Ковешников, анатомия человека, том 1

ШЖ Й . Ж Ш М ' Я З О В І

16.Назвіть частини веретеноподібного м'яза.

17.Як класифікуються м'язи за напрямком м'язових пучків?

18.Які є різновиди перистих м'язів?

19.Як класифікуються м'язи по відношенню до суглобів?

20.Які основні принципи назви м'язів?

21.Перелічіть допоміжні апарати м'язів.

22.Що являють собою фасції?

23.Які відмінності поверхневої і власної фасцій?

24.Які принципи розташування власних фасцій?

25.Назвіть роботу М. І. Пирогова, в якій досліджено футлярний принцип будови фасцій.

26.Яке практичне значення фасцій?

27.Яке функціональне значення фасцій?

28.Що являють собою тримачі сухожилків?

29.Як побудовані фіброзні

піхви?

30.Як побудовані синовіальні піхви сухожилків?

31.Яке функціональне значення синовіальних піхв?

32.Як утворюються синовіальні

іслизові сумки? Яке їх функціональне значення?

33.Яке значення блоків м'язів і сесамоподібних кісток?

34.Що таке м'язи синергісти і антагоністи?

35.Назвіть три режими роботи

м'язів.

36.Дайте визначення статичної

ідинамічної роботи м'язів.

37.Як визначається сила м'язів?

38.Що означає анатомічний і фізіологічний поперечник м'язів?

39.Яке значення тренувань для росту м'язів?

40.Що відбувається з бездіяльним м'язом?

Виникнення м'язів у безхребто-

вих. Прототипом м'язових волокон є довгі відростки епітеліальних клітин, які здатні до скорочення (кишковопорожнисті). У червів ці відростки відокремлюються від епітеліальних клітин, набувають самостійності і формують шари непосмугованих (гладких) м'язових клітин, розташованих під шкірою. Посмуговані (поперечносмугасті) м'язи вперше з'являються у членистоногих.

У нижчих хребтових, як і у лан-

цетника, м'язи чітко поділяються на вісцеральні, що пов'язані із зябровим апаратом, і соматичні, які формують м'язову систему тіла.

Вісцеральні м'язи формують загальний стискач зябрового апарата, який у риб в ділянці щелеп диференціюється на окремі м'язи, що приводять в рух нижню щелепу.

Соматична м'язова система у круглоротих риб складається із поздовжніх бічних м'язів, які поділяються на окремі сегменти — міомери. Між міомерами є сполучнотканинні перегородки — міосепти. Кожен міомер одержує нерв, що відходить від відповідного сегмента спинного мозку. У риб міомери тулуба горизонтальною перегородкою поділяються на дорсальний і вентральний відділи, які є аналогами м'язів спини і живота.

Диференціювання соматичних

м'язів у наземних хребтових. В

зв'язку із зміною способу переміщення у наземних хребтових відбуваються значні перетворення

в первинній сегментарній (метамерній) будові м'язів. Міомери розпадаються на окремі м'язи, розташовані між хребцями.

Деякі міомери, навпаки, зростаються, утворюючи великі м'язи, ІЦО мають поздовжній напрямок. М'я- зова маса розщеплюється, формуючи поверхневі і глибокі м'язи.

Нарешті розвиток м'язової системи кінцівок приводить до її поширення на тулуб. При цьому м'язи поясів нашаровуються зовні на м'я- зи тулуба, прикриваючи ті з них, котрі зберегли метамерну будову.

Зміни вісцеральної м'язової сис-

теми. Одночасно із зникненням зябрового апарата у наземних хребтових змінюються вісцеральні м'язи. З м'язів, які пов'язані з мандибулярною дугою, формуються жувальні м'язи, що прикріплюються до щелеп.

М'язи другої (гіоїдної) вісцеральної дуги у рептилій перетворюються в м'яз, який охоплює шию (стискач шиї). У ссавців з цього м'я- за виникають підшкірний м'яз шиї (m. platysma) і мімічні м'язи, що розростаються в ділянку голови.

М'язи третьої і четвертої зябрових дуг частково редукуються, частково зберігаються у вигляді м'язів глотки і гортані. Крім того, тут формується великий трапецієподібний м'яз, який втрачає зв'язок із зябровими дугами і у ссавців досить добре розвивається, прикріплюючись до кісток грудного пояса і тулуба. Від його нижньої частини відшаровується груднинно-ключично-со- скоподібний м'яз.

Міотоми — джерело розвитку

соматичних м'язів. Джерелом утворення м'язів тулуба і кінцівок є міотоми, які виникають в процесі диференціювання сомітів. Варто повторити, що після виділення склеротома, який іде на побудову осьового скелета, міотом розташовується в дорсальній частині соміта, між склеротомом і дерматомом. Тканина міотома утворена мезенхімою, яка диференціюється у видовжені клітини веретеноподібної форми — міобласти. Останні в процесі росту перетворюються в посмуговані м'я- зові волокна. Всього формується близько 44 міотомів, які мають у зародка чітку сегментарну (метамерну) будову.

Спочатку міотоми розташовуються дорсально по боках від хорди і нервової трубки, а потім розростаються вентрально і утворюють стінки порожнин тіла.

Вростання в міотоми нервів. На

ранніх етапах розвитку зародка, в процесі формування міотомів, в них вростають нервові волокна, які йдуть з відповідного сегмента нервової трубки. Кожен спинномозковий нерв ділиться на дві гілки — дорсальну і вентральну, що пов'я- зані з відповідними частинами міотомів. Таким чином, кожному сегменту тіла (міотому) відповідає сегмент центральної нервової системи (невротом). В подальшому, при переміщенні і зміні міотомів, нерв завжди йде разом з міотомом, тому дослідження інервації м'язів є важливим орієнтиром, який дає мож-

ливість прослідкувати шлях їх розвитку.

Формування м'язів тулуба. На

5-му тижні ембріонального розвитку з дорсальних частин міотомів починають формуватися скелетні м'я- зи спини. Під час утворення м'язів відбувається злиття міотомів у більші м'язові комплекси, або розшарування цих комплексів у поздовжньому і тангенціальному напрямках, внаслідок чого утворюються декілька шарів м'язів. Глибокі шари м'язів спини зберігають початкову метамерну будову, а в поверхневих шарах сегментація поступово стирається.

Із вентральних міотомів розвиваються м'язи грудної клітки і живота. В ділянці грудної клітки, де утворюються ребра, м'язи зберігають метамерну будову. В черевній стінці ребра не розвиваються, тому міотоми зростаються, утворюючи широкі м'язові шари. Сліди злиття міотомів добре помітні на прямому м'язі живота у вигляді сухожилкових переділок.

Утворення м'язів кінцівок. М'я-

зи кініцівок утворюються шляхом вростання вентральних частин міотомів у зачатки кінцівок. У верхню кінцівку вростають нижні шийні і І грудний міотоми. До складу нижньої кінцівки входять поперекові і три верхні крижові міотоми, про що свідчить іннервація м'язів кінцівок.

В межах кінцівки м'язова закладка поділяється відносно скелета на вентральну і дорсальну частини. З вентральної закладки розвивають-

ся м'язи — згиначі, з дорсальної — розгиначі.

М'язи грудного і тазового поясів, що розвиваються, частково переходять назад, на тулуб, прикріплюючись до його кісток.

Аутохтонні і гетерохтонні м'язи.

В процесі ембріонального розвитку м'язової системи частина м'язів залишається на місці своєї початкової закладки і не переміщується в інші ділянки. Такі м'язи становлять власні або аутохтонні1 м'язи даної ділянки. До аутохтонних м'язів належать глибокі м'язи спини, міжреберні м'язи, м'язи живота, а також більша частина м'язів кінцівок, голови і шиї.

М'язи, які переходять із місця своєї ембріональної закладки в інші ділянки, називаються гетерохтонними. Серед них розрізняють дві групи:

•трункопетальні2 м'язи, що в процесі росту переходять на тулуб з початкових закладок верхньої і нижньої кінцівок;

ромбоподібні, передній зубчастий, підключичний, лопатково-під'язи- ковий, а також трапецієподібний і груднинно-ключично-соскоподіб- ний м'язи.

М'язи зябрового походження.

Більшість м'язів голови і шиї походять з мезенхімних зачатків вісцеральних і зябрових дуг.

З мезенхіми першої вісцеральної (мандибулярної) дуги утворюється закладка жувальних м'язів, в які вростає третя гілка трійчастого нерва. Ця закладка диференціюється на чотири жувальні м'язи і деякі м'я- зи шиї, що пов'язані з нижньою щелепою.

Мезенхіма другої вісцеральної (гіоїдної) дуги формує загальний зачаток, в який вростає лицевий нерв. Міобласти цього зачатка розростаються на обличчя, утворюючи мімічні м'язи.

З третьої і четвертої зябрових дуг утворюються м'язи глотки і гортані, що зв'язані з язикоглотковим і блукаючим нервами. З матеріалу зяб-

ба або зябрових дуг, але в процесі розвитку вони переходять на кінцівки.

До трункопетальних м'язів належать великий і малий грудні, найширший м'яз спини, який перейшов з верхньої кінцівки, і великий поперековий м'яз, який перейшов на тулуб з нижньої кінцівки.

Трункофугальними м'язами є:

ключично-соскоподібний м'язи, які інервуються XI черепним нервом. Ці м'язи переміщуються з шиї на кінцівки, прикріплюючись до кісток грудного пояса (трункофугальні м'язи).

Аномалії та варіанти розвитку м'язів. Причини аномалій. Аномалії і варіанти в м'язовій системі спостерігаються досить часто. їх причи-

нами є порушення ембріонального формування м'язів з міотомів. При цьому можуть виникати дефекти міотомів, їх розщеплення або утворення додаткових міотомів.

Внаслідок цього який-небудь м'яз або його частини можуть бути відсутніми чи, навпаки, з'являються додаткові м'язові утвори.

Всі різноманітні аномалії і варіанти будови м'язів можуть укластися в таку схему: 1) відсутність всього м'я- за; 2) дефект частини м'яза; 3) поява додаткових м'язів; 4) виникнення зайвих частин м'яза; 5) з'єднання і злиття декількох частин м'язів; 6) поділ м'яза на частини; 7) варіації розмірів, форми і місць прикріплення м'язів (В.П. Воробйов, 1932).

Досить часто можуть бути відсутніми довгий долонний і малий поперековий м'язи; рідко трапляється відсутність великого грудного та інших м'язів.

Додаткові м'язи можуть виникати у вигляді, m. sternalis, що розташовується паралельно до груднини, m. transversus axillae, який проходить поперек пахвової ямки. Спостерігається поява додаткових коротких м'язів-розгиначів пальців на тилі кисті, а на стопі зустрічається додатковий підошвовий м'яз.

Вважається, що на кінцівках, особливо в дистальних відділах, м'язи варіюють більше, ніж на тулубі, що пов'язано з пізнішою їх появою в еволюції хребтових.

М'язи спини розташовані в декілька шарів і поділяються на поверхневі та глибокі.

Поверхневі м'язи спини (рис. 94) є гетерохтонними, вони в свою чергу поділяються на дві групи:

1) М'язи, пов'язані з верхньою кінцівкою — трапецієподібний (зябрового походження), найширший м'яз спини (трункопетальний), м'яз-підіймач лопатки і ромбоподібні м'язи (трункофугальні);

2) М'язи тулуба вентрального походження, що лежать глибше і перемістилися назад на спину — верхній і нижній задні зубчасті м'язи; вони прикріплюються до ребер.

Глибокі м'язи спини є аутохтонними. В процесі розвитку вони закладаються з дорсальних частин міотомів і залишаються на спині. Глибокі м'язи зберігають свою початкову сегментарну будову. Вони розміщуються в декілька шарів (рис. 95,96).

Трапецієподібний м'яз, m. trapezius.

Початок: верхня каркова лінія, зовнішній потиличний виступ, каркова зв'язка, остисті відростки всіх грудних хребців.

Прикріплення: зовнішня третина ключиці, акроміон і ость лопатки. Трапецієподібний м'яз плоский, має форму трикутника з основою, поверненою до остистих відростків хребців. Він лежить у верхній частині спини і потилиці. Правий і лівий трапецієподібні м'язи разом утворюють фігуру трапецію. Верхні пучки м'яза мають низхідний напрямок, середні — поперечний, нижні — висхідний. На рівні нижніх шийних і верхніх грудних хребців добре виявляється розширена частина початку сухожилка м'яза у вигляді «сухожилкового дзеркальця».

Функція. Верхні пучки тягнуть грудний пояс вгору, нижні — вниз. При скороченні з двох боків м'яз

зближує лопатки. Якщо лопатка зафіксована, м'язи нахиляють голову і шию назад, а при односторонньому скороченні — повертають обличчя в протилежний бік.

Іннервація: N. accessorius (XI), шийне сплетення (С3 - С4).

Найшириіий м'яз спини, m. latissimus dorsi.

Початок: остисті відростки нижніх 6-ти грудних і всіх поперекових хребців, серединний гребеня крижової кістки, задня частина гребня клубової кістки, нижні — 3-4 ребра.

Прикріплення: гребінь малого горбка плечової кістки. М. latissimus dorsi є широким і плоским м'язом, який охоплює нижню частину спини. Верхня частина м'я- за покрита m. trapezius. На початку, в нижньому відділі, м'яз має широкий апоневроз, який зростається з поверхневим листком грудо-попе- рекової фасції і становить з ним єдине ціле. Ця ділянка з двох сторін

має вигляд широкого сухожилкового ромба. Волокна найширшого м'я- за спини, прямуючи знизу вгору і латерально, переходять поблизу прикріплення до плечової кістки у вузький, але товстий сухожилок.

1 — тому його назвали фраковим м'язом

Функція. М'яз тягне руку назад і медіально, повертаючи плече всередину1, підняту руку опускає. Якщо кінцівка зафіксована, тягне тулуб до рук (при вправах на турнику, під час повзання).

Іннервація: N. thoracodorsalis

(C7 - Cg) з плечового сплетення.

Великий і малий ромбоподібні м'язи, тлі. rhomboidei major et minor.

Початок: остисті відростки 2-х

нижніх шийних (малий) і 4 верхніх грудних хребців (великий).

Прикріплення: медіальний край лопатки. Обидва м'язи мають косий напрямок волокон і часто зростаються разом. М'язи розташовані

безпосередньо під m. trapezius. Функція. Наближають лопатки

до серединної лінії, підіймають їх.

Іннервація: n. dorsalis scapulae

(с4-с5).

М'яз-підіймач лопатки, m. levator scapulae.

Початок: поперечні відростки 4-х верхніх шийних хребців.

Прикріплення: верхній кут лопатки. М'яз розташований під груд- нинно-ключично-соскоподібним і трапецієподібним м'язами. Він має вигляд масивного пасма, яке йде зверху вниз до лопатки.

Функція. Підіймає лопатку, при зафіксованій лопатці нахиляє шию назад.

Іннервація: n. dorsalis scapulae

<c4-cs).

Верхній задній зубчастий м'яз, m. serratus posterior superior. Початок: остисті відростки 2-х

нижніх шийних і 2-х верхніх грудних хребців.

Прикріплення: чотирма зубцями до II-V ребер. М'яз має вигляд тонкої півсухожилкової пластинки, що лежить під ромбоподібними м'язами.

Функція. Підіймає ребра.

Іннервація: nn. intercostales

(Thj-Thj).

Нижній задній зубчастий м'яз, m. serratus posterior inferior. Початок: остисті відростки 2-х нижніх грудних і 2-х верхніх попе-

рекових хребців.

Прикріплення: чотирма зубцями до 4-х нижніх ребер. М'яз має вигляд тонкої м'язово-сухожилкової пластинки, лежить під найширшим м'язом спини і зростається з грудопоперековою фасцією.

Функція. Опускає ребра.

Іннервація: nn. intercostales (Th9-Th(2).

Ремінний м'яз иіиї і голови, m. splenius cervicis et capitis. Початок: остисті відростки 5-ти

нижніх шийних і 6-ти верхніх грудних хребців.

Прикріплення: ремінний м'яз шиї — до поперечних відростків II - III шийних хребців, ремінний м'яз голови — до соскоподібного відростка скроневої кістки і верхньої каркової лінії.

Обидва м'язи зрослися біля свого початку. їх пучки йдуть вгору та латерально і біля точки прикріплення розходяться, прикріплюючись до різних кісткових утворів. Вони розташовані глибше від трапецієподі-

бного і верхнього заднього зубчастого м'язів. На потилиці верхні краї правого і лівого ремінних м'язів голови розходяться под прямим кутом, утворюючи трикутну ділянку, в якій лежить півостьовий м'яз голови.

Функція. При односторонньому скороченні м'яз повертає голову та шию в свій бік, при скороченні з двох боків м'язи тягнуть голову і шию назад.

Іннервація: задні гілки шийних спинномозкових нервів (С3 - С8).

М'яз-випрямляч хребта,

ш. erector spinae. Початок: м'яз починається за-

альною масою від дорсальної поерхні крижової кістки, гребеня лубової кістки, остистих відростів поперекових хребців і грудооперекової фасції.

Цей м'яз є найсильнішім м'язом спини. Від місця свого початку він тягнеться вгору, розташовуючись уздовж всього хребтового стовпа і досягає черепа. М'яз міститься в