Страхові виплати й інші види матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Вид	Умови призначення	Розмір
1	2	3
1. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (ст. 31 цього Закону). 1 -------------------------	А) Настання нещасного випадку чи професійного захворювання. Б) Юридичні підстави: листок непрацездатності та акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення 2 ------------------------------------------------- гострого професійного захворювання (отруєння), довідка про заробіток.	100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). 3 -----------------------------
2.Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації (ст. 33-34 цього Закону).	А) Страхова виплата виплачується потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року). Б) Юридичні підстави : індивідуальна програма реабілітації; табель відвідування занять й ін.	100% середнього заробітку (оподаткованого доходу).
3.Щомісячна страхова виплата втраченого заробітку (чи відповідної його частини) у залежності від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (ст. 34 цього Закону).	А) Настання нещасного випадку чи професійного захворювання, Б) установлення МСЕК ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. В) Юридичні підстави: 1) заява; 2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н–1; акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н–5; примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 3) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; 4) довідка про середню заробітну плату (доход); 5) копія трудової книжки або витяг з неї, 6) довідка про розмір пенсії по інвалідності.	Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
4.Одноразова допомога потерпілому (ст. 34 цього Закону). 1 -------------------------	А) Настання стійкої втрати працездатності у потерпілого; Б)Юридичні підстави: ті ж самі документи, що вказані для призначення щомісячної страхової 2 -------------------------------------------------- виплати втраченого заробітку потерпілому (рядок 3 Таблиці), а також протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а у разі, якщо вона не створена, комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконавчої дирекції Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров’я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці).	Сума визначається із розрахунку потерпілого за кожний % збільшення ступеня втрати професійної 3 ----------------------------- працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків – 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
5.Щомісячні страхові виплати особам, що мають на це право (ст. 34 цього Закону). 1 -------------------------	А) У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. До таких осіб відносяться: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки і чоловіки, які досягли пенсійного віку, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. 6) дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не 2 -------------------------------------------------- досягли 8-річного віку. Б) Юридичні підстави: ті ж самі документи, що вказані для призначення щомісячної страхової виплати втраченого заробітку потерпілому (рядок 3 Таблиці), а також документи, що підтверджують родинний зв’язок між померлим годувальником й особою, що має право на цю виплату та факт її знаходження на його утриманні.	Сума страхових виплат кожній особі, яка має на право на цю виплату, визначається із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. 3 -----------------------------
6.Одноразова допомога сім'ї (ст. 34 цього Закону).	А) Суб'єкт отримання – сім'я. Б) Юридичні підстави – ті ж самі, що і при призначенні щомісячної страхової виплати особам, що мають на це право.	Розмір повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого.
7. Одноразова допомога на особу, яка перебувала на утриманні потерпілого (ст. 34 цього Закону).	А) Суб'єкт отримання: 1) особа, яка перебувала на утриманні потерпілого; 2) дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Б) Юридичні підстави – ті ж самі, що і при призначенні щомісячної страхової виплати особам, що мають на це право.	Розмір повинен бути не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
8.Пенсії по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника (ст. 34 цього Закону).	За нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».	За нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
9.Страхова виплата у разі смерті потерпілого (на поховання) (ст. 34 цього Закону). 1 -------------------------	А) Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 826147. Б)Юридичні підстави: свідоцтво про 2 --------------------------------------------------смерть, чеки, квитанції й ін.	2. Граничні розміри витрат на поховання на потерпілого затверджені постановою правління Фонду від 3 жовтня 2008 р. № 45148. 3 -----------------------------
10. Витрати на додаткове харчування, на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок149(ст. 34 цього Закону).	А) Юридичні підстави: раціон, рецепт, медичний висновок, чек, довідка або рахунок про вартість, санаторно-курортна картка.	Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим не може бути меншою (на місяць) від: 1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); 2) половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд; 3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
11.Компенсація вартості придбання автомобіля150, запчастин, пального, ремонту, технічного обслуговування151(ст. 34 цього Закону).	А) Юридичні підстави: медичний висновок МСЕК, чеки, довідки про вартість.	Розмір дорівнює вартості автомобіля, запчастин й ін.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування – це система заходів і засобів, спрямованих на призначення, перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, громадян, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом, в Україні.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування – це частина системи пенсійного забезпечення в Україні, яка складається з трьох рівнів (ст. 1 Закона України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Охарактеризуємо загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як найважливішу складову системи пенсійного забезпечення в Україні.

Так, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців;

права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

солідарності та субсидування в солідарній системі;

фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Розглянемо, в першу чергу, пенсії солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (1 рівень системи пенсійного забезпечення в Україні).

Суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Для того, щоб мати право на страхову (трудову) пенсії в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, застрахованій особі слід набути страховий стаж.

Страховий стаж – поняття складне і багатогранне, розглянемо основні ознаки цього поняття.

По – перше, страховий стаж, будучи юридичним фактом, вимагає спеціального оформлення, особливої процедури його встановлення. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записи в трудову книжку вносяться відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58¹⁵². У перспективі пенсійна реформа передбачає проводити обчислення стажу для призначення пенсій органами Пенсійного Фонду не на підставі трудових книжок, а за допомогою відомостей персоніфікованого обліку, що дозволить значно спростити процедуру призначення пенсії. Однак на сьогоднішній день трудова книжка залишається основним документом, що підтверджує страховий стаж. Досить часто в практичній діяльності додатковими документами - доказами страхового стажу є особові рахунки і розрахункові відомості на виплату заробітної плати, витяги з наказів, довідки з місця роботи (служби), довідки архівних установ й ін. відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637¹⁵³.

По-друге, як особлива міра величини трудової діяльності, страховий стаж має кількісні і якісні показники. Кількісною характеристикою є його тривалість. Тривалість страхового стажу завжди, як правило, фактична, але деякі встановлені законом періоди можуть обчислюватися в пільговому (кратному) порядку:

1. відповідно до ст.ст. 57-60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до таких періодів, набутих до 1 січня 2004 р. (до вступу в силу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), відносяться: робота в лепрозорных і протичумних установах, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях, підземна робота, військова служба в діючій армії, робота під час другої світової війни, час перебування у фашистських таборах, гетто, час проживання в блокадному Ленінграді й ін.;

2. відповідно до ст. 24 Закона України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України¹⁵⁴, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Якісна характеристика відбиває характер і умови, у яких протікає трудова діяльність (шкідливість, важкість, сладність, напруженість й ін.).

По – третє, страховий стаж, як наукова категорія права соціального захисту має свою класифікацію, завдяки якій здійснюється диференційований підхід до призначення різних видів пенсій в солідарній пенсійній системі. У залежності від якісної характеристики розрізняють наступні види страхового стажу:

1) загальний страховий (трудовий);

2) спеціальний страховий: а) спеціальний страховий стаж у зв'язку з особливими (шкідливими, важкими, небезпечними) умовами праці; б) вислуга років; в) спеціальний стаж на посадах, що дає право на пенсійне забезпечення за спеціальними законами в межах системи спеціального державного захисту (в спеціальній юридичній літературі цей різновид спеціального стажу нерідко ототожнюють з вислугою років).

Розглянемо кожну із зазначених категорій страхового стажу, необхідного для призначення пенсій в солідарній пенсійній системі.

Загальний страховий (трудовий) стаж.

Отже, страховий стаж за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням – це період (термін), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця оплачені страхові внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених законом на день отримання заробітної плати (доходу); визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р.  № 2464-VI¹⁵⁵та Інструкцією, затвердженою постановою Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1¹⁵⁶).

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлений перелік осіб, на яких розповсюджується загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за певних обставин, також визначених у цьому Законі (ст. 11):

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду

діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб – підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами

цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок);

3) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької

діяльності. До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття

цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють

в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності,а також особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;

16) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу;

17) батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

18) дружини (чоловіки) працівників дипломатичної служби – під час перебування за кордоном за місцем проходження дипломатичної служби чоловіка (дружини).

Законом передбачається і добровільна участь осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, таких, як: 1) особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 12).

Відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків громадян з 1 липня 2000 року накопичуються в органах Пенсійного Фонду України завдяки запровадженню персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У недалекому майбутньому необхідність в трудових книжках як основного документа, що підтверджує наявність страхового стажу, зникне.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Такий стаж в документах пенсійних справ значиться як додатковий.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Порядок обчислення загального страхового (трудового) стажу.

А) Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Б) Страховий стаж обчислюється в місяцях.

В) Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Г) Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Д) Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

СмхВс

Кс = ------------, де:

100%х12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і

накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Спеціальний страховий стаж – це різновид страхового стажу що дає право на пільгову пенсію за віком, сумарна тривалість періодів (незалежно від кількості і тривалості перерв між ними) на визначених законодавством виробництвах, роботах, професіях, посадах і у визначених місцевостях, деяких видів суспільно-корисної діяльності й інших періодів часу, передбачених законодавством. До деяких видів суспільно-корисної діяльності й інших періодів часу, спеціально встановлених законодавством, які зараховуються в підземний стаж, можна віднести: навчання в гірничих професійно-технічних училищах, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, що стався на підземних роботах, й ін.

Особливістю спеціального страхового стажу є поділ його на три підвиди: спеціальний страховий стаж у зв'язку з особливими (шкідливими, важкими, небезпечними) умовами праці; вислуга років; спеціальний стаж на посадах, що дає право на пенсійне забезпечення за спеціальними законами в межах системи спеціального державного захисту, кожен з яких має свої специфічні відмінності.

Види трудової діяльності зі шкідливими, важкими, небезпечними умовами праці, що зараховуються в спеціальний страховий стаж передбачаються:

• ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

• ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

• ст. 21 Закону України «Про пестициди й агрохімікати» від 2 березня 1995 р.¹⁵⁷;

• ст. 21 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12 грудня 1991 р. № 1972-XII ¹⁵⁸ й ін.

Важливе значення при обчисленні спеціального страхового стажу у зв'язку з особливими (шкідливими, важкими, небезпечними) умовами праці для призначення пільгової пенсії за п. «а» і п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон) має постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах», якою затверджені:

1. Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

2. Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Неважко зпрогнозувати навіть за назвою цих Списків, що більше пенсійних пільг, мають особи, що була зайняті на роботах, зазначених у Списку № 1. Крім того, для одержання пільгової пенсії на умовах п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тривалість роботи на виробництвах, за професіями і на посадах, передбачених у Списку № 1, може бути включена в стаж робіт, зазначених у Списку № 2, але не допускається зворотного¹⁵⁹. Такий стаж професійною мовою фахівців із призначення пенсій називається «змішаний».

Дуже часто бувають такі випадки, коли громадяни претендують на призначення пенсії на пільгових умовах, маючи при цьому спеціальний страховий стаж різного характеру, тобто не тільки за Списками № 1 і № 2. Розглянемо конкретний приклад: спеціальний страховий стаж заявника складається з наступних періодів роботи:

• 17 років – тракторист машиніст, зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі (п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

• 5 років – роботи за Списком № 1 (п. «а» ст.13 Закону);

• 9 років – роботи за Списком № 2 (п. «б» ст. 13 Закону).

Необхідно перевірити право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б», «в» ст. 13 Закону. Загальний страховий стаж громадянина складає 36 років. Перша умова - мати необхідний загальний страховий стаж відповідно до кожного з цих пунктів ст. 13 Закону - виконується. Тепер, розглянемо як виконується друга умова з приводу наявності необхідного спеціального страхового стажу при визначенні права на пільгову пенсію заявника.

Перший варіант: Відповідно до п. «в» ст. 13 Закону стаж роботи машиністом – трактористом повинен складати не менш 20 років на зазначених роботах. У нашому випадку громадянин не набув необхідний спеціальний страховий стаж, що дає право на пенсію на пільгових умовах за п. «в» ст. 13 Закону, тому що на зазначених роботах він відробив всього 17 років. Тому вийти на пенсію в більш ранньому віці - 55 років він не має права (на загальних підставах пенсійний вік чоловіка складає 60 років – ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Другий варіант: Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону стаж роботи за Списком № 1 повинен складати 10 років. Заявник відробив на зазначених роботах 5 років, тобто не набув необхідний спеціальний страховий стаж за Списком № 1, а значить вийти на пенсію в 50 років - не має права. Однак цей пункт передбачає зниження пенсійного віку на 1рік за кожний повний рік такої роботи, за умови, що працівник має не менш половини необхідного стажу роботи за Списком № 1. У нашій ситуації громадянин зможе вийти на пенсію відповідно до умов п. «а» ст.13 Закону - у 55 років.

Третій варіант: Згідно п. «б» ст.13 Закону стаж роботи за Списком № 2 повинен складати 12 років і 6 місяців. Стаж роботи за Списком № 2 заявника склав на момент звернення всього 9 років, тому у 50 років вийти на пенсію по стажу робототи за Списком № 2 він не має права. У даній ситуації залишається скористатися правилом обчислення змішаного стажу за Списками № 1 і № 2. Змішаний стаж заявника дорівнює 14 рокам, що оззначає, що виконуються умови п. «б» ст.13 Закону, тобто отриманий стаж за Списком № 2 («змішаний») перевищує необхідні 12 років і 6 місяців, що надає право заявнику вийти на пенсію в 50 років. У вказаній ситуації виявився вигідним третій варіант.

Важливе значення при обчисленні спеціального страхового стажу з особливими (шкідливими, важкими, небезпечними) умовами праці для призначення пільгової пенсії за ст. 14 Закону має постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди й інший корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років» від 31 березня 1994 р. № 202¹⁶⁰. Положення цієї постанови передбачають, що працівники провідних професій (гірники очисного вибою, прохідники, забійники на забійних молотках, машиністи гірничих виїмкових машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату) на роботах, передбачених цим Списком, мають право на пільгову пенсію незалежно від віку за умови, якщо вони були безпосередньо зайняті на цих роботах повний робочий день не менше 20 років.

На сьогоднішній день існує величезна кількість й інших підзаконних нормативних актів, що застосовуються при обчисленні спеціального страхового стажу в зв'язку з іншими особливими (шкідливими, важкими, небезпечними) умовами праці. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583¹⁶¹відіграє значну роль для пільгового пенсійного забезпечення робітниць текстильного виробництва й ін.

Під час обчислення вказаного спеціального страхового стажу слід враховувати й Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442¹⁶². Так, зазначена атестація проводиться роботодавцем кожні п'ять років безпосередньо атестаційною комісією. Результати її проведення є важливим юридичним фактом при встановленні права на пільгову пенсію за ст.ст. 13,14 Закону, що зазначається у Порядку обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць¹⁶³.

Розглянемо наступну категорію спеціального страхового стажу – вислугу років. Вислуга років - це різновид спеціального страхового стажу що дає право на пенсію за вислугу років; сумарна тривалість періодів (незалежно від кількості і тривалості перерв між ними) деяких видів професійної діяльності, визначених законодавством, що вимагають від працівника підвищеного розумового, нервово – емоційного напруження, високих моральних якостей, фахової освіти й ін., внаслідок чого у нього поступово знижується професійна придатність.

Це поступове зниження професійних якостей і є причиною виходу на пенсію за вислугу років, як правило, незалежно від досягнення пенсійного віку.

Для забезпечення пенсіями за вислугою років ст.ст. 52-55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і положення деяких інших підзаконних нормативних актів надають особливого юридичного значення наступним видам професійної діяльності в якості:

• працівників авіації і льотно – випробувального складу (Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, порядок обчислення тривалості вислуги років для призначення їм пенсій, порядок призначення і виплати пенсій працівникам льотно – випробувального складу цивільної авіації затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418)¹⁶⁴;

• робочих локомотивних бригад і окремих категорій працівників, що безпосередньо здійснюють організацію перевезень і обеспечивающих безпеку на залізничному транспорті і метрополітені (Списки професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583)¹⁶⁵;

• водіїв вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

• артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів (Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583);

• працівників закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909¹⁶⁶);

• спортсменам - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд (Порядок надання і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу – членам збірних команд України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583) й ін.

В умовах ринкової економіки не всі роботодавці спроможні чітко дотримуватися чинного законодавства, пов’язаного з питаннями оформлення й підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників. Найбільше проблем з цих питань виникає у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Механізм регулювання цих проблемних питань затверджений постановою правління Пенсійного Фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1¹⁶⁷.

Необхідно зауважити й особливе правило обчислення спеціального страхового стажу, передбачене ст. 56 Закону «Про пенсійне забезпечення», - при призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 і 14 цього Закону і пенсій за вислугу років відповідно до ст. 55 цього Закону здійснюється взаємний залік періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи надають право на пенсію на аналогічних чи більш пільгових умовах.

Спеціальний стаж на посадах, що дає право на пенсійне забезпечення за спеціальними законами - це різновид спеціального страхового стажу що дає право на пенсію в межах системи спеціального державного захисту; сумарна тривалість періодів (незалежно від кількості і тривалості перерв між ними) певних видів державної чи професійної діяльності, визначених спеціальними законами (як вже зазначалося, цей різновид в спеціальній юридичній літературі нерідко ототожнюється із вислугою років).

До такого різновиду спеціального страхового стажу відноситься робота (служба) у якості:

• народного депутата України відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790 – XII;

• державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI;

• судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VI;

• працівника прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789 – XII;

• співробітника Служби безпеки України відповідно до Закону України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. № 2229 – XII¹⁶⁸;

• посадової особи митних органів відповідно до Митного кодексу України від 12 грудня 1991 р. № 1970 – XII¹⁶⁹;

• особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби та військової служби за контрактом й ін. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХП, Закону України «Про соціальний и правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХП;

• науковця відповідно до Закону України «Про наукову і науково – технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-XII ¹⁷⁰.

Розглянемо поняття, умови та порядок призначення пенсій за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, що відносяться до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

В першу чергу, охарактеризуємо пенсію за віком.

Пенсія за віком - це щомісячна грошова виплата з Пенсійного Фонду, що призначається довічно особам по досягненню ними пенсійного віку в розмірах, співрозмірних з їх трудовим внеском¹⁷¹. Вона вважається базовою для розрахунку всіх інших видів пенсії в солідарній системі.

Умови призначення пенсії за віком та її розмір встановлені ст.ст. 26-28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Умови призначення пенсії за віком. Згідно ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.