2. Відмежування права соціального захисту від суміжних галузей права.

Право соціального захисту - молода галузь права, до кінця не сформована, проте має свій чітко виокремлений предмет регулювання – визначений комплекс соціально - захисних відносин і специфічний метод їхнього правового регулювання (як основний і допоміжний критерій для формування окремої галузі права відповідно). Ця галузь охоплює велику, внутрішньо узгоджену, хоча і некодифіковану сукупність правових норм. Різке зниження рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення (громадян похилого віку, непрацездатних і безробітних) останнім часом призвело до динамічного розвитку законодавства в сфері соціального захисту, на меті якого вирішення соціальних проблем найбільш вразливих верств населення, що, в свою чергу, підвищило значимість цієї галузі в системі права України на даному етапі розвитку.

Сьогодні спостерігається зацікавленість держави і суспільства в цілому в удосконалюванні зазначеної системи норм права. Хоча, як вже вище зазначалося, існує тісний зв'язок галузі права соціального захисту з іншими суміжними галузями права, однак неможна не відмітити у силу структури предмету цієї галузі чітке його відмежування від предметів інших суміжних галузей. Адже предмет трудового права пов'язаний із трудовою діяльністю людини в громадській організації праці, а предмет права соціального забезпечення - із соціальним захистом, зокрема, із матеріальним забезпеченням і соціальним обслуговуванням в основному непрацездатних, безробітних, малозабезпечених громадян й ін. Суб'єктами трудових відносин виступають: роботодавець і найманий працівник. На їх поведінку впливає дія у поєднанні централізаного і колектино-договріного (локального) способів правового регулювання. Суб'єктами ж соціально – захисних відносин (соціально-захисний орган і фізична особа, що відноситься до певної визначеної законодавством категорії громадян (непрацездатні, безробітні й ін.). Вплив на їх поведінку, в першу чергу на соціально-захисні органи) здійснюється переважно методом владних приписів – імперативним методом, а також сполученням способів соціального страхування і соціальної аліментарності.

У контексті вищезазначеного, зауважимо, що предметом адміністративного права виступає частина суспільних відносин, які регулюються нормами адміністративного права шляхом впливу на поведінку суб'єктів у сфері державного управління, що приводить до виникнення між такими суб'єктами правових зв'язків державно-владного характеру. Суб'єктами адміністративних правовідносин виступають державні органи, фізичні та юридичні особи, які наділяються адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади). На поведінку суб’єктів зазначених відносин впливає імперативний метод.

Суміжною галуззю з правом соціального захисту виступає фінансове право. Предметом фінансового права є врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, які виникають, змінюються або припиняються в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави чи місцевого самоврядування та які врегульовані нормами фінансового права. Суб'єктами фінансових відносин виступають: з однієї сторони - фінансові органи, з іншої - підприємства, установи, організації, фізичні особи, в першу чергу, як платники податків. Поведінка вказаних суб’єктів у більшості випадків врегульована методом владних приписів.

Варто також лапідарно розкрити предмет і метод медичного права – ще однієї суміжної з правом соціального захисту галузі. Предмет медичного права - це суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення медичної діяльності. У свою чергу, під медичною діяльністю необхідно розуміти комплексну систему, що включає організацію надання громадянам медичної допомоги, її безпосереднє надання в рамках діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, а також контроль якості медичних послуг, що надаються. Варто вказати, що значною мірою метод медичного права зумовлений його предметом. Широка різноманітність суспільних відносин, що становлять предмет медичного права, зумовлює необхідність застосовувати широкий арсенал способів правового регулювання, способів захисту прав учасників правовідносин, засобів юридичного впливу, процедурні форми тощо, проте свого універсального методу комплексна галузь – медичне право немає.

Як вбачається, всі суміжні з правом соціального захисту галузі права мають свій власний і неповторний предмет правового регулювання, що дозволяє проводити чітке їх відмежування за цим основним критерієм. За методом правового регулювання відмежовувати ці галузі не завжди вдається, адже деякі з них є комплекними і не мають свого універсального методу, тому в теорії права цей критерій відмежування вважається допоміжним.