Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГІНЕКОЛОГІЯ.docx
Скачиваний:
476
Добавлен:
11.03.2016
Размер:
662 Кб
Скачать

3.3. Фонові та передракові захворювання ендометрію

3.3.1. Фонові захворювання ендометрію.

До фонових процесів ендометрія відносяться: залозиста гіперплазія ендометрію, залозисто-кистозна гіперплазія ендометрію та поліпи ендометрію.

По суті залозиста та залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія – це якісно однозначний процес, що відрізняється лише наявністю кистозно-розширених залоз. Виникнення даної патології пов’язано з порушенням гормонального гомеостазу. Загальнообізнаним безпосереднім фактором вважається гіперестрогенія, особливо на тлі зміненої рецепторної функції ендометрію.

Для клінічної картини захворювання характерні дісфункціональні маткові кровотечі, що виникають, як правило, після затримки менструації. Іноді виникають міжменструальні кров’янисті виділення.

З метою діагностики проводиться діагностичне вишкрібання порожнини матки з подальшим гістологічним дослідженням вишкрібу. Останнім часом застосовують гістероскопію порожнини матки, УЗД.

Лікування залозистої гіперплазії ендометрію залежить від віку хворої, клінічних проявів,причин гіперплазії ендометрію, наявності супутніх захворювань.

Лікування проводиться в два етапи. І – зупинка кровотечі (діагностичне вишкрібання); ІІ – профілактика рецидиву гіперпластичного процесу.

У жінок репродуктивного віку, основною метою лікування є встановлення овуляторного менструального циклу, для цього широко застосовуються естроген-гестогенні препарати в режимі контрацепції, або гестагени з 5-го, 11-го або 16-го днів менструального циклу. Можливий прийом антіестрогенних препаратів (томоксіфен).

При лікуванні хворих пременопаузального віку, терапія направлена на пригнічення менструальної функції. Для цього застосовують гестагени в постійному режимі на протязі 6-ти місяців.

При неефективності лікування, та при неперенесені препаратів, рецидиві захворювання або виявлені залозистої гіперплазії в постменопаузальному віці, методом вибору – є хірургічне лікування.

Поліпи ендометрію представляють вогнищеву гіперплазію ендометрію. Існують наступні форми поліпів:

- залозисті, що розвиваються з базального шару ендометрію, побудовані зі строми та залоз, деякі з залоз можуть бути кістозно розширеними (залозисто-кистозні поліпи ендометрію);

- залозисто-фіброзні, вони побудовані з сполученої тканини та невеликої кількості залоз;

- фіброзні поліпи, сполученотканинні утворення, залоз дуже мало, або вони зовсім відсутні.

Більшість дослідників та клініцистів вважають, що в патогенезі поліпів ведучу роль відіграють ті ж фактори, що і при залозистій гіперплазії, однак , останнім часом з’явилося багато робіт щодо фіброзних поліпів ендометрію. Вважається, що причиною їх – є запальні захворювання матки, придатків.

Клінічна картина залежить від віку, гормональної та репродуктивної функції, наявності супутньої патології (міома матки, аденоміоз, пухлини яєчників, запальні захворювання). Характерним симптомом поліпів ендометрію є порушення менструального циклу – скудні міжменструальні кров’яністі виділення, збільшення менструальної крововтрати, сукровичні виділення на фоні нормального менструального циклу. У жінок періменопаузального віку відмічається мено- та метроррагії. В постменопаузі – помірні кров’яністі виділення.

Діагностика – див. діагностику залозистих гіперплазій ендометрію.

Лікування хворих залежить від віку клінічних проявів, наявності супутніх захворювань. Жінкам репродуктивного та передменопазального віку, у яких виявлені залозисті та залозисто-фіброзні поліпи, на фоні гіперпластичних процесів ендометрію, показано відалення поліпів, діагностичне вишкрібання ендометрію з подальшим гормональним лікуванням гестагенними препаратами. При наявності обмінно-ендокринних порушень у жінок передменопаузального віку, альтернативою лікування є операція (видалення матки з шийкою та придатками). Наявність поліпів ендометрію в постменопаузальному віці є показанням до оперативного лікування.

3.3.2. Передракові захворювання ендометрію.

Передраковим захворюванням ендометрію – є атипова гіперплазія ендометрію (аденоматоз ендометрію).

Найбільш характерними клінічними симптомами для даної патології вважаються: порушення менструального циклу, збільшення менструальної крововтрати, міжменструальні, передменструальні сукровичні або кров’яністі виділення, в постменопаузальному періоді – помірні кров’яністі виділення.

Основними методами діагностики аденоматозу ендометрія є УЗД, гістерографія, гістероскопія, діагностичне вишкрібання порожнини матки.

Морфологічно атипова гіперплазія може бути локальною та дифузною. В гістологічних препаратах відмічається перевага залозистого компоненту над стромальним. Залози мають неправильну, химерну форму, близько розташовані між собою (але строма у вигляді тонкої смужки присутня обов’язково. Епітелій залоз складається з крупних, іноді, поліморфних клітин, ядра яких гіперхромні, цитоплазма бліда. За даними літератури атипова залозиста гіперплазія ендометрію в 20-50 % може прогресувати в рак.

Лікування хворих на атипову залозисту гіперплазію ендометрію залежить від віку та стану менструальної функції жінки. У хворих молодого віку лікування прийнято починати з введення прогестогенів, при відсутності ефекту лікування, перевага віддається оперативному втручанню. У жінок перед- та постменопаузального віку – основним методом лікування вважається хірургічний, а гормонотерапія призначається при загальних проти показах до операції.

Гормональне лікування атипової залозистої гіперплазії ендометрію направлене на попередження прогресії процесу в інвазивний рак. Лікування хворих репродуктивного віку проводиться в два етапи: І – зупинка атипової проліферації ендометрію (17-ОПК, МПА – Депо Провера); ІІ – формування нормального менструального циклу (СПП по протизаплідній схемі).

Жінкам перед- та постменопаузального віку на ІІ етапі лікування призначаються андрогени (метилтестостерон, тестенат).

І етап лікування проводиться не менше 6 місяців з подальшим контролем ефекту: УЗД, аспіраційне цитологічне дослідження, діагностичне вишкрібання. При відсутності результатів рекомендоване оперативне лікування. Обсяг оперативного лікування у хворих репродуктивного віку – екстирпація матки без придатків, у хворих перед- та пост менопаузи – екстирпація матки з придатками.