17.Хвороботворна дія на організм хімічних чинників.

Суть отруєння полягає у хімічній взаємодії отруйних речовин з тканинними елементами, внаслідок чого відбувається порушення складу, функції і структури клітинної елементів, а іноді й відмирання їх. Отруйні речовини поділяється за походженням на екзогенні( що надходить в організм із зовнішнього середовища) і ендогенні (які утворюються самим організмом) неорганічним кислотам властива сильна припікальна дія: сірчаста кислота при дії на тканину ніби обвуглює її, азотиста кислота надає змертвілій тканині характерного жовтуватого забарвлення. Неорганічні луги( їдкий натр, їдке калі) спричиняють розчинення тканин. Сполуки руту і спричиняють некрози слизових оболонок травного тракту, нирок, дегенеративні зміни в різних органах. Чадний газ і ціанисті сполуки порушують внутрішнє дихання, що призводить до швидкої смерті. Властивість отруйної речовини нагромаджуватися в організмі називається кумуляцією. Отрути рослинного і тваринного походження належать здебільшого до групи алкалоїдів і звичайно їм властива вибіркова дія. Пат. Зміни при цьому мало характерні. Особливе значення в тваринництві мають отруєння недоброякісними кормами –гнилими, кислими, запліснявівши ми кормами, що бродять

18.Порушення функції вищої нервової діяльності.

Порушення чутливої діяльности нервової системи може бути периферичного і центрального походження. Чутливі нерви є майже у всіх органах, особливо в тих, які стискаються з навколишнім середовищем. Розладами чутливості периферичного походження є:1) гіперестезія – підвищення чутливості; 2) гіпестезія – зниження чутливості; №) анестезія – відсутність чутливості; 4) парестезія – несправжні відчуття. Розрізняють такі види порушення рухової діяльності нервової системи:1) випадіння рухової функції; 2) поява надмірних або зайвих рухів. 3) розпад узгодженості рухів, що називається атаксією

19.Вчення про патогенез. Ведучі фактори патогенезу

Патогенез учення про розвиток хвороби. Під розвитком хвороби слід розуміти послідомний розвиток змін від початку дії хвороботворного фактора і до закінчення захворювання. Різні хвороботворні фактори характерним чином діють на організм на місці зіткнення їх або проникнення в організм. До них належать переважно фактори короткочасної дії (травми,Опіки). Фактори тривалої дії нерідко утворюють на місці проникнення в організм первинні вогнища ураження- первинні афекти. У первинних вогнищах збудники інфекційних хвороб пристосовуються до умов існування в організмі, посилюється їхня вірулентність і кількість, а згодом вони вже поширюються по організму. Тривалість дії хвороботворного фактора на організм може бути короткочасно і тривалою – при деяких заразних захворюваннях. В разі короткочасної дії хвороботворних фактор відіграє роль «пускового механізму» у розвитку хвороби. Виклавши місцеве ушкодження, він дає початок складному хвороботворному процесі, який або швидко минає, або триває протягом довгих років. Іноді цей процес закінчується смертю. Хвороботворні фактори тривалої дії після контакту з організмом можуть поступово слабнути в міру виділення з тіла або нейтралізації їх, але можуть і посилюватися в міру кількісного нагромадження або їх якісній зміні в організмі. Доля патогенних факторів тривалої дії складається по різному. Вони можуть виділятися з організму в незмінному вігляді з калом, сечею, блювотними масами, з бронхіальним слизом або у зміненому, а також і нейтралізованому вигляді.

21.Ендокардити. Загальна характеристика.

Ендокардит запалення внутрішньої оболонки серця. Причини септичні захворювання(коковий сепсис, бешиха свиней). Бородавчастий ендокардит характеризується утворенням на внутрішній оболонці серця вузликів, які складаються з тромботичної маси, яка надалі проростає сполучною тканиною. Ці розширення можуть бути поодинокі, множинні, а інколи нагадують головки цвітної капусти. Виразкоий ендокардит характеризується утворенням на ендокарді дефектів, які нагадують виразки. Найчастіше виникає він при гноєтворних інфекціях.

22.Туберкульоз птахів. Патоморфологічна характеристика.

Особливість туберкульозу курей – мілярні або великовогнищеві ураження печінки(98-99%), селезінки, нирок, очеревини. Легені, як правило, не містять туберкульозних вогнищ. У кишаках пед. Серозною оболонкою можна виявити туберкули, а в слизовій оболонці – виразки.Виразки можуть бути виявлені і в яйцепроводах. Пат. Діагноз встановлюється на підставі виявлення казеозних вогнищ з наступним гістологічним дослідженням їх.

23.Запалення шлунка та кишечника.

Запалення шлунка ( гастрит ) дуже часте явище у всіх тварин спричинюється недоброякісним (грубим, гнилим, таким, що легко бродить ) кормом, подразнюючими речовинами, отрутами, сторонніми предметами, інфекційними захворюваннями (ящур, чума ВРХ, паратиф та ін). Здебільшого запалення шлунка має катаральний характер, тобто виявляється ураженням слизової оболонки з утворенням слизового, гнійного, а іноді геморагічного ексудату або мішаних його форм. При гострому катарі слизова оболонка набрякла, гіперимована, з плямисто – смугастими крововиливами. На поверхні її і увмісті шлунка виявляють велику кількість слизу і запального випоту. При хронічному катарі слизова оболонка шлунка грубоскладчаста, потовщена, тьмяна в наслідок атрофії її залозистих елементів, злущування епітелію і розростання сполучної тканини.