- •Порушення жування,слиновиділення,ковтання
- •2 Міокардит. Його види по походженню, перебігу, кінець.
- •Сепсис. Паталого-анотомічні зміни.
- •4. Сказ. Його причини, морфологічні ознаки, кінець.
- •10.Поняття про реактивність та резистентність організму. Види реактивності та їх класифікація.
- •11.Отруення. Загальна характеристика паталого-антомічних змін при отруєнні мінеральними отрутами.
- •12. Ящур. Патоморфологічна характеристика.
- •13. Емболія ,її види. Морфологічна характеристика.
- •14.Суть мікозів та мікотоксикозів. Патогенез. Клініко анатомічні форми. Діагностика актиномікозів.
- •15.Особливості розтину трупів однокопитних.
- •16. Поняття про здоров’я та хвороб. Бар’єрні пристосування організму.
- •17.Хвороботворна дія на організм хімічних чинників.
- •24.Об’ємні зміни серця(гіпертрофія та розширення серця).
- •25.Місцеві та загальні зміни при отруєнні мінеральними сполуками(миш’яку ртуті фтору міді суперфосфатом та інші).
- •26.Пухлини та їх класифікація.
- •27.Тромбоз.Причини механізм утворення. Види тромбів кінець та значення.
- •28.Стахіботріотоксикоз.Патоморфологічна характеристика.
- •33.Нефрози,нефрити. Етіологія,патогенез,ознаки.
- •34.Загальна клініко анатомічна характеристика інфекційних хвороб.
- •35.Періоди хвороби. Кінець хвороби.
- •36.Патологія надниркових залоз.
- •37.Аспергільоз.Патологоанатомічна характеристика.
- •38.Артериальна гіперемія. Її причини,види ,ознаки.
- •45.Жирова дистрофія. Етіологія, ознаки.
- •46.Пастерельоз. Патоморфологічна характеристика.
- •47. Хвороботворні фактори та механізм їх дії на організм тварини.
- •54. Некроз та некробіоз. Їх причина та суть. Макроскопічні, та мікроскопічні ознаки некрозу.Клініко- морфологічна характеристика некрозів, їх кінець.
- •55. Бешиха свиней. Патоморфологічна характеристика.
- •56. Історія патологія
- •57. Проліферативний та альтеративний тип запалення
- •58. Аліментарна анемія. Загальна характеристика.
- •59. Поняття про запалення.Етіологія. Біологічна суть. Ознаки запалення
- •60. Лейкоз врх. Паталого-анатомічні ознаки.
- •61. Трупні признаки та посмертні зміни. Значення ознак смерті при патологоанатомічній діагностиці та судововетеринарній експертизі.
- •62. Роль етіологічного чинника у розвитку патологічного процесу.
- •63. Набряки та водянки. Етіологія, патогенез, ознаки.
- •75. Бруцельоз. Патоморфологічна характеристика
- •78.Особливості розтину трупів врх.
- •79. Інвазійні хвороби. Їх патогенез.
- •80.Крововиливи як окремий вид кровотеч. Види кровотеч по формі, величині, характеру їх причин.
- •81.Запалення селезінки та ліфатичних вузлів.
- •82.Міоглобінурія коней. Загальна характеристика.
54. Некроз та некробіоз. Їх причина та суть. Макроскопічні, та мікроскопічні ознаки некрозу.Клініко- морфологічна характеристика некрозів, їх кінець.
Некроз – відмирання окремих клітин і більших частин тіла за життя організму. Процес від моменту дії шкідливого фактора некрозу називається некробіозом. При мікроскопічному дослідженні головною ознакою некрозу є зміни ядер клітин. Вони проявляються розпадом ядер на окремі грудки, зморщуванням ядра, його розчиненням або утворенням в ядрах комірок, наповнених водянистою рідиною. За макроскопічними ознаками некрози поділяють на сухий, вологий, і гангрену. Сухий некроз – омертвіння, що характеризується сухістю, щільною консистенцією і сірувато – жовтим кольором змертвілої ділянки, збереженням грубих анатомічних структур. Вологий некроз омертвіння, що характеризується розм’якшенням або розрідженням змертвілої тканини, яка набуває вигляду драбнозернистих або каламутної рідкої маси. Гангрена некроз, що спостерігається в органах, які стискаються із зовнішнім середовищам.Закінчення некрозів Організація повне розсмоктування некротичної ділянки і зростання її сполучною тканиною з наступним утворенням рубця. Інкапсуляція утворення навколо некротичної ділянки сполучнотканинної оболонки. Обвапнування відкладання у мертвій масі вапна, що випадає з тканинної рідини. Секвастрація відділення мертвої ділянки від живої тканини внаслідок розплавлення межових ділянок некрозу.
55. Бешиха свиней. Патоморфологічна характеристика.
Бешиха свиней заразне захворювання свиней, іноді птиці і людини. Бешиха свиней має три форми: гостру, підгостру і хронічну. Гостра видимі слизові оболонки конюктиви, носовоїі ротової порожнини, статевого і відхідникового отворів почервонілі. Кров погано зсідається, селезінка набрякла,соковита, але не розм’якшена, лімфовузли набряклі, соковиті,гіперемовані. Підгостра форма характеризується тривалим перебігом і переважно шкірним ураженням. На шкірі спостерігаються своєрідні ділянки почервоніння, які трохи виступають над загальною поверхнею шкіри і нагадують формою бубовий туз, прямокутники. Хронічна форма виражена сухою гангреною шкіри з чорно – коричневими сухими ділянками, які поступово відкриваються.
56. Історія патологія
За плануванням анімізму не було ніякого грунту для дослідження хвороби і зокрема, для розтину трупів з метою вивчення хворобливих змін. Протягом тисячоліть розтин трупів вважався одних з найтяжчих злочинів, що карався смертю, оскільки мертве тіло тимчасово покинутою оселню душі. Так було наглухо закрито доступ до виявлення справжньої сутності хвороби. грецький лікар Гіпократ дав одне з перших матеріальних пояснень сутності хвороби, тому його називають « батьком медицини» Гіппократ повязував стан здоровя правильними співвідношенням соків організму, а хворобу – з неправильним змішуванням цих соків. Теорія Гіппократа дістала назву гуморальної патології. Засновником паталогічної анатомії вважається італійськіц лікар Марганьї, який у своїй книзі « Про локалізацію і причини хвороб, які виявляє анатом» у 1761р. вперше висловив думку про звязокхвороб з видимими при розтині трупів змінами органів і започаткував таким чином «анатомічне мислення» в пат анатомії. Більш глибоке вивчення нормальної будови органів і тканин, а також мікроскопічних змін у них при хворобах дало змогу німецькому вченому Рудольфу Віхрову створити клітинну патологію, яка прийшла на зміну гуморально-солідарній, а також ятрофізичним і ятрохімічним уявленням. У свіїй кизі «Клітинна патологія»1858 Віхров твердив, що всі хворобливі явища і сутність хвороб пов’язані із змінами в будові клітин організму. Сєчєнову наука зобов’язана розробкою вчення про рефлекторну природу реакції організму, про значення ЦНс для розуміння цілісності організму і впливу на нього зовнішнього середовища. Пашутін був організатором першої в Росії самостійної кафедри загальної патології Казань1874. Мєчніков, який відкрив явище фагоцитозу і показав значення запалення як захисної реакції організму.Засновником вітчизняної патології тварин є Равич, який створив перший у росії підручник « Загальна зоопатологія» в основі сучасної патології лежать уявлення:1) про цілісність організму людини і тварини, яка визначається регулюючою роллю ЦНС; 2) про глибокий взаємозв’язок організму їз зовнішнім середовищем, що зумовлює иникнення хвороботворних процесів; 3) про єдність загальних і місцевих патологічних процесів