1. Порушення жування,слиновиділення,ковтання

Ураження ротової порожнини призводить до розладів приймання корму,жування,слиновиділення,ковтання. Тварина захоплює корм і приймає рідину за допомогою губ,передніх зубів та язика. Больові відчуття,що виникають при пораненнях,тріщинах на губах,при запальних змінах,утруднюють приймання корму і пиття,а при паралічі лицьового нерва і захворюваннях мозку стають зовсім неможливими. Однією із причин порушення жування частіше буває стоматит-запалення слизової оболонки ротової порожнини. Але в основному прчиною є зміна форми,нестача зубів або ушкодження щелепи та жувальних м'язів. Неправильне стирання зубів частіше у травоїдних,руйнування окремих зубів пов'язано з ушкодженням емалі,розхитування і випадання зубів,зміна форми зубної дуги,псування зубів-це все являється причиною порушення акту жування. Слиновиділення-рефлекторний акт,відбувається під час зіткнення корму із слизовою оболонкою ротової порожнини. Посилене виділення слини(гіперсалівація)вважають патологічним у тому разі,коли тварина не може ковтнути усю виділювану слину і вона витікає з рота. Надмірна кількість слини в шлунку підвищує його лужність,розладнує травлення. Втрата слини призводить до схуднення. Зменшення виділення слини(гіпосалівація) і повне припинення її виділення(аптіалізм) спостерігають при рубцевому стягуванні слиних прток,закупорці їх,атрофії слиних залоз і т.д. Розлад ковтання (дисфагія) зумовлюється причинами нервового і місцевого характеру такими як запалення глотки-фарингіт чи більш обширний запальний прцес,що охоплює всю ділянку зіва називається ангіною.

2 Міокардит. Його види по походженню, перебігу, кінець.

Міокардит-запалення м'язової стінки серця. Виникає як ускладнення при загальних інфекційних захворюваннях,а також розвивається при інтоксикаціях. (Міокардит розрізняють за характером запалення: альтеративний,ексудативний,проліферативний. За поширенням: дифузний,вогнищевий. За перебігом: гострий,хронічний). Альтеративні зміни проявляються в зернистому або жировому перероджені м'язових пучків. При цьому серцевий м'яз на розрізі тьмяний,в'ялий,ділянки червоно-бурого кольору чергуються із сірувато-жовтими і глинистими смугами. Ексудативні зміни проявляються гіперемією і плямисто-смугастими крововиливами. Проліферативні зміни спочатку макроскопічно не виявляються,а при хронічному перебігу з'являються сіруваті межі сполучної тканини. Порожнини серця звичайно розтянуті внаслідок зменшення еластичності міокарда.

2. Сепсис. Паталого-анотомічні зміни.

Септичні хвороби спричинюються мікробами,які можуть розмножуватися в крові. Слід мати на увазі,що майже при всіх інфекційних захворюваннях є септична фаза,коли збудник хвороби або його токсини циркулюють в крові,однак до септичних належать тільки ті хвороби,збудники яких пристосовані до більш-менш постійного перебування в крові,в судинній системі і кровотворних органах. При будь-якому зараженні у воротах інфекції нерідко утворюється первинний комплекс у вигляді ураження органа(септичного вогнища) і регіонарно лімфовузла. Особливості патологоанатомічної картини при септичних хворобах пов'язані зсамим фактом перебування збудника в крові. Діючи на судини збудник спричинює параліч вазомоторів,а іноді тромбози ,що є прчиною інфарктів. Діючи на кровотворні органи збудник призводить до руйнування їхніх клітинних елементів. Циркулюючи по всьому організму збудник виділяє токсини і отруює весь організм. Загальні пат.анат. Ознаки септичних хвороб є: жовтяниця тканин,гіперемія,множинні крововиливи,іноді інфаркти,дистрофія паренхіматозних органів. Перебіг як правило гострий,видужання пов'язане з виробленням стійкого стерильного імунітету