54. Некроз та некробіоз. Їх причина та суть. Макроскопічні, та мікроскопічні ознаки некрозу.Клініко- морфологічна характеристика некрозів, їх кінець.

Некроз – відмирання окремих клітин і більших частин тіла за життя організму. Процес від моменту дії шкідливого фактора некрозу називається некробіозом. При мікроскопічному дослідженні головною ознакою некрозу є зміни ядер клітин. Вони проявляються розпадом ядер на окремі грудки, зморщуванням ядра, його розчиненням або утворенням в ядрах комірок, наповнених водянистою рідиною. За макроскопічними ознаками некрози поділяють на сухий, вологий, і гангрену. Сухий некроз – омертвіння, що характеризується сухістю, щільною консистенцією і сірувато – жовтим кольором змертвілої ділянки, збереженням грубих анатомічних структур. Вологий некроз омертвіння, що характеризується розм’якшенням або розрідженням змертвілої тканини, яка набуває вигляду драбнозернистих або каламутної рідкої маси. Гангрена некроз, що спостерігається в органах, які стискаються із зовнішнім середовищам.Закінчення некрозів Організація повне розсмоктування некротичної ділянки і зростання її сполучною тканиною з наступним утворенням рубця. Інкапсуляція утворення навколо некротичної ділянки сполучнотканинної оболонки. Обвапнування відкладання у мертвій масі вапна, що випадає з тканинної рідини. Секвастрація відділення мертвої ділянки від живої тканини внаслідок розплавлення межових ділянок некрозу.

55. Бешиха свиней. Патоморфологічна характеристика.

Бешиха свиней заразне захворювання свиней, іноді птиці і людини. Бешиха свиней має три форми: гостру, підгостру і хронічну. Гостра видимі слизові оболонки конюктиви, носовоїі ротової порожнини, статевого і відхідникового отворів почервонілі. Кров погано зсідається, селезінка набрякла,соковита, але не розм’якшена, лімфовузли набряклі, соковиті,гіперемовані. Підгостра форма характеризується тривалим перебігом і переважно шкірним ураженням. На шкірі спостерігаються своєрідні ділянки почервоніння, які трохи виступають над загальною поверхнею шкіри і нагадують формою бубовий туз, прямокутники. Хронічна форма виражена сухою гангреною шкіри з чорно – коричневими сухими ділянками, які поступово відкриваються.

56. Історія патологія

За плануванням анімізму не було ніякого грунту для дослідження хвороби і зокрема, для розтину трупів з метою вивчення хворобливих змін. Протягом тисячоліть розтин трупів вважався одних з найтяжчих злочинів, що карався смертю, оскільки мертве тіло тимчасово покинутою оселню душі. Так було наглухо закрито доступ до виявлення справжньої сутності хвороби. грецький лікар Гіпократ дав одне з перших матеріальних пояснень сутності хвороби, тому його називають « батьком медицини» Гіппократ повязував стан здоровя правильними співвідношенням соків організму, а хворобу – з неправильним змішуванням цих соків. Теорія Гіппократа дістала назву гуморальної патології. Засновником паталогічної анатомії вважається італійськіц лікар Марганьї, який у своїй книзі « Про локалізацію і причини хвороб, які виявляє анатом» у 1761р. вперше висловив думку про звязокхвороб з видимими при розтині трупів змінами органів і започаткував таким чином «анатомічне мислення» в пат анатомії. Більш глибоке вивчення нормальної будови органів і тканин, а також мікроскопічних змін у них при хворобах дало змогу німецькому вченому Рудольфу Віхрову створити клітинну патологію, яка прийшла на зміну гуморально-солідарній, а також ятрофізичним і ятрохімічним уявленням. У свіїй кизі «Клітинна патологія»1858 Віхров твердив, що всі хворобливі явища і сутність хвороб пов’язані із змінами в будові клітин організму. Сєчєнову наука зобов’язана розробкою вчення про рефлекторну природу реакції організму, про значення ЦНс для розуміння цілісності організму і впливу на нього зовнішнього середовища. Пашутін був організатором першої в Росії самостійної кафедри загальної патології Казань1874. Мєчніков, який відкрив явище фагоцитозу і показав значення запалення як захисної реакції організму.Засновником вітчизняної патології тварин є Равич, який створив перший у росії підручник « Загальна зоопатологія» в основі сучасної патології лежать уявлення:1) про цілісність організму людини і тварини, яка визначається регулюючою роллю ЦНС; 2) про глибокий взаємозв’язок організму їз зовнішнім середовищем, що зумовлює иникнення хвороботворних процесів; 3) про єдність загальних і місцевих патологічних процесів