Фіброма, міома, фіброміома піхви зустрічаються рідко. Частіше спостерігаються ретенціонні утворення, що виникають із залишків гартнеровських ходів, в основному у молодих жінок.

Доброякісні пухлини піхви і кісти, як правило безсимптомні і виявляються при профоглядах. Симптоми з’являються тільки при значному збільшенні пухлини або пухлиноподібного утворення, коли вони перешкоджають статевому життю, або виникає їх запалення з нагноюванням. Дуже рідко великі пухлини можуть стати причиною порушення функції сечового міхура та прямої кишки.

Доброякісні пухлини піхви мають вигляд поодинокого вузла, який розташований на широкій основі або на ніжці під слизовою оболонкою піхви, при пальпації вони щільні, безболісні та рухомі.

Кісти піхви – це округлі поодинокі утворення, тугоеластичної або м’якої консистенції, безболісні.

Остаточний діагноз визначається після гістологічного дослідження видаленного утворення.

Лікування доброякісних пухлин та кіст піхви тільки хірургічне – видалення утворення з підслизового шару піхви.

Передраковим захворюванням піхви є дисплазія. В залежності від вираженості патологічного процесу дисплазія вульви розподіляється на легку, помірну та важку. За аналогією з дисплазією вульви, в літературі часто фігурує термін “інтраепітеліальна неоплазія піхви” (VAIN):

VAIN I – слаба дисплазія;

VAIN II – помірна дисплазія;

VAIN III – важка дисплазія або Ca in situ.

Патогенетичної макроскопічної картини дисплазії не існує – вона може виглядати як ерітроплакія, лейкоплакія або виникати на тлі візуально незміненої слизової оболонки піхви. Преінвазивний рак (Ca in situ) виявляється в середньому на 10-12 років раніше ніж інвазивний. Він частіше локалізується в верхній частині піхви та більш ніж в 50 % спостережень характеризується мульиіцентричним ростом.

Не всі хворі з інтраепітеліальною неоплазією піхви підлягають радикальному лікуванню. Зокрема, при VAIN I та II можна обмежитись терапією супутніх захворювань, таких як трихомонадна інфекція, гіпоестрогенемія в постменопаузі та ін. В цих випадках обов’язковим є цитологічний та кольпоскопічний контроль.

При гістологічно підтвердженій важкій дисплазії та інтраепітеліальному раку піхви можливе хірургічне лікування: висічення патологічно зміненного епітелію при локалізації процесу на обмеженій ділянці. Кірм того, ефективними методами лікування є кріодеструкція, лазерна, променева терапія, аплікації 5-фторурацілової мазі.

Променева терапія преінвазивного раку піхви використовується головним чином в тих випадках, коли попередне лікування (хірургічне висічення, локальна хіміотерапія, лазерна або кріодеструкція) були неефективними, або при виникненні рецидиву захворювання.

3.2. Фонові та передракові захворювання шийки матки

3.2.1. Фонові захворювання шийки матки: ерозія, поліп, ектропіон, ендоцервіцит.

Ерозія (по МКХ-10) – це захворювання шийки матки, для якого характерно наявність ділянки циліндричного епітелію з зоною трансформації в різних сполученнях. Частіше зустрічається в дітородному віці. Скарги при захворюванні відсутні. При огляді шийки матки, навкруги зовнішнього вічка цервікального каналу має місце яскравочервона пляма з набряком, без чітких контурів, з множинними сосочками, що покриті слизем, кровоточащі при доторканні. Кольпоскопічно – зона трансформації циліндричного епітелію, в зоні переходу в сквамозний епітелій можлива плоско клітинна метаплазія. При цитологічному дослідженні в препаратах – клітини плескатого та циліндричного епітеліїв, групи клітин проліферуючого циліндричного епітелію. Можливе консервативне лікування, що включає протизапальні препарати, препарати, що направлені на посилення регенерації плескатого епітелію. При ерозія шийки матки, що довго незагоюються можливе застосування кріодеструкції шийки матки, діатермокоагуляції, лазерної ваперізації та діатермоконізації при значній деформації шийки матки.

Поліп – поодиноке доброякісне утворення шийки матки, що представляє собою розростання тканин ендоцервіксу та строми на ніжці або широкій основі, що виходить з цервікального каналу або розташоване на поверхні вагінальної частини шийки матки. Скарги відсутні. При огляді шийки матки в ділянці зовнішнього вічка або на поверхні шийки матки утворення розмірами від 5 мм та більше, червоного кольору, іноді кровоточить при доторканні. Кольпоскопічна картина характеризується наявністю циліндричного епітелію, що покриває поліп,іноді, з вогнищами метаплазії в плоско клітинний епітелій. Цитологічна картина аналогічна ерозії шийки матки. Методом лікування є видалення поліпу та обов’язкове фракційне вишкрібаня цервікального каналу та порожнини матки.

Ендоцервіцит – це запалення шийки матки. Етіологія захворювання пов’язана з мікробною інфекцією. Перебіг ендоцервіциту, що виникає після розривів шийки матки під час абортів, пологів, частіше минає гостру фазу та спостерігається в підгострій та хронічній формах. При цьому запалення розповсюджується на циркулярні волокна зовнішнього вічка, порушується округла форма піхвової частини шийки матки, передня та задня губа в ділянці розриву розходяться та слизова оболонка цервікального каналу вивертається назовні – утворюється ектропіон. Основною скаргою є значні виділення з піхви слизового або гнійного характеру. При огляді шийки матки визначається деформація її, виворіт слизової цервікального каналу з яскравочервоною слизовою оболонкою його, наявністю значних виділень. Кольпоскопічно визначається циліндровий та сквамозний епітелій з проліферацією на тлі значного запалення, не рідко специфічного характеру. Лікування проводиться протизапальними препаратами з подальшим хірургічним методом (діатермоконізація, лазерна ваперізація, ампутація шийки матки та ін..)

3.2.2. Передракові захворювання шийки матки.

Передраковим захворюванням шийки матки вважається дисплазія шийки матки. Дисплазія щийки матки – це атипія епітелію шийки матки з порушенням його шарів, але без залучення в процес строми. Дисплазія характеризується інтенсивною проліферацією атипових клітин з порушенням нормально розташованих шарів епітелію шийки матки. Особливістю захворювання є значне запізнення клінічної симптоматики в порівнянні з морфологічними змінами. Навіть при наявності патологічного процесу на шийці матки, хворі не пред’являють ніяких скарг.

На ІІ Міжнародному конгресі по патології шийки матки та кольпоскопії, замість терміну «дисплазія» запропонували термін «цервікальна інтраепітеліальна неоплазія» (CIN – [цин]). ЦИН розподіляється на 3 ступені важкості: ЦИН І – відповідає слабій дисплазії шийки матки; ЦИН ІІ – помірна; ЦИН ІІІ – важка дисплазія.

Основними методами обстеження при дисплазії шийки матки є клінічний, кольпоскопічний, цитологічний, морфологічний, бактеріологічний, молекулярно-біологічний, імуно-ферментний аналіз.

Для діагностики дисплазій велике значення має клінічне обстеження, а саме: характер менструальної функції, кількість та ісход вагітностей, наявність в анамнезі фонових захворювань шийки матки, давнина захворювання.

При кольпоскопічному обстеженні шийки матки, обстежується стан поверхневого епітелію шийки матки при збільшенні в 7-28 разів. Тому, можна виявити патологію навіть на візуально не зміненій шийці матки. При кольпоскопії визначаються підозрілі ділянки для цитологічного дослідження та прицільної біопсії. Проводиться проста кольпоскопія та розширена кольпоскопія. При розширеній кольпоскопії шийка матки обробляється 3 % розчином оцетової кислоти та 2 % розчином Люголя. При проведені кольпоскопії визначається наявність патологічних вогнищ на шийці матки, але визначити характер процесу, глибину враження та розповсюдженість не можливо. Існує ряд класифікацій та термінологій, що використовуються при кольпоскопічному дослідженні.

Особливе значення для діагностики патологічних станів шийки матки має цитологічне дослідження. З метою ранньої діагностики патології шийки матки, зокрема, дисплазій, проводиться цитологічний скрінінг жіночого населення. Частота визначення діспластичних змін при цьому складає 30-90 %. Цитологічний метод дослідження доступний, безболісний, безпечний, не потребує складної обробки препаратів, особливої апаратури. Найголовніша умова успішного проведення цитологічного обстеження – правильно взятий мазок. Правильно взятим мазком вважається мазок з шийки матки, що містить багатошаровий плескатий епітелій та циліндровий епітелій.

Існує шість типів цитологічних мазків:

І тип – цитограма без особливостей;

ІІ тип – цитограма запального характеру;

ІІІ тип – дисплазія:

ІІІ а – легка дисплазія;

ІІІ б – помірна;

ІІІ в – важка;

ІV тип – підозра на рак;

V тип – рак;

VІ тип – мазок неінформативний.

Лікарська тактика залежить від типу мазка. При ІІ та ІІІ а типах, пацієнтки обстежуються та лікуються в жіночих консультаціях у акушерів-гінекологів. При ІІІ б,в і далі, хворі направляються в спеціалізований заклад для дообстеження та лікування.

Кінцевим етапом діагностики дисплазій шийки матки є гістологічне дослідження. Для якісного його виконання необхідно проводити прицільну ножову біопсію під контролем кольпоскопу. Взяття матеріалу для біопсії оптимально проводити скальпелем або гострим конхотомом.

При необхідності, для більш детального уточнення характеру процесу, проводиться вишкрібання цервікального каналу.

Таким чином, для правильного встановлення діагнозу та подальшого адекватного лікування дисплазій шийки матки необхідний поетапний підхід з використанням комплексу діагностичних досліджень.

Лікування легкої дисплазії включає комплекс заходів, спрямованих на консервативне подолання хвороби, а саме: етіопатогенетичне протизапальне лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом; нормалізація функціонування шлунково-кишкового тракту, нормалізація стану імунної системи, лікування обох партнерів.

Переважним методом лікування помірної та важкої дисплазії шийки матки – є електрохірургічне лікування – діатермоконізація.

Контроль лікування дисплазії шийки матки здійснюється шляхом цитологічного дослідження кожних три місяці. Хвора знімається з диспансерного обліку після трьох негативних заключень.