Ковешников, анатомия человека, том 1

terior et posterior, та верхівку зуба, apex dentis. Зуб являє собою тіло атланта, яке в процесі розвитку приростає до тіла осьового хребця.

ГРУДНІ ХРЕБЦІ

Дванадцять грудних хребців, vertebrae thoracicae, ТЦ — Thx n

(Рис. 5), утворюють грудний відділ хребтового стовпа. Вони мають високе тіло із ребровими ямками, добре розвинуті остисті і поперечні відростки.

Реброві ямки. Грудні хребці відрізняються від усіх інших тим, що на тілах і поперечних відростках мають суглобові ямки для з'єднання з ребрами;

• fovea costalis superior, верхня реб-

рова ямка (пів'ямка), розташована ззаду на верхньому краї тіла;

вfovea costalis inferior, нижня, реброва ямка (пів'ямка), розташована позаду на нижньому краї тіла; Верхня і нижня пів'ямки, суміж-

них хребців доповнюють одна одну і утворюють повні ямки для зчленування з головками ребер;

•fovea costalis processus transversi,

реброва ямка поперечного відростка, розташована на поперечному відростку.

Особливості розташування

ямок:

•І грудний хребець має на тілі вгорі повну ямку для з'єднання з І ребром і внизу — пів'ямку для з'єднання з II ребром;

•X грудний хребець має лише верхню пів'ямку на тілі для з'єднання з X ребром;

•XI і XII грудні хребці на тілі мають по одній повній ямці для з'єднання з відповідними ребрами. У цих хребців ямки на поперечних відростках відсутні.

ПОПЕРЕКОВІ ХРЕБЦІ

П'ять поперекових хребців, vertebrae lumbales, L, — Lv (Рис. 8), утворюють поперековий відділ хребтового стовпа.

Вони відрізняються такими особливостями:

•мають велике тіло бобоподібної форми;

•остисті відростки сплюснуті і орієнтовані в сагітальному напрямку;

Рис. 8. Поперековий хребець, вид збоку та зверху. 1 — corpus vertebrae; 2 — processus transversus; 3 — processus articularis superior; 4 — processus spinosus; 5 — processus mamillaris; б — processus articularis inferior; 7 — processus accessorius.

•суглобові відростки масивні, розташовані сагітально. Суглобові поверхні на верхніх відростках ввігнуті і спрямовані медіально, на нижніх — опуклі і спрямовані латерально. На зовнішньому боці верхніх відростків є невеликі соскоподібні відростки, processus mammillares;

•поперечні відростки довгі і є рудиментами ребер, які зрослися з поперечними відростками. Останні знаходяться позаду від їх кореня, утворюючи невеликі додаткові відростки, processus accessorius.

КРИЖОВІ ХРЕБЦІ

П'ять крижових хребців, vertebrae sacrales, Sj-Sv, у дорослої людини зростаються між собою, утворюючи крижову кістку, os sacrum1 (Рис. 9).

Таке зрощення зумовлює міцність і витримує великі навантаження, особливо в зв'язку з вертикальним положенням тіла.

Частини і поверхні крижової кістки:

•basis ossis sacri, основа крижової кістки — це розширена верхня частина, яка має ознаки хребців;

•promontorium, мис — являє собою виступаючу вперед частину основи;

•ala ossis sacri, крила крижової кістки — парні, знаходяться з боків від мису

•арех ossis sacri, верхівка крижової кістки — це звужена нижня її частина;

•pars lateralis, латеральна (бічна)

частина — це потовщення, яке утворилось внаслідок злиття поперечних відростків і ребер;

•facies pelvica, тазова поверхня,

ввігнута і спрямована вперед;

•facies dorsalis, дорсальна (спинна) поверхня, опукла, шорстка і спрямована назад.

Тазова поверхня має такі утво-

рення:

•lineae transversae, поперечні лінії,

розташовані в ділянках зрощення тіл хребців;

•foramina sacralia anteriora, передні крижові отвори (4 пари), через які виходять передні гілки крижових спинномозкових нервів.

Спинна поверхня має такі гребені і отвори:

•crista sacralis mediana, серединний крижовий гребінь, непарний, утворився внаслідок зрощення остистих відростків;

•crista sacralis medialis, присередній крижовий гребінь, парний, розташований латерально від попереднього і утворився внаслідок зрощення суглобових відростків;

•crista sacralis lateralis, латераль - ний (бічний) крижовий гребінь,

парний, розташований латерально від задніх крижових отворів, утворився внаслідок зрощення поперечних відростків;

РЕБРА

Ребра, costae (Рис. 11), являють собою вигнуті кістково-хрящові пластинки, сплюснуті з боків і трохи скручені по довжині. Всього є 12 пар ребер. Довжина ребер збільшується від першого до сьомого і зменшується від сьомого до дванадцятого. Найдовшим є сьоме ребро, а найкоротшими є XI, XII ребра.

Частини ребра. Кожне ребро складається із двох частин — кісткової і хрящової:

•os costae, реброва кістка, представлена більшою задньою частиною ребра;

•cartilago costalis, ребровий хрящ,

єневеликою передньою частиною ребра.

Справжні, несправжні і коливні ребра:

•costae verae, справжні ребра,

з'єднуються безпосередньо з грудниною, до них належать

І—VII ребра;

•costae spuriae, несправжні ребра,

з грудниною не з'єднуються, а прикріплюються до хряща вищерозташованого ребра; до них належать VIII, IX і X ребра;

Серед несправжніх ребер відрізняють:

•costae fluctuantes, коливні ребра

(XI і XII), закінчуються вільно в м'язах живота.

Кісткова частина ребра має такі утворення:

•caput costae, головка ребра, являє собою задній, потовщений кінець.

На голівці є суглобова поверхня для з'єднання з тілом хребця — facies articularis capitis costae,

суглобова поверхня головки ребра.

У ребер з II по X (тих, головка яких з'єднується з тілами двох хребців) суглобова поверхня головки ребра має crista capitis costae, гребінь головки ребра;

•collum costae, шийка ребра, є звуженою частиною ребра, яка розташована попереду від головки;

•tuberculum costae, горбок ребра,

розташованим попереду від шийки, на ньому є суглобова поверхня для з'єднання з поперечним відростком — facies articularis tuberculi costae. Горбки відсутні у XI і XII ребер;

corpus costae, тіло ребра, являє собою передню, більшу частину ребра;

angulus costae, кут ребра, знаходиться в ділянці найбільшого вигину ребра;

sulcus costae, борозна ребра, зна-

ходиться на нижньому краї ребра, в ній розташовуються міжреберні судини і нерви. Внаслідок цього пункцію плевральної порожнини роблять, вводячи голку по верхньому краю ребра.

Реброві хрящі — це передні хрящові частини ребер. Вони складаються із гіалінового хряща і сприяють пружності грудної клітки. Довжина хрящів збільшуєтьс від І до VII і зменшується від VII до XII ребер.

Перше ребро, costa prima, корот-

Спинна струна — першооснова скелета. У ланцетника хорда являє собою міцний і еластичний тяж, що тягнеться уздовж тіла. Перегородки між сегментами тіла складаються із безструктурної тканини. У круглоротих на дорсальному боці хорди з'являються ряди невеликих хрящів, а спинний мозок оточений сполучнотканинною оболонкою. Інші елементи скелета представлені сполучнотканинними перегородками, розташованими між м'язовими сегментами. Вони називаються міосептами.

Хрящові хребці. У акул і скатів (хрящові риби) навколо хорди формуються сегментарні хрящові муфточки (тіла хребців), від кожної з яких відходять дорсальні і вентральні дуги. Дорсальні дуги, з'єднуючись по середній лінії, утворюють замкнений хребтовий канал, в якому знаходиться спинний мозок. Вентральні хрящові дуги з'єднуються з ребрами. Хорда у нижчих риб розвинута і в дорослому стані має вигляд щільного та еластичного опорного тяжа, розташованого всередині хрящових тіл хребців. У кісткових риб осьовий скелет стає кістковим.

Виникнення ребер. У хребтових тварин ребра формуються в сполучнотканинних перегородках (міосептах), котрі розділяють сегменти тіла. Спочатку виникають хрящові ребра (акули, скати), а потім вони замінюються кістковою тканиною (кісткові риби). У риб ребра розвинуті рівномірно майже протягом всього хребта.

Таким чином, первинною фор мою скелета тулуба у кожному сег менті є хребець разом з ребром. ^ наземних тварин ребра розвива ються не лише як опора тіла, а і і зв'язку з дихальними рухами. В залежності від способу життя відбувається вторинна редукція більшо: чи меншої кількості ребер, особливо в шийному, поперековому та крижовому відділах.

Чому утворилася груднина. Груднина існує лише у наземних хребтових, і її формування пов'язане з розвитком передніх кінцівок. Вона утворилася шляхом зрощення передніх кінців ребер і спочатку була парною кісткою. У подальшому формується непарна кістка, яка стає опорою плечового поясу. Особливо добре груднина розвинута у птахів внаслідок могутнього розвитку крил.

Диференціювання скелета тулуба у наземних хребтових тварин.

Структура хребта у наземних тварин тісно пов'язана з розвитком кінцівок. Під впливом диференціювання передніх кінцівок відбувається відокремлення шийного відділу хребта і редукція шийних ребер. Рудименти ребер тут являють собою передні (реброві) горбки поперечних відростків.

Для вищих хребтових тварин (починаючи з рептилій) характерними є зміни перших двох шийних хребців. Тіло першого хребця в процесі еволюції зростається з тілом другого, утворюючи зуб осьового хребця. При цьому перший хребець (атлант) набуває форми кільця. У

результаті таких змін атлант може вільно обертатися навколо зуба ось- ©вого хребця.

Укаудальному відділі хребтового стовпа внаслідок розвитку задніх кінцівок виникають крижові хребці (один-два), які формують крижову кістку. Вона є опорою тазового поясу.

Уякій мірі диференціювання хребта залежить від розвитку кінцівок, можна судити по тому, що із втратою останніх у змій знову у хребті розрізняють лише тулубний

іхвостовий відділи.

Уссавців усі 5 відділів хребта чітко відмежовуються один від другого. Шийний відділ завжди складається із 7 хребців. Кількість грудних і поперекових хребців мінлива. Найчастіше буває 12-13 хребців у грудному відділі, де розвинуті ребра, 2-3 — у поперековому, де ребра редуковані. Крижовий відділ має два справжніх крижових хребців, які з'єднуються з тазовим поясом. Проте крижова кістка завжди включає в себе декілька хвостових хребців, в її складі звичайно нара-

ховується від 5 до 9 хребців, які зростаються в одну кістку. Хвостовий (куприковий) відділ значно варіює в залежності від довжини хвоста (від 3-х до 45 хребців).

Особливості скелета тулуба у людини. Вертикальне положення тіла людини призвело до утворення характерних вигинів хребта (лордози і кіфози), а хвостовий відділ при цьму значно редукувався. У більшості ссавців, які спираються на чотири кінцівки, спостерігається первинна форма грудної клітки. Вона сильно стиснута з боків, довга і вузька, з виступаючою вентральною стінкою. Поперечний розмір первинної грудної клітки значно поступається перед вентро — дорсальним.

У людини грудна клітка яйцеподібної форми. В ній переважає поперечний розмір (вторинна форма). Найширша її частина знаходиться на рівні VIII пари ребер. Передньо - задній розмір поступається перед поперечним. Останні два ребра недорозвинуті і не доходять до груднини.

Закладка спинної струни. На ранніх стадіях розвитку невдовзі після утворення зародкових листків у мезодермі на межі з ектодермою у зародка людини закладається осьовий стрижень — спинна струна, яка простягається від головного до хвостового кінця тіла. Мезодерма, що знаходиться навколо хорди, сильно розростається і по-

чинає сегментуватися, утворюючи соміти. Перша пара сомітів у ембріона людини з'являється на 10-й день.

Диференціювання сомітів. Мезодерма розростається досить інтенсивно, формуючи кожен день по 2-3 пари сомітів. До 35 дня утворюється максимальна їх кількість — 43-44 пари. Маса клітин сомітів