Контрольні питання

1.Розкрийте поняття соціального ризику.

2.У чому полягає відмінність поняття соціального забезпечення від поняття соціального захисту населення?

3.Розкрийте поняття «право людини на соціальний захист».

4.Назвіть елементи правового механізму забезпечення права людини на соціальний захист.

5.Які існують організаційно-правові форми та види соціального захисту за законодавством України?

Завдання для самоконтролю Тести

1. До державних соціальних гарантій не відноситься: а) індексація доходів; б) середня заробітна плата; в) мінімальний розмір заробітної плати; г) мінімальний розмір пенсії,

2. До основних державних соціальних гарантій не відноситься:

а) державні гарантії щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

б) розміри державної соціальної допомоги, які є основним джерелом існування і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

в) мінімальний розмір заробітної плати;

г) мінімальний розмір пенсії.

3. Який з перелічених платежів не відноситься до соціального страхування: а) пенсія;

б) стипендія;

в) допомога на випадок безробіття;

г) допомога у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності.

4. Встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, – це:

а) соціальні стандарти;

б) соціальні норми і нормативи;

в) соціальні гарантії;

г) соціальні пільги.

5. Встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій, - це:

а) соціальні стандарти;

б) соціальні норми і нормативи;

в) соціальні гарантії;

г) соціальні пільги.

6. Показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами, - це:

а) соціальні стандарти;

б) соціальні норми і нормативи;

в) соціальні гарантії;

г) соціальні пільги.

7.Вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, це:

а) середня заробітна плата;

б) соціальні норма;

в) соціальна допомога;

г) прожитковий мінімум.

8.Базовий соціальний стандарт – це:

а) середня заробітна плата;

б) соціальні норма;

в) соціальна допомога;

г) прожитковий мінімум.

9. Соціальний захист не здійснюється в такій організаційно-правовій формі, як:

а) спеціальний соціальний захист;

б) загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

в) державна соціальна допомога;

г) соціальна саморегуляція.

10. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, затверджується Верховною Радою України:

а) щоденно;

б) щомісячно;

в) щоквартально;

г) щорічно.

11. Прожитковий мінімум не існує для наступних соціально-демографічних груп:

а)дітей віком до 6 років;

б)дітей віком від 6 до 18 років;

в)працездатних осіб;

г)осіб, які втратили основний засіб для існування.

12. До традиційних ризиків не відноситься:

а)вагітність та пологи;

б)трудове каліцтво;

в)самотність;

г)інвалідність.

13.До страхових ризиків в системі ЗДСС не відноситься:

а)втрата годувальника;

б)тимчасова втрата працездатності;

в)народження дитини;

г)втрата роботи.

Завдання

1. Складіть схему «Види «соціального ризику за законодавством України.

2. Складіть схему «Організаційно-правові форми соціального захисту».

3. Складіть схему «Види соціального захисту».

Розділ 2. Поняття, предмет, метод, система і принципи права соціального захисту

1. Право соціального захисту як галузь права в системі права України, його роль і задачі, зв'язок з іншими галузями права.

2. Відмежування права соціального захисту від суміжних галузей права.

3. Предмет права соціального захисту.

4. Метод права соціального захисту, його особливості.

5. Поняття й значення принципів права соціального захисту.

6. Система права соціального захисту України.

1.Право соціального захисту як галузь права в системі права України, його роль і задачі, зв'язок з іншими галузями права.

Теоретичне обґрунтування предмета і методу, принципів та системи права соціального захисту в Україні вперше здійснила Болотіна Н.Б. в своїй монографії «Право соціального захисту: становлення і розвиток» (2005 р.)⁷¹. В зазначеній монографії автором досліджується право соціального захисту як юридичний механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на соціальний захист. Болотіна Н.Б. на основі національної і зарубіжної юридичної практики розглядає сучасні тенденції у сфері державного забезпечення соціальних прав, аналізує поняття, структуру та організаційно-правові форми соціального захисту, конституційні гарантії здійснення права людини на соціальний захист в Україні. У 2005 і 2008 роках світ побачили два видання її підручника «Право соціального захисту України»⁷²⁷³, які мають значну теоретичну і практичну цінність для професійної діяльності юристів-фахівців і вчених-правознавців. Проблемним теоретичним питанням, пов’язаним із концепцією соціального ризику, із соціальним страхуванням, присвячені наукові праці інших сучасних вчених–правознавців О.Є. Мачульської⁷⁴, М.Ю. Федорової⁷⁵, С.М. Сивак⁷⁶й ін.

Право соціального захисту - це система юридичних норм, які регулюють відносини щодо організації, фінансування і надання матеріального забезпечення, матеріальної підтримки та соціальних послуг населенню для його захисту від негативних наслідків соціальних ризиків⁷⁷.

Право соціального захисту є важливим юридичним механізмом у забезпеченні державою соціального захисту громадян у сфері суспільних відносин. Саме в цьому полягає особлива роль цієї галузі - регулятора соціально-захисних суспільних відносин в соціальній та правовій державі, якою проголошена Україна на конституційному рівні.

Завданнями права соціального захисту є: подолання бідності; послідовне підвищення рівня життя усього населення; зниження соціальної нерівності; створення максимальних можливостей для всіх демографічних груп населення для доступу до основних соціальних благ (якісного рівня соціального обслуговування, освіти, охорони здоров'я й ін.). Завдання цієї галузі тісно переплетені з її функціями.

Термін «функція» походить від латинського слова «funktio», що означає обслуговування, діяльність. Право соціального захисту виконує наступні функції: економічну, політичну, демографічну і соціально – реабілітаційну. У першу чергу вплив права соціального захисту спрямований на подолання бідності і підвищення рівня життя, забезпеченості населення в Україні, а конкретніше, на заміщення заробітку (доходу), втраченого в зв'язку з непрацездатністю чи втратою годувальника; на надання мінімальної грошової чи натуральної допомоги малозабезпеченим особам, сім'ям й ін. Регулюючи ці суспільні відносини право соціального захисту тим самим виконує економічну функцію. Політична функція права соціального захисту полягає в підтримці соціальної стабільності в суспільстві, у якому маються значні розходження в рівні забезпеченості різних прошарків населення. Демографічна функція права соціального захисту покликана сприяти відтворенню народонаселення, яке необхідне для нормального розвитку країни, а саме збільшенню дітонародження і зменшенню смертності (вона відображається через норми, які регулюють порядок надання допомог, пов’язаних з народженням, утриманням і вихованням дітей, а також закріплюють їх розмір, як правило на поточний бюджетний рік). Адже, починаючи з 60-х років народжуваність в Україні не забезпечувала навіть простого відтворення поколінь, приблизно з цього періоду почав формуватися інтенсивний процес старіння населення і відповідно стало збільшуватися демографічне навантаження. Соціально – реабілітаційна функція права соціального захисту спрямована на відновлення суспільного статусу непрацездатних громадян і інших соціально – малозахищених груп населення, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними членами суспільства.

Ядром цієї галузі права є норми, які встановлюють соціальні ризики та умови надання соціальних виплат і послуг громадянам.

Всі норми, які утворюють право соціального захисту, мають системний характер, залежно від цільової спрямованості цих норм їх можна поділити на групи:

1) норми, що визначають сферу соціального захисту і загальні засади соціальної політики у цій сфері;

2) норми, що закріплюють коло соціальних ризиків як підстави для соціального захисту і передбачають умови і порядок безпосереднього надання соціальних виплат і послуг населенню й організаційно-правові форми, через які вони надаються;

3) норми про соціальні стандарти та державні гарантії їх забезпечення;

4) норми, якими визначаються зобов'язальні державні органи та установи, а також уповноважені недержавні суб'єкти у сфері соціального захисту, їх обов'язки, права і відповідальність;

5) норми про бюджетні призначення з Державного бюджету України за державними соціальними програмами; щодо встановлення на відповідний рік рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державних соціальних допомог;

6) норми, які регламентують організацію спеціальних соціальних фондів (страхових і нестрахових) для надання соціальних виплат і соціальних послуг, а також порядок управління цими фондами і розподілу коштів для соціальних виплат;

7) норми, які регламентують порядок збирання коштів на соціальне забезпечення - розміри страхових соціальних внесків, додаткових фінансових заходів для наповнення бюджету фондів;

8) норми про організацію і порядок здійснення недержавного соціального забезпечення;

9) норми, які встановлюють засоби захисту права; відповідальність суб'єктів⁷⁸.

Право соціального захисту взаємодіє з деякими суміжними галузями публічного та приватного права, адже сутність системи права виражається не лише в диференціації і поділі на окремі галузі, але і в єдності всіх цих галузей та їх інститутів⁷⁹. Так, норми конституційного права в сфері соціального захисту громадян є основоположними у формуванні та становленні норм права соціального захисту, адже останні деталізують і конкретизують конституційні положення у зазначеній сфері. Також для права соціального захисту юридично значимими можуть бути факти, що встановлюються за нормами трудового права: нещасний випадок на виробництві, шкідливі виробничі фактори, клас професійного ризику виробництва й ін. Деякі відносини, тісно повязані з трудовими, врегульовані більше нормами права соціального захисту (відносини із зайнятості та працевлаштування, щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування), а не трудового права.

Адміністративне право забезпечує регулювання тих відносин соціального захисту, які пов'язані із визначенням повноважень державних соціально-захисних органів у сфері соціального захисту. У цивільному, фінансовому і господарському праві можна віднайти норми, якими врегульовуються відносини недержавного соціального страхування й недержавного соціального обслуговування. Взаємодії права соціального захисту та його окремих інститутів можна простежити і щодо інших галузей права (медичного, страхового, корпоративного й ін.).