- •Передмова
- •ВСТУП
- •1. ТЕРЕЗИ І ЗВАЖУВАННЯ
- •1.2. Аналітичні терези АД-200
- •1.3. Аналітичні терези АДВ-200М і ВЛА-200М
- •1.4. Лабораторні аналітичні одноплечі терези
- •1.5. Експериментальна частина
- •1.5.3. Визначення еквівалента елемента
- •1.6. Запитання і задачі
- •1.7. Література
- •2. ТЕПЛОВІ ЕФЕКТИ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ
- •2.1. Вступ
- •2.2. Експериментальна частина
- •2.2.1. Визначення теплоти нейтралізації
- •2.3. Запитання і задачі
- •2.4. Література
- •3. КОМПЛЕКСНІ СПОЛУКИ
- •3.1. Будова комплексних сполук
- •3.2. Номенклатура комплексних сполук
- •3.2.1 Комплексні сполуки - неелектроліти
- •3.2.2. Сполуки з комплексними катіонами
- •3.2.3. Сполуки з комплексними аніонами
- •3.3. Стійкість комплексних іонів
- •3.4. Експериментальна частина
- •3.4.1. Відмінність між простими і комплексними іонами заліза
- •3.4.2. Комплексні катіони
- •3.4.4. Дисоціація комплексних іонів
- •3.4.5. Комплексні аніони
- •3.4.5. Дисоціація подвійних солей
- •3.4.6. Утворення амінів міді
- •3.5. Запитання і задачі
- •3.6. Література
- •4. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК рН
- •4.1. Визначення кислотності
- •4.2. Концентрація водневих іонів і показник концентрації водневих іонів рН
- •4.3. Експериментальна частина
- •4.3.1. Вимірювання рН з допомогою індикаторів
- •4.3.2. Колориметричний метод визначення рН
- •4.4. Запитання і задачі
- •4.5. Література
- •5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
- •5.1. Обчислення рН буферних розчинів, утворених слабкою кислотою та її сіллю
- •5.2. Обчислення рН буферних систем, утворених слабкими основами та їх солями
- •5.3. Експериментальна частина
- •5.3.1. Приготування буферних розчинів
- •5.3.2. Буферна дія
- •5.3.3. Вплив розбавлення на рН буферного розчину
- •5.3.4. Втрата буферної дії
- •5.4. Запитання і задачі
- •5.5. Література
- •6. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ І ХІМІЧНА РІВНОВАГА
- •6.1. Швидкість хімічних реакцій
- •6.2. Хімічна рівновага
- •6.3. Експериментальна частина
- •6.3.1. Вплив ступеня подрібнення (величини поверхні зіткнення речовин) на швидкість реакції в гетерогенній системі
- •6.3.2. Розчинення карбонату кальцію в соляній кислоті
- •6.3.3. Залежність швидкості реакції від концентрації
- •6.3.4. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.3.5. Вплив концентрації реагуючих речовин на хімічну рівновагу
- •6.3.6. Оборотність зміщення хімічної рівноваги
- •6.3.7. Вплив температури на хімічну рівновагу (груповий дослід)
- •6.4. Запитання і задачі
- •6.5. Література
- •7. ВЛАСТИВОСТІ S-ЕЛЕМЕНТІВ
- •7.2. Елементи ІА-підгрупи (водень, натрій, калій)
- •7.3. Елементи ІІА-підгрупи (магній і кальцій)
- •7.4. Експериментальна частина
- •7.4.1. Одержання водню
- •7.4.2. Окислювальні і відновлювальні властивості пероксиду водню
- •7.4.3. Реакції катіона натрію
- •7.4.4. Реакція катіона калію
- •7.4.5. Реакції катіона магнію
- •7.4.6. Реакції катіона кальцію
- •7.5. Запитання і задачі
- •7.6. Література
- •8.2. Елементи ІІІА-підгруш (бор і алюміній)
- •8.3. Елементи ІVА-підгруп (вуглець і кремній)
- •8.4. Елементи VА-підгрупи (азот і фосфор)
- •8.6. Елементи VІА-підгрупи (кисень і сірка)
- •8.7. Елементи VІІА-групи (галогени)
- •8.8.2. Гідроліз бури
- •8.8.3. Якісний аналіз бору
- •8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
- •8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
- •8.8.9. Гідроліз солей вугільної кислоти
- •8.8.10. Одержання і властивості кремнію
- •8.8.11. Одержання і властивості аміаку
- •8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
- •8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
- •8.8.16. Реакція хлорид-іона
- •9.2. Біологічна роль деяких важливих d-елементів
- •9.2.1. Реакції катіона марганцю з лугами (NаОН і KOH)
- •9.2.2. Реакції катіона цинку
- •9.2.3. Реакції катіона кобальту
- •9.2.4. Реакції катіонів срібла
- •9.2.5. Реакції катіонів свинцю
- •9.2.6. Реакції катіонів ртуті (І)
- •9.2.7. Реакції катіонів міді
- •9.3. Література
90
KClO + H2O + CO2 → KHCO3 + HClO.
Механізм окислюючої та дезинфікуючої дії хлорнуватистої кислоти і її солей пояснюють наявністю хлору у ступені окислення +1, що проявляє себе в цих процесах як активний окислювач:
С1++e-→ Сl; С1++ 2 e-→ С1-.
Гіпохлорити – дуже сильні окислювачі.
При пропусканні хлору в розчин лугу, нагрітий до 100°С, процес (б) відбувається інакше – з утворенням хлоратів (солей хлорнуватої кислоти HClO3):
3Cl2 |
+ 6КOН → 3КCl + 3КСlO + 3Н2О |
|
3КClO → KClO3 +2КCl |
(в) |
|
3Cl2 |
+ 6КOH → 5KCl +КСlO3 +3H2O |
|
або
3Cl2 + 6OH- → 5Cl- +СlO3- +3H2O
При нагріванні до 400°С в присутності каталізатора із хлоратів утворюються перхлорати (солі хлорної кислоти):
4KClO3 → 3KClO4 + KCl (г)
Таким чином, солі кисневих кислот хлору отримують шляхом взаємодії галогенів із лугом. Це загальний спосіб їх отримання. При цьому, як видно з рівнянь (б), (в), (г), якщо хлорити одержують при кімнатній температурі, то при нагріванні до 100°С – хлорати і принагріваннідо400°С– перхлорати.
Реакції (а), (б), (в), (г) – окислювально-відновлювальні. Це реакції диспропорціонування, вонихарактернідлягалогенів.
Усі кисневі сполуки галогенів є окислювачами. Із збільшенням ступеня окислення галогена зростає сила кисневих кислот, але зменшується їхня окислювальна здатність.
8.8.Експериментальначастина
8.8.1.Одержанняортоборноїкислотиізбури
До пробірки з 5-6 краплями гарячого насиченого розчину бури внести 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти H2SО4. Відзначте швидке випадіння кристалів ортоборної кислоти. Складіть у молекулярній та іонній формі рівняння реакції отримання ортоборної кислоти. Сіллю якої кислоти є бура ?
8.8.2. Гідроліз бури
До 5-6 крапель розчину бури додайте 2-3 краплі нейтрального розчину лакмуса. Що відбувається ? Складіть рівняння гідролізу бури.
8.8.3. Якісний аналіз бору
Чутлива реакція на бор грунтується на здатності його сполук забарвлювати полум’я в зелений колір. 1-2 крупинки бури помістити в тигель, додати декілька крапель метилового чи етилового спирту, суміш перемішати скляною паличкою і
91
запалити. Відзначте зелений колір полум’я – воно забарвлюється утвореними при реакції леткими ефірами борної кислоти зі спиртом – типу B(OC2H5)3.
8.8.4. Дія лугів і кислот на алюміній (під тягою)
Покладіть у три пробірки трохи алюмінієвих стружок і додайте в першу – 30%-ний розчин NаОН, у другу – розведену HCl, у третю – концентровану HNO3 (по 2-3 мл у кожному випадку).
Поясніть механізм реакції алюмінію з лугом, різне ставлення до соляної і азотної кислот. Напишіть рівняння реакцій.
2NaOH + 2H2O + 2Al → 2NaAlO2 + 3H2
3 2H+ + 2e- → H2o
2 Alo - 3e- → Al3+
іонне рівняння:
2OH- + 2H2O + 2Al → 2AlO2- + 3H2.
У цій реакції алюміній витісняє Н2 з води, оскільки утворений гідроксид алюмінію розчиняється в лузі. В концентрованій холодній HNO3 не розчиняється – він пасивується. В HCl алюміній розчиняється з витісненням.
8.8.5. Амфотерністьгідроксидуалюмінію
Одержіть гідроксид алюмінію і переконайтеся в його амфотерності. Напишітьрівнянняреакціїутворенняалюмінатунатрію:
Al(OH)3 + NaOH → NaAlO2 + 2H2O
8.8.6.Гідролізсолейалюмінію
Учотири пробірки налийте по 2 мл дистильованої води і додайте до кожної по 5-6 крапель нейтрального розчину лакмуса. У три пробірки введіть по 2-3
кристалики солі алюмінію: в першу хлорид AlCl3 6Н20, у другу – сульфат A12(SO4)3 18H20 і в третю – нітрат Al(NO3)3 9Н2O. Четверта пробірка слугує для порівняння забарвлень. Як змінилося забарвлення лакмуса при розчиненні у воді солей алюмінію? Напишіть іонне рівняння реакції гідролізу солі алюмінію.
8.8.7. Виконайтеякіснуреакціюнаалюміній
Чутлива реакція на алюміній основана на здатності Al(OH)3 утворювати адсорбційну сполуку з барвником, наприклад, з алізарином, яскравого забарвлення.
Для досліду на фільтрувальний папір нанесіть краплю досліджуваного розчину, дайте їй всотатися і потім протягом 1-2 хв. тримайте папір над склянкою з концентрованим аміаком. Утворений на папері осад Аl(OH)3 обробіть по периферії краплею розчину алізарину і знову потримайте над аміаком. Під його дією алізарин забарвлюється у фіолетовий колір, тому забарвлення сполуки не видно. Щоб зробити його непомітним, підсушіть папір над
92
полум’ям. Тепер на тлі алізарину забарвлення алізаринового лаку видно добре. Одночасно за тією ж методикою корисно проводити контрольний дослід із фільтрувальним папером, на який замість краплі розчину солі Аl3+ нанесена крапля дистильованої води.
8.8.8. Відновлювальні властивості вугілля
До тугоплавкої циліндричної пробірки внести близько 0,5 г оксиду міді (II) та 0,1 г подрібненого в порошок деревного вугілля, ретельно перемішати скляною паличкою. Пробірку горизонтально закріпити в лапці штативу. Потім всю пробірку прогріти полум’ям пальника, а суміш сильно прогріти. Спостерігати за кольоромсуміші. Прогріванняприпинити, коливміст пробіркизмінитьчорнийколірна червоний– колірметалічноїміді. Написатирівнянняреакції.
8.8.9.Гідроліз солей вугільної кислоти
Удві конічні пробірки налити по 8-10 крапель розчинів солей: в одну
Nа2СO3, у другу – NаНСО3. До кожної пробірки внести по 1-2 краплі спиртового розчину фенолфталеїну. Пояснити, чому забарвлення розчинів різне? Написати рівняння реакцій гідролізу карбонату і гідрокарбонату натрію.
8.8.10.Одержання і властивості кремнію
Уфарфоровій ступці змішати 0,5 г тонкоподрібненого кварцового піску з 0,75 г порошкоподібного магнію. Суміш висипати в циліндричну пробірку, закріплену в лапці штативу над листом азбесту. Прогріти пробірку по всій довжині, а потім сильно нагріти її дно. Коли суміш сильно нагріється внаслідок реакції, нагрівання припинити, а пробірці дати охолонути.
Розбивши пробірку, перенести продуктрозжарюванняневеликимипорціями до мікросклянки, наполовину наповненої розведеною (1:1) соляною кислотою. Який газ виділяється? Чим пояснюються спалахи, що спостерігаються біля поверхні рідині? Поясніть утворення білого диму.
На дні мікросклянки осідає кремній у вигляді бурого порошка. Відфільтрувати осад кремнію і промити його на фільтрі дистильованою водою. Взяти мікрошпателем невелику кількість одержаного кремнію, перенести в конічну пробірку і додати туди 6-8 крапель 2%-ного розчину гідроксиду натрію. Який газ виділяється? Написати рівняння реакції. Випробувати відношення кремнію до кислот.
8.8.11.Одержання і властивості аміаку
Зважити по 0,5 г хлориду амонію та гідроксиду кальцію (гашеного вапна), помістити їх у циліндричну пробірку і перемішати скляною паличкою. Закрити пробірку пробкою з газовідвідною трубкою. Рівномірно нагрівати пробірку газовим пальником по всій довжині. Випробувати газ, що виділяється, на запах (як ?). Написати рівняння реакції.
93
Виділений аміак зібрати в суху пробірку, перекинути догори дном, закрити отвір пробірки пальцемізануритивчашкузводою, кудипопередньододати2 краплірозчину фенолфталеїну. Знятипалець під водою. Щоспостерігається? Написати рівнянняреакції взаємодії аміаку з водою.
Піднесіть до газової трубки скляну паличку, змочену в концентрованій соляній кислоті. Пояснити утворення білого нальоту. Зібрати білий наліт зі скляної палички в конічну пробірку, додати 2-3 краплі розчину лугу. Відзначити запах розчину. Спостерігати зміну кольору вологого червоного лакмусового папірця, піднесеного до отвору пробірки. Як можна виявити іон амонію?
8.8.12. Одержання і властивості кальцієвих солей ортофосфорної кислоти
Налити в одну конічну пробірку 3 краплі розчину хлориду кальцію, в другу – 3 краплі розчину хлориду кальцію і 3 краплі розчину аміаку, в третю, як і в першу, – 3 краплі розчину хлориду кальцію. Потім у дві перші пробірки додати по 3 краплі розчину Na2HPO4, а в третю – 3 краплі розчину NаН2РО4. Що утворюється в кожній пробірці ? Написати рівняння реакцій.
Відцентрифугувати осади і випробувати їх на розчинність в оцтовій кислоті. Написати рівняння реакцій.
8.8.13.Взаємодіятіосульфатунатріюз хлором, бромом та йодом
Удві конічні пробірки налити по 4-5 крапель розчину тіосульфату натрію. До першої додати по краплях хлорну воду до появи осаду сірки, в другу – бромну воду також до появи осаду сірки. До третьої пробірки налити 4-5 крапель йодної води і по краплях додавати розчин тіосульфату до знебарвлення йоду.
Написати іонні рівняння реакцій взаємодії тіосульфату натрію з хлором, бромомійодом.
8.8.14. Одержання кисню і вплив каталізатора на швидкість розкладу KСlO3
Насипте в суху пробірку близько 0,5 г хлорату калію KСlO3. Пробірку закріпіть на штативі вертикально. Нагрійте її до початку плавлення солі. Час від часу вносьте у пробірку тліючу скіпку, переконуючись в тому, що кисень не виділяється або виділяється дуже слабо. Стежте за тим, щоб скіпка не торкнулася поверхні KСlO3. Коли сіль почне плавитися, припиніть нагрівання і тут же всипте у пробірку з кінчика шпателя трохи оксиду марганцю (ІV). Водночас із цим піднесіть до отвору пробірки тліючу скіпку. Що спостерігаєте? Складіть рівнянняреакції.
8.8.15. Одержаннякиснюприрозкладіперманганатукалію
Помістіть до пробірки близько 0,5 г перманганату калію КMnO4. Закріпіть пробірку у штативі вертикально, підігрійте полум’ям пальника. Внесіть у пробірку тліючу скіпку і переконайтеся у виділеннікисню. Післязакінченнядослідута