння розчину від випадання вільної сірки. Взаємодія
59
водного розчину тіосульфату з сірчаною кислотою відбувається за рівнянням:
Na2S2O3 + H2SO4 → Na2SO4 + S + SO2 + H2O
Налити в 4 пробірки по 5 мл 1М сірчаної кислоти, відміривши її піпеткою. В інші 4 пробірки (іншою піпеткою) налити: в першу – 5 мл 1М тіосульфату і 15 мл дистильованої води; у другу ~ 10 мл тіосульфату і 10 мл води; в третю – 15 мл тіосульфату і 5 мл води; в четверту – 20 мл тіосульфату натрію. Об'єми заміряти точно. Зливають по черзі молярно приготовлені розчини Na2S2O3 i H2SO4 (перший розчин приливати до другого) і відлічувати час за секундною стрілкою годинника з моменту зливання до початку появи муті в кожній пробірці. Результати, зводять у таку таблицю:
Об'єм, мл |
Концентрація |
Проміжний час |
Швидкість |
||||||||
розчину |
H2O |
розчину |
Na2S2O3 |
від початку |
реакції |
||||||
Na2S2O3 |
H2SO4 |
|
|
|
|
відліку до по- |
1 |
||||
|
C = |
|
a |
|
мутніння, с |
v = |
|
|
|||
|
|
t |
|||||||||
а |
b |
c |
a |
+ b +c |
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
Обладнання і реактиви: пробірка, піпетки на 5 м; секундомір; склянка; сірчана кислота (1-молярний розчин); тіосульфат натрію (1-молярний розчин), дистильована вода.
Утри сухі пробірки наливають по 5 мл 0,5н розчину H2SO4, а в три інші
–по 5 мл 0,5н розчину Na2S2O3. Ставлять всі пробірки у склянку з водою і через 5-7 хв., вимірявши температуру води, зливають разом вміст однієї пари
пробірок з H2SO4 і Na2S2O3 та відлічують час із моменту зливання до початку появи муті. Склянку з рештою пробірок ставлять на азбестову сітку, підігрівають на 10°С і знову витримують розчини при цій температурі 5-7 хв.
Зливши вміст другої пари пробірок з H2SO4 і Na2S2O3 визначають час до початку появи муті. Дослід з останньою парою пробірок проводять при температурі на 20°С вище першої. Результати зводять у таблицю:
Температура, °С |
Проміжок часу від початку |
Швидкість реакції |
|
відліку до помутніння, с |
|
|
|
|
Вплив температури на швидкість реакції виражають графічно, відкладаючи на осі абсцис значення температури.
Як змінюється швидкість досліджуваної реакції при підвищенні температури на кожні 10°С ?
6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
Обладнання і реактиви: пробірки; розчин FeCl3 0,002М; розчин NH4CNS,
60
0,006М; розчин FeCl3, 0,25М; , NH4CNS, 0,6М, NH4Cl, 3М.
Беруть чотири по можливості однакові пробірки. Зміщують у колбі або в склянці 10 мл 0,002М розчину FeCl3 і 10 мд 0,006 М розчину NH4CNS; отриманий розчин наливають в 4 пробірки. В першу пробірку додають 1 мл 0,25М розчину FeCl3, у другу – 1 мл 0,6М розчину NH4CNS і в третю – 1мл 3М розчину NH4Cl. Четверту пробірку залишають для порівняння. Спостерігають зміну забарвлення.
Записати свої спостереження. Скласти відповідні рівняння.
6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
Обладнання і реактиви: хімічна скляночка, 10%-ний розчин К2Сr2О7; концентрований розчин лугу; H2SO4 конц.
У розчинах, що містять шастивалентний хром, має місце рівновага:
2CrO24 + 2H+ ↔ Cr2 O72− + H2 O
хромат-іон біхромат-іон (жовтий) (оранжевий)
Зміна концентрації іонів водню зміщує цю рівновагу. У хімічну скляночку на 100 мл наливають трохи 10-ного розчину К2Сг2О7, до нього по краплях додають концентрований розчин лугу і спостерігають за зміною забарвлення.
Коли розчин стане жовтим, додають по краплях концентровану сірчану кислоту, спостерігають появу оранжевого забарвлення. Після цього знову додати лугу й отримати жовтий колір.
6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
Обладнання і реактиви: зігнута скляна трубка; склянка; дистильована вода; аміак концентрований; газовий пальник.
При звичайній температурі відбувається оборотна реакція: 2NO2 ↔ N2O4 + 13 ккал
Двоокис азоту NO2 – бурий газ, а N2O4 – безколірний. Тому напрям, в якому зміщується рівновага цієї реакції, легко визначити за зміною забарвлення газу. Для проведення досліду беруть зігнуту скляну трубку, кінці якої роздуті у формі кульок, заповнену діоксидом азоту. Одну з кульок трубки опускають у склянку з гарячою водою, другу – в склянку з холодною водою або снігом. Спостерігають зміну кольору газової суміші в кульках приладу (рис. 6.1). В який бік змістилась рівновага у кожній з кульок ? Пояснити дане явище у відповідності з принципом Ле-Шательє.