- •Порушення жування,слиновиділення,ковтання
- •2 Міокардит. Його види по походженню, перебігу, кінець.
- •Сепсис. Паталого-анотомічні зміни.
- •4. Сказ. Його причини, морфологічні ознаки, кінець.
- •10.Поняття про реактивність та резистентність організму. Види реактивності та їх класифікація.
- •11.Отруення. Загальна характеристика паталого-антомічних змін при отруєнні мінеральними отрутами.
- •12. Ящур. Патоморфологічна характеристика.
- •13. Емболія ,її види. Морфологічна характеристика.
- •14.Суть мікозів та мікотоксикозів. Патогенез. Клініко анатомічні форми. Діагностика актиномікозів.
- •15.Особливості розтину трупів однокопитних.
- •16. Поняття про здоров’я та хвороб. Бар’єрні пристосування організму.
- •17.Хвороботворна дія на організм хімічних чинників.
- •24.Об’ємні зміни серця(гіпертрофія та розширення серця).
- •25.Місцеві та загальні зміни при отруєнні мінеральними сполуками(миш’яку ртуті фтору міді суперфосфатом та інші).
- •26.Пухлини та їх класифікація.
- •27.Тромбоз.Причини механізм утворення. Види тромбів кінець та значення.
- •28.Стахіботріотоксикоз.Патоморфологічна характеристика.
- •33.Нефрози,нефрити. Етіологія,патогенез,ознаки.
- •34.Загальна клініко анатомічна характеристика інфекційних хвороб.
- •35.Періоди хвороби. Кінець хвороби.
- •36.Патологія надниркових залоз.
- •37.Аспергільоз.Патологоанатомічна характеристика.
- •38.Артериальна гіперемія. Її причини,види ,ознаки.
- •45.Жирова дистрофія. Етіологія, ознаки.
- •46.Пастерельоз. Патоморфологічна характеристика.
- •47. Хвороботворні фактори та механізм їх дії на організм тварини.
- •54. Некроз та некробіоз. Їх причина та суть. Макроскопічні, та мікроскопічні ознаки некрозу.Клініко- морфологічна характеристика некрозів, їх кінець.
- •55. Бешиха свиней. Патоморфологічна характеристика.
- •56. Історія патологія
- •57. Проліферативний та альтеративний тип запалення
- •58. Аліментарна анемія. Загальна характеристика.
- •59. Поняття про запалення.Етіологія. Біологічна суть. Ознаки запалення
- •60. Лейкоз врх. Паталого-анатомічні ознаки.
- •61. Трупні признаки та посмертні зміни. Значення ознак смерті при патологоанатомічній діагностиці та судововетеринарній експертизі.
- •62. Роль етіологічного чинника у розвитку патологічного процесу.
- •63. Набряки та водянки. Етіологія, патогенез, ознаки.
- •75. Бруцельоз. Патоморфологічна характеристика
- •78.Особливості розтину трупів врх.
- •79. Інвазійні хвороби. Їх патогенез.
- •80.Крововиливи як окремий вид кровотеч. Види кровотеч по формі, величині, характеру їх причин.
- •81.Запалення селезінки та ліфатичних вузлів.
- •82.Міоглобінурія коней. Загальна характеристика.
35.Періоди хвороби. Кінець хвороби.
Хвороба називають сукупність функціональних і структурних змін в організмі, які пов’язані з розвитком патологічної регуляції організму і свідчать про його неповноцінність, що в с/г тварин виявляється виратою продуктивності. Прихованим періодом називається стадія хвороби від моменту дії хвороботворного фактора до початкових проявів захворювання. Тривалість прихованого періоду може тривати від декількох хвилин до декількох місяців. Продромальний період визначається часом від появи перших ознак хвороби до повного розвитку їх. Цей період триває від кількох годин до 1-2 днів, що залежить від регулюючої функції ЦНС. Період вираженої хвороби проявляється розвитком усіх озак, характерних для даного захворювання. При багатьох гострих захворюваннях цей період більш, менш точно відомий, наприклад крупозне запалення легенів триває 6-9 днів. Закінчення хвороби, видужання називається відновлення фізіологічної регуляції між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму.механізм одужання пов'язаний з усуненням або нейтралізацією патогенного агента, розсмоктуванням змертвілих і ушкоджених тканин, відновлення нервових і судинних зв’язків, уражених ділянок органа, нормалізацією загальних розладів. Видужанння може бути повним і неповним. При повному зникають усі патогенні зміни в організмі і сам патогенний фактор. При неповному видужанні припиняються патогенні процеси, але збудник подекуди залишається в організмі, спостерігається так звані залишкові зміни, пов’язані з хворобою. Останні з часом зникають або набувають характеру патологічних процесів
36.Патологія надниркових залоз.
надниркові залози Надмірна функція надниркових залоз, що спостерігається при пухлинах та інших ураженнях цього органа,спричиняє посилення вторинних статевих ознак, наприклад у жінок при цьому зявляються чоловічі риси: виростають борода, вуса грубішає голос. З гіпофункцією кори надниркових залоз, що виникає наприклад при туберкульозі пов’язана аддісонова хвороба, яка характеризується потемненням шкіри на симетричних частинах тіла, в крові зменшується вміст калію, сечовини та кухонної солі. Тому вода їз крові переходить у тканини, кров згущується, знижується обмін речовин, розладнюється травна і серцева діяльність. Мозковий шар надниркових залоз виробляє гормон адреналін, якому властива сильна судинозвужувальна здатність. Він посилює биття серця, сечовиділення, секреці. Кишкових залоз, сприяє перетворенню глікогену в цукор, розслабляє гладеньку мускулатуру бронхів, сечового міхура, кишечника. Надмірне утворення адреналіну, що виникає при частих психічних подразненнях спричиняє розлад серцево-судинної діяльності і ЦНС.
37.Аспергільоз.Патологоанатомічна характеристика.
Аспергільоз захворювання птиці, рідше ссавців, що характеризується бронхопневмонією та запаленя інших органів, які розвиваються на місці локалізації плісеневого гриба. Розрізняють дві форми аспергільозу: 1) первинний захворювання, що самостійно породжується грибом при інфікуванні ним ослаблених тварин; 2) вторинний – виникає як ускладненя при інших хворобах. Під час патологоанатомічного розтину виялять на слизовій оболонці бронхів, а у птиці, крім того, на внутрішній поверхні повітроносних мішків плісеневоподібні накладення брудно-зеленого кольору, що іноді закупорюють бронхи. Під накладанням видно запалену і вкриту виразками слизову оболонку. В легенях, а у птиці і в печінці, спостерігається вогнища з крихкуватим вмістом, оточені червоним пояском запаленої тканини. На плеврі й очеревині – вогнищеві або дифузні накладення з фібрину, забарвленого плісневим грибом у брудно- зелений колір. Така сама злежана маса й між черевними органами.