Ковешников, анатомия человека, том 1

Між хребцями є всі види з'єднань. Тут є синовіальні, хрящові, фіброзні, кісткові з'єднання та симфізи.

З'ЄДНАННЯ ТІЛ ХРЕБЦІВ

Тіла хребців з'єднуються за допомогою міжхребцевих дисків (синхондроз, або симфіз, якщо всередині диска є порожнина) і поздовжніх зв'язок (синдесмоз) (рис. 61).

Міжхребцевий диск, discus intervertebralis, являє собою товстий прошарок волокнистого хряща, товщиною від 2 до 10 мм, розташований між тілами хребців1. Діаметр міжхребцевого диска більший ніж діаметр тіл сусідніх хребців, тому міжхребцеві диски виступають за межі тіл хребців у вигляді валиків. У кожному міжхребцевому диску розрізняють волокнисте кільце і драглисте ядро:

•anulus fibrosus, волокнисте кільце,

знаходиться на периферії диску у вигляді концентричних сполучнотканинних волокон;

•nucleus pulposus, драглисте ядро,

розташоване у центрі диску, складається із желатиноподібної тканини, в якій часто зустрічається порожнина (тоді ці з'єднання відносять до симфізів). Драглисте ядро має пружні властивості і є залишком ембріональної спинної струни (хорди).

Сумарна довжина всіх дисків складає 1/5 довжини хребтового стовпа.

Практичні зауваження. Міжхребцеві диски часто зазнають патологічних змін, які викликають сильні болі у ділянці хребта.

Рис. 61. Міжхребцеві диски, вигляд спереду. 1 - nucleus pulposus; 2 - anulus fibrosus; 3 - discus intervertebralis; 4 - corpus vertebrae.

Найчастіше причиною таких болей є остеохондроз і випинання драглистого ядра (випинання

Шморля). При цьому речовина nucleus pulposus випинається через волокнисте кільце, стискуючи при цьому спинномозкові нерві, які проходять через міжхребцеві отвори. Деформація дисків, їх дегенерація і розриви часто вимагають хірургічного втручання.

Зв'язки. Міжхребцеві синхондрози і симфізи укріплені поздовжніми зв'язками, які проходять вздовж усього хребта (синдесмози):

•lig. longitudinale anterius, передня поздовжня зв'язка, у вигляді стрічки простягається від атланта до тазової поверхні крижової кістки по передній поверхні тіл хребців;

•lig. longitudinale posterius, задня поздовжня зв'язка, іде вздовж хребта по задній поверхні тіл хребців (в хребтовому каналі).

З'ЄДНАННЯ СУГЛОБОВИХ ВІДРОСТКІВ

Між суглобовими відростками є такі синовіальні з'єднання:

•artt. zygapophysiales, дуговідросткові суглоби, парні, комбіновані, утворені верхніми суглобовими поверхнями нижнього хребця і нижніми суглобовими поверхнями верхнього хребця. Ці суглоби плоскі, малорухомі, однак рухи в них сумуються і хребет в цілому є досить рухомим;

•art. lumbosacralis, поперековокрижовий суглоб, парний, комбінований, знаходиться між нижніми суглобовими відростками V поперекового і І крижового хребців;

•art. sacrococcygea, крижовокупри-

ковий суглоб, непарний, знаходиться між V крижовим хребцем та куприком. Справжній суглоб тут буває лише у молодому віці. В подальшому це з'єднання аналогічне з'єднанням тіл хребців, в міжхребцевому диску майже завжди є щілина (симфіз). У людей похилого віку цілина заростає. З'єднання укріплене задніми і передніми крижовокуприковими зв'язками (ligg. sacrococcygeum posterius et anterius). У жінок куприк може відхилятися назад під час пологів.

З'ЄДНАННЯ ДУГ, ОСТИСТИХ І ПОПЕРЕЧНИХ ВІДРОСТКІВ

Між дугами, остистими і поперечними відростками знаходяться такі зв'язки (рис. 62):

1

Рис. 62. Зв'язки хребтового стовпа; вигляд спереду. 1 - arcus vertebrae (розтин); 2 - ligg. flavae; 3 - processus transversus.

• ligg. flava, жовті зв'язки, розташовані між дугами хребців, складаються із пружної еластичної тканини жовтуватого кольору;

я ligg. intertransversaria, міжпоперечні зв'язки, знаходяться між поперечними відростками;

•ligg. interspinalia, міжостьові

зв'язки, проходять між остистими відростками;

•lig. supraspinale, надостьова зв'язка, з'єднує верхівки остистих відростків;

•lig. nuchae, каркова зв'язка, розташована в сагітальній площині між

остистими відростками шийних хребців та потиличною кісткою1.

непарна, тягнеться від верхівки зуба вгору до потиличної кістки;

• membrana tectoria, покривна мем - брана, покриває всі зв'язки позаду і є продовженням задньої поздовжньої зв'язки хребта.

Рухи. В атланто-осьовому суглобі можливі рухи лише навколо вертикальної осі, котра проходить через зуб, — обертання голови. При цьому череп рухається разом з атлантом навколо зуба.

Хребці з'єднуючись між собою, утворюють S-подібно вигнутий хребтовий стовп, columna vertebralis, довжиною 65 - 75 см (рис. 66).

Хребтовий канал. Через хребтовий стовп проходить хребтовий канал, canalis vertebralis, в якому розташований спинний мозок і його оболони.

Найбільшою ширина каналу є у шийному та поперековому відділах. На бічній поверхні хребтового стовпа знаходяться міжхребцеві отвори, foramina intervertebralia, через які із хребтового каналу виходять спинномозкові нерви.

Практичні зауваження. Щілини між дугами хребців закриті жовтими зв'язками, вони найширші у поперековому відділі, внаслідок чого ці місця використовують для пункції хребтового каналу. Таку маніпуляцію звичайно проводять між L2 і L3 і між L, і L4. Крім того, пункцію роблять між потиличною кісткою і першим шийним хребцем, проколюючи задню атланто-поти- личну мембрану. В грудному відділі остисті відростки черепицеподібно накладаються один на одного, прикриваючи дуги нижніх хребців.

її

IV

Рис. 66. Хребтовий стовп, вигляд збоку. 1 - шийний відділ; 2 - грудний відділ; З - поперековий відділ; 4 - крижовий відділ; 5 - куприковий відділ; І, III - шийний та поперековий лордози; II, IV - грудний та крижовий кіфози

Рухи хребта. Внаслідок того, що у хребтовому стовпі є численні плоскі суглоби, еластичні зв'язки і міжхребцеві диски, в ньому є можливість рухів навколо трьох осей:

•навколо фронтальної осі можливі згинання і розгинання хребта;

•навколо сагітальної осі відбуваються нахили тулуба вправо і вліво;

•навколо вертикальної осі - обертання тулуба.

Крім того можливі і колові рухи тулуба — circumductio. Найбільш рухомими є шийний і поперековий відділи хребта.

Практичні зауваження. Переломи хребта частіше бувають на межі грудного і поперекового відділів. При цьому може бути пошкоджений спинний мозок. Частою патологією хребтового стовпа є туберкульозний процес, який призводить до руйнування хребців і деформації (скривлення) хребта з утворенням горба. У старечому віці внаслідок зменшення еластичності зв'язок і хрящів значно збільшується грудний кіфоз, що проявляється в утворенні старечого горба. При тривалому неправильному положенні тіла у дітей, особливо у школярів, можуть розвиватися патологічні скривлення хребта (сколіози).

Реброво-хребцеві суглоби, artt. costovertebrales. Ребра з'єднуються з хребцями в двох місцях — у ділянці головки та у ділянці горбка, утворюючи два ізольовані суглоби: суглоб головки ребра і реберно-по- перечний суглоб (рис. 67).

Суглоб головки ребра, art. capitis costae, утворюється між суглобовою поверхнею головки ребра і реберними ямками на тілах грудних хребців. Всередині суглоба є внутрішньосуглобова зв'язка (lig. capitis

costae intraarticulare), що проходить від гребеня головки ребра до міжхребцевого диска. Вона відсутня у І, XI і XII ребер.

Реброво-поперечний суглоб, art. costotransversaria, утворюються з'єднанням суглобової поверхні горбка ребра з ребровою ямкою поперечних відростків грудних хребців. Ці суглоби відсутні у XI і XII ребер.

Зв'язки. Реброво-хребцеві суглоби укріплені такими зв'язками:

sternocostales, знаходяться між хрящами справжніх ребер і грудниною (рис. 68). Винятком є І ребро, яке зростається з грудниною за допомогою хряща (синхондроз). Груднинно-реб- рові суглоби плоскі за формою. Зовні вони укріплені променистими груд- нинно-ребровими зв'язками, ligg. sternocostalia radiata, які з'єднуючись, утворюють попереду перетинку груднини, membrana sterni.

В суглобі II ребра є внутрішньосуглобова груднинно-реброва зв'язка. Рухи в цих суглобах відбуваються одночасно з рухами в реб- рово-хребцевих суглобах під час вдиху і видиху (комбіновані суглоби).

Міжхрящові суглоби, artt. interchondrales. Ці невеликі суглоби знаходяться між хрящами VI, VII і VIII ребер, їх може і не бути.