1. За юридичною силою, ступенем важливості і субординацією:

• Закони (Конституція, Основи законодавства, закони).

• Підзаконні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, накази, положення міністерств і відомств, рішення і розпорядження обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

2. У залежності від ступеня узагальненості:

• Кодифіковані, що є зводом багатьох законів (Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98 ВР, Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.¹⁰⁵.

• Комплексні, що включають норми інших галузей права (Закон України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI, «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VI ¹⁰⁶).

• Функціональні, які містять норми окремого інституту права соціального захисту (Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788 – XII, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262 – XII).

3. За формою акта:

• закони,

• укази,

• розпорядження,

• постанови,

• накази й ін.

4. За характером прийняття і дії в просторі:

• нормативні акти, що приймаються вищими державними органами (закони, укази, постанови й ін.) і мають загальнодержавне значення;

• нормативні акти, що приймаються органами місцевого самоврядування (рішення, розпорядження й ін.) і діють на регіональному рівні, тобто на визначеній території області, району, міста;

• нормативні акти, що приймаються в рамках підприємства, установи чи організації і містять норми, що закріплюють додаткові соціальні гарантії (колективні договори, положення й ін.) і мають локальне значення;

• нормативні акти міжнародного рівня, що приймаються органами міжнародно – правового регулювання і ратифіковані нашою державою (конвенції), а також міжнародні договори (угоди), що Україна уклала разом з іноземними державами і на які дала згоду Верховна Рада України;

5. За дією в часі:

• закони, що вступають в силу через десять днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше дня опублікування в офіційних виданнях;

• підзаконні акти, що вводяться в дію з моменту їхнього прийняття;

• підзаконні акти, що вводяться в дію в порядку, установленому законом.

6. За колом осіб (нормативні акти в сфері соціального захисту диференціюються в залежності від професій, робіт, посад суб'єктів права, від присвоєння їм статусу жителів сільської місцевості, гірських районів, від суб'єктивних особливостей фізичних осіб таких як: стать, вік, стан здоров'я й ін.).

2. Особливості системи нормативних актів у сфері права соціального захисту.

Відсутність кодифікованого акту в сфері соціального захисту. На сьогоднішній день джерелами права соціального захисту в пенсійній сфері виступають біля двадцяти законів, соціальні пільги і гарантії громадянам передбачаються приблизно двадцятьма п'ятьма законами, загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюється п'ятьма законами та значною кількістю підзаконних нормативних актів, що деталізують ці закони. На жаль, слід зазначити, що при такому різноманітті нормативних актів в сфері соціального захисту відсутній єдиний кодифікований нормативно-правовий акт. Як наслідок, істотно ускладнюється застосування законодавства в практичній діяльності, породжуються розбіжності й дублювання норм.

Наявність декількох системних актів (Основи законодавства України про загадьнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.);

Наявність технічних норм у нормативно-правових актах в сфері соціального захисту (численні формули, розрахунки, нормативи є невід'ємною частиною нормативно-правових актів);

Динамічність нормативно-правових актів в сфері соціального захисту (постійна зміна норм обумовлена тим, що прийняття важливого з точкти зору фінансування державних соціальних виплат закону про Держаний бюджет України здійснюється щорічно, до того ж триває довгострокове соціальне реформування в країні (пенсійне, медичне й ін.);

Неузгодженість в сфері соціального захисту законів про Державний бюджет України, постанов Кабінету Міністрів України із спеціальними законами щодо розмірів пенсій, державних соціальних допомог й ін. (сьогодні планування розмірів різноманітних соціальних допомог здійснюється з урахуванням фінансових можливостей нашої держави, що й породжує такі розбіжності. Цим обумовлюється зростаня важелю впливу при вирішення таких проблемних правових питань саме рішень Конституційного Суду України, що визнані вченими-правознавцями сучасним важливим джерелом права) щодо вирішення спірних питань в сфері права. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 р. № 20-рп/2011 про визнання таким, що відповідає Конституції України, пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. № 2857–VІ з наступними змінами була значно зменшена соціальна напруга навколо розмірів і виплат пенсій окремим категоріям пенсіонерів.¹⁰⁷