- •Передмова
- •ВСТУП
- •1. ТЕРЕЗИ І ЗВАЖУВАННЯ
- •1.2. Аналітичні терези АД-200
- •1.3. Аналітичні терези АДВ-200М і ВЛА-200М
- •1.4. Лабораторні аналітичні одноплечі терези
- •1.5. Експериментальна частина
- •1.5.3. Визначення еквівалента елемента
- •1.6. Запитання і задачі
- •1.7. Література
- •2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
- •2.1. Вступ
- •2.2. Експериментальна частина
- •2.2.1. Визначення теплоти нейтралізації
- •2.3. Запитання і задачі
- •2.4. Література
- •3. КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ
- •3.1. Будова комплексних сполук
- •3.2. Номенклатура комплексних сполук
- •3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
- •3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
- •3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
- •3.3. Стійкість комплексних іонів
- •3.4. Експериментальна частина
- •3.4.1. Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
- •3.4.2. Комплексні катіони
- •3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
- •3.4.5. Комплексні аніони
- •3.4.5. Дисоціація подвійних солей
- •3.4.6. Утворення амінів міді
- •3.5. Запитання і задачі
- •3.6. Література
- •4. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК рН
- •4.1. Визначення кислотності
- •4.2. Концентрація водневих іонів і показник концентрації водневих іонів рН
- •4.3. Експериментальна частина
- •4.3.1. Вимірювання рН з допомогою індикаторів
- •4.3.2. Колориметричний метод визначення рН
- •4.4. Запитання і задачі
- •4.5. Література
- •5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
- •5.1. Обчислення рН буферних розчинів, утворених слабкою кислотою та її сіллю
- •5.2. Обчислення рН буферних систем, утворених слабкими основами та їх солями
- •5.3. Експериментальна частина
- •5.3.1. Приготування буферних розчинів
- •5.3.2. Буферна дія
- •5.3.3. Вплив розбавлення на рН буферного розчину
- •5.3.4. Втрата буферної дії
- •5.4. Запитання і задачі
- •5.5. Література
- •6. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ І ХІМІЧНА РІВНОВАГА
- •6.1. Швидкість хімічних реакцій
- •6.2. Хімічна рівновага
- •6.3. Експериментальна частина
- •6.3.1. Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
- •6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
- •6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
- •6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
- •6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
- •6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
- •6.4. Запитання і задачі
- •6.5. Література
- •7. ВЛАСТИВОСТІ S-ЕЛЕМЕНТІВ
- •7.2. Елементи ІА-підгрупи (водень, натрій, калій)
- •7.3. Елементи ІІА-підгрупи (магній і кальцій)
- •7.4. Експериментальна частина
- •7.4.1. Одержання водню
- •7.4.2. Окислювальні і відновлювальні властивості пероксиду водню
- •7.4.3. Реакції катіона натрію
- •7.4.4. Реакція катіона калію
- •7.4.5. Реакції катіона магнію
- •7.4.6. Реакції катіона кальцію
- •7.5. Запитання і задачі
- •7.6. Література
- •8.2. Елементи ІІІА-підгруш (бор і алюміній)
- •8.3. Елементи ІVА-підгруп (вуглець і кремній)
- •8.4. Елементи VА-підгрупи (азот і фосфор)
- •8.6. Елементи VІА-підгрупи (кисень і сірка)
- •8.7. Елементи VІІА-групи (галогени)
- •8.8.2. Гідроліз бури
- •8.8.3. Якісний аналіз бору
- •8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
- •8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
- •8.8.9. Гідроліз солей вугільної кислоти
- •8.8.10. Одержання і властивості кремнію
- •8.8.11. Одержання і властивості аміаку
- •8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
- •8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
- •8.8.16. Реакція хлорид-іона
- •9.2. Біологічна роль деяких важливих d-елементів
- •9.2.1. Реакції катіона марганцю з лугами (NаОН і KOH)
- •9.2.2. Реакції катіона цинку
- •9.2.3. Реакції катіона кобальту
- •9.2.4. Реакції катіонів срібла
- •9.2.5. Реакції катіонів свинцю
- •9.2.6. Реакції катіонів ртуті (І)
- •9.2.7. Реакції катіонів міді
- •9.3. Література
30 |
|
|
|
2 |
4 |
6 |
8 |
Ag+, Au+, Cu+ |
Cu2+, Hg2+, |
Fe3+, Fe2+, Co3+, Ni2+, Ca2+, Cr2+, Ba2+, Mo2+ |
|
|
Au3+, Pb2+, Pt2+, Al3+, Cr3+, Zn2+, Pt4+, |
|
|
|
Cd2+ |
Pb4+ |
|
Для складання формули комплексної сполуки треба знати:
1) заряд (ступінь окислення) комплексоутворювача; 2) заряд лігандів; 3) координаційне число, 4) іони зовнішньої сфери.
Заряд комплексного іона дорівнює алгебраїчній сумі зарядів комплексоутворювача і лігандів. Наприклад, заряд іона [Cu(NH3)4]2+ дорівнює: (+2) +
04 = +2, [Cu(NH3)4]2+. У сполуці K+[Аg(СN)2] заряд комплексного іона -1.
3.2.Номенклатура комплексних сполук
Ухімічній літературі подано дві номенклатури комплексних сполук. Одна з них розроблена А. Вернером. Ця номенклатура була єдиною протягом більш як півстоліття і залишила глибокий слід у хімії комплексних сполук. На її основі, з деякими змінами та доповненнями, Міжнародна спілка з чистої і прикладної хімії запропонувала сучасну номенклатуру комплексних сполук.
3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
Для назви комплексної сполуки-неелектроліту (нейтрального комплексу) прийнята така послідовність:
1. Вказуються негативно заряджені ліганди, назви яких мають закінчення -о, наприклад, О2+ − оксо, ОН− − гідроксо, потім одноатомні ліганди, наприклад, F− − фторо, Cl− − хлоро, Вг− − бромо, і на закінчення багатоатомні ліган-
ди: CN- − ціано, SCN − − родано, NO2− − нітро, SО32− − сульфіто та ін. Число лігандів позначається з допомогою грецьких чисел.
2. Вказуються числа і назви нейтральних лігандів типу води, аміаку, гідразину, органічних амінів тощо; комплексно зв'язана вода позначається терміном акво, а комплексно зв'язаний аміак - терміном амін.
Називається центральний іон без вказівки його стану окислення, котрий однозначно визначається, виходячи з електронейтральності комплексу.
Формула сполуки |
Назва сполуки |
[Pt(NH3)2SO3] |
сульфіто-діамін-платина |
[Cr(H2O)3F3] |
трифторо-триакво-хром |
[Pt(NH3)2Cl4] |
тетрахлоро-діамін-платина |
3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
При найменуванні сполуки з комплексним катіоном за Вернером прийнята така послідовність: вказується назва комплексного іона; послідовність найменування окремих складових частин внутрішньої сфери − лігандів центрального іона − залишається тією ж. Для позначення стану окислення центрального іона йому даються такі закінчення:
Ступінь окислення Закінчення
1+ |
а |
2+ |
о |
3+ |
і |
4+ |
е |
31
Іони та їхня назва
Ag+ − аргента, Cu+ − купра, Au+ − аура Cu2+ − купро, Pt2+ − плато, Fe2+ − ферро Co3+ − кобальті, Fe3+ − феррі, Cr3+ − хромі Pt4+ − плате, Ir4+ − іриде
У сучасній номенклатурі стан окислення центрального іона вказується після його назви римськими цифрами, взятими в дужки. В сполученнях грецьких числівників тетра, пента і гекса з лігандом "амін" літера "а" повторюється.
Формула |
Назва сполуки |
|
сполуки |
за Вернером |
сучасна |
[Pt(NH3)3Cl]Cl |
Хлоротриамінплатохлорид |
Хлоро-триамін- |
|
|
платина(ІІ)-хлорид |
[Pt(NH3)3Cl3]Cl |
Хлоротриамінплатехлорид |
Хлоро-триамін- |
|
|
платина(ІV)-хлорид |
[Co(NH3)5Br]SO4 |
Бромопентаамінкобальтісульфат |
Бромо-пентаамін- |
|
|
кобальт(ІІІ)-сульфат |
3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
При найменуванні таких сполук спершу вказується назва комплексного аніона із збереженням тієї ж послідовності найменування його окремих складових частин. Назва комплексного аніона закінчується складом -ат, після чого в родовому відмінку вказується катіон, що знаходиться в зовнішній сфері комплексу.
Ступінь окислення центрального іона вказується за Вернером з допомогою відповідного закінчення, а в сучасній номенклатурі − римськими цифрами в дужках перед його назвою.
Формула |
Назва сполуки |
|
сполуки |
за Вернером |
сучасна |
Ba[Cr(NH3)2 (CNS)4]2 |
Тетрароданодіамін- |
Тетрародано-діамін (ІІІ) |
|
хроміат барію |
хромат барію |
(NH4)2[PtCl4(OH)2] |
Дигідроксотетрахлоро- |
Дигідроксо-тетрахлоро- |
|
платоат амонію |
(IV) платинат амонію |
K2[PtBr4] |
Тетрабромоплатоат калію |
Тетрабромо-(II) плати- |
|
|
нат калію |
Na3[Fe(CN)5NH3] |
Пентаціаномоноамін- |
Пентаціано-моноамін-(ІІ) |
|
фероат натрію |
ферат натрію |