62. Роль етіологічного чинника у розвитку патологічного процесу.

Етiологiя-роздiл патологii,що вивчає причини i умови виникнення хвороб. Причиною хвороби(фактором спричинення)є не звичний для данного організму за силою і якісними подразник,що викликає притаманні йому зміни в організмі. У походжені хвороби слід враховувати причину захворювання(фактор спричинення) і умови,що визначають розвиток захворювання. Наприклад причиною туберкульозу, сибірки чи будь-якого іншого захворювання являеться спеціальний збудник(сибіркова чи туберкульозна паличка) без якого не може розвиватися хвороба.,характерна для діі тільки певного фактора(туберкульозу,сибірки). Однак для того,щоб виникло захворювання,не досить самого лише потрапляння збудника в організм,потрібні й інші умови. Велике значення тут мають кількість і вірулентність мікробів,що потрапили в організм,ступінь сприйнятливості організму,який,в свою чергу,визначаеться спадковими факторами,конституціею,пониженою опірністю організму тощо. Всі ці умови впливають на фізіологічну регуляцію,а в разі виникнення хвороби визначають і патологічну регуляцію,тобто хворобу в цілому.

63. Набряки та водянки. Етіологія, патогенез, ознаки.

Набряк-надмірне нагромадження транссудату в сполучній тканині. За походженням розрізняють набряки: застійні,ниркові,нейротичні,кахексичні та токсичні. Застійні набряки спостерігаються при гіперемії,спричиненій недостатністю серцевої діяльності(запалення чи дистрофвя серцевого м'яза),а також при здавлюванні, тромбозі,емболії венозних судин. Ниркові набряки виникають при запальних і дистрофічних змінах нирок,в наслідок яких порушуеться виділення сечі і змінюється склад крові. Нейротичні набряки виникають при розладах функції судинорухових нервів внаслідок ураження центральної і вегетативної нервової системи. Кахексичні набряки виникають при порушеннях процесів живлення і обміну ркчовин. Токсичні набряки виникають внаслідок дії різних отруйних речовин на судинорухові нерви і тканинні елементи. Тривалий набряк спричинює атрофію,дистрофію і навіть некроз уражених органів. Ознаки набряку: опухання,тістувата консистенція,потовщення слизових оболонок,іноді утворення на них грубих складок,на розрізі набрякова тканина драглиста,з поверхні розрізу стікає досить багато водянистої рідини. При набряку легень транссудат збираеться в порожнинах альвеол,витікає у бронхи,а у трупів виділяється через носові отвори в навколишне середовище. Водянка-нагромадження транссудату в якій-небудь замкнутій природній порожнині. В.черевної порожнини(асцит)спричинюється найчастіше застоєм крові в системі воротної вени, а також при серцевій недостатності. В.грудної порожнини(гідроторакс)розвивається при набряку легень і порушеннях крово- і лімфообігу грудної ділянки. В.поржнини серцевої сорочки(гідроперикард)виникає при розладах кровообігу в кровоносній системі серцевого м'яза і в судинах, що відходять від серця. В.шлуночків мозку(гідроцефалюс)пов'язана з порушенням зв'язку внутрішньомозкових порожнин і кровоносної системи мозку. Кількість ексудату в деяких випадках може досягати десятків літрів. Нагромадження транссудату призводить до сильного розширення відповідних порожнин. Органи,розміщені в ураженій порожнині,здавлюються,зміщуються,анемічні. Порушується робота стиснутих транссудатом серця,легень,органів травного тракту. Іноді ці порушення призводять до смерті тварин. В разі усунення причини порушення транссудат може розсмоктуватися і органи набувають нормального стану. Швидке виведення транссудату небезпечне,воно може призвести до колапсу і закінчитися смертю. Трупний транссудат завжди має червонуватий колір(колір чаю,вина). При водянці серозні покриви зберігають гляцюватість і звичайно бліді.

64. Вчення Мечникова І.І. про фагоцитоз. Мікро- та макрофаги.

І.І.Мечніков вперше розкрив суть запалення та його захисну роль. Він показав, що біологічною основою запалення є здатність клітинних елементів поглинати і перетравлювати всілякі сторонні частинки. Цю здатність він назвав фагоцитозом. І.І.Мечніков простежив розвиток фагоцитозу починаючи від найпростіших одноклітинних істот

65. Зміни загальної кількості крові. Загальні анемії та їх причини. Класифікація анемій.

Анемія – місцеве недокрів’я, зумовлене недостатнім припливом артеріальної крові. Місцеву анемію слід відрізняти від загальної, що виражається загальним зменшенням кількості крові. Анемія може бути гострою і хронічною. Гостра анемія виникає при здавлюванні артеріальних судин або спазмі їх внаслідок дії судинозвужувальних речовин, рефлекторних факторів, а також при спаданні серцевої діяльності. Ознаки гострої анемії: блідість органа, зниження температури, а на розрізі видно суху безкровну поверхню. Гостра анемія після усунення її причин не залишає змін в органах, проте навіть короткочасна анемія серцевого м’яза або мозку може спричинити омертвіння уражених частин цих органів, важкий розлад їх функції, іноді смерть. Хронічна анемія виникає внаслідок недостатнього функціонального навантаження органа, нервових розладів (параліч) , зменшення просвіту артерій при тромбозі. Тривала нестача артеріальної крові викликає тяжку анемію органа, що виражається в загальному зменшені його об’єму.

66. Набряк легень. Його причини та головні морфологічні ознаки

67. Чума свиней. Птоморфологічна характеристика

Чума – гостре вірусне захворювання свиней, що характеризується септичними змінами, а при затяжному перебігу ускладню вальне пастерельозом, паратифом та іншими хворобами. Перебіг чуми гострий закінчується переважно смертю. При хронічному перебігу в ослабленому організмі розвивається супровідна мікрофлора. Може одночасно одночасно розвиватися кілька супровідних інфекцій, внаслідок чого виникає так звана мішана форма чуми. Гострий перебіг – під час розтину, конюктива набрякає, гіперемована, з куточків очей виділяється клейка рідина, на третій повіцї можуть бути точкові крововиливи. Видимі слизові оболонки синюшні. Шкіра синюшно – червоного кольору. Лімфовузли мають мармуровий колір. Селезінка набрякла, гіперемована, але не розм’якшена, нерідко в ній виявляють інфаркт. На серозних та слизових оболонках видно множинні точково – плямисті крововиливи. Паренхіматозні органи у стані зернистої дистрофії. Кишкова форма чуми свиней пов’язана з ускладненням паратифозним збудником. Хар. наявністю в товстій кишці так званих чумних бутонів. Іноді бутони зливаються у стрічки що розташовуються по довжині кишечнику. Грудна форма чуми свиней пов’язана з ускладненням збудником пастерильозу. Легені гепатизовані, набувають мармурового вигляду, а в центрі пневмонічних ділянок видно сірувато – жовті вогнища сухого некрозу. Нерідко, крім того, спостерігають фібринозний плеврит і перикардит. Ускладнення некробактеріозом хар. гангренозними змінами шлунка і кишечника. Некроз може захоплювати слизову оболонку на всю глибину, до мескульного шару, слизова оболонка набуває вигляду чорно – коричневого струпа, розділеного подовжніми і поперечними тріщинами на окремі ділянки. Мішана форма чуми свиней виявляється септичними змінами, властивими чистій формі , наявністю чумних бутонів кишечнику і крупозної пневмонії в легенях.

68. Поняття про патологічну реакцію, патологічний процес, патологічний стан

паталогічна реакція організму є змінена фізіологічна регуляція, що здійснюється нервовою системою і полягає у використанні захисних і пристосувальних властивостей організму для ліквідації порушення функції і будови організму, викликаних надзвичайним впливом зовнішнього середовища. Патологічний процес зміна функції або будови частин організму в умовах патологічної регуляції їх. Паталогічний стан стійка зміна викликана паталогічним процесом (наприклад, рубці на місці ушкодження, розростання сполучної тканини в атрофованих органах)

69. Хвороби, що зв’язані з механічною непрохідністю шлунково- кишкового тракту

Спазм пілоруса визначає тривале закриття виходу вмісту шлунка в кишечник і спричинює гострі болі шлунка. Він виникає при подразненні слизової оболонки грубим кормом, сторонніми предметами, холодним кормом або водою, спостерігається при виразках пілоричної частини шлунка і дванадцятипалої кишки. Завал книжки нагромадження в ній сухих кормових мас, що спричиняють запалення, а іноді розрив і некроз її стінок. Обєм книжки може збільшуватися у 3-3 рази порівняно з нормою.

70. Змішані інфекції та ускладнення при них

Хвороби, що спричиняються мікробами, називаються інфекційними. До інфекційних збудників належать паразитичні рослинні організми: грибі, бацили, бактеріі, коки, віруси. Інфекційна хвороба завжди являє собою загальне страждання організму, до якого залучається в різній мірі всі його системи. Тому при будь-якій інфекційній хворобі спостерігається поєднання загальних і місцевих змін. Локальна інфекція — місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальний процес, як правило виникає на місці проникнення мікроба у тканини і зазвичай характеризується розвитком місцевої запальної реакції. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. У деяких випадках інфекція може перейти уЗагальна інфекція — проникнення мікрогормонів в кров і розповсюдження по всьому організму. Проникнувши у тканини організму мікроб розмножується на місці проникнення, а потім проникає у кров. Такий механізм розвитку характерний для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу та вірусних гепатитів.Латентна інфекція — стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші).

71.Дія фізичних факторів (тепла, холоду, електричного струму) на організм тварини

72. Мінеральні дистрофії: рахіт, остеомаляція, фібринозна остеодистрофія, дистрофічне обвапнення, камені.

73. Віспа. Патоморфологічна характеристика.

74. Патологія печінки. Етіологія, патогенез, ознаки.

печінка – найбільша залоза в організмі, вона виконує різноманітні функції. Найголовніші функції печінки: секреторна діяльність, регуляція проміжного обміну, регуляція кровотворення і кровообігу, бар’єрна роль. Розлади обміну речовин при ураженнях печінки виявляється в порушеннях азотного, жирового, вуглеводного, мінерального і вітамінного обмінів. Порушення білкового обміну: 1. У зменшенні утворення сечовинм – кінцевого продукту розраду білків, внаслідок чого в крові і сечі зростає кількість аміачних сполук. 2. У зменшенні вмісту в крові білків, утворених печінкою з білкових речовин, що всмоктуються з кишечника. 3. У зниженні утворення фібриногену і порушенні здатності зсідатися.. Порушення жирового обміну 1. У нагромадженні ацетонових тіл у крові, оскільки печінка є головним органом розщеплення їх,2. У зміні вмісту холестерину в крові, 3. У відкладанні жиру в печінкових клітинах. При порушенн вуглеводного обміну внасідок ураження підшлункової залози і нестачі інсуліну печінка втрачає здатність перетравлювати виноградний цукор, що циркулює в крові, в глікоген, результатами чого є збільшення вмісту цукру в крові сечі, що спостерігається при діабеті. Порушення водно – мінерального обміну 1. Знижується здатність печінки утримувати солі натрію,надмірна концентрація яких у тканинах сприяє виникненню набряків, 2 спазм печінкових вен призводить до застою крові в печінці, до підвищення кровяного тиску в печінкових капілярах і сповільненого виділення води. Порушення обміну вітамінів 1 нестачі вітаміну С знижує вміст у печінці глікогену, 2 при ураженнях печінки організм недостатньо використовує вітамін К, необхідний для зсідання крові. Барєрна функція здійснюється адсорбцією і фагоцітизом мікробів і різних суспензій, що надійшли з кровю з кишечника, утворенням антитіл до мікробів та їхніх токсинів, ферментативне розщеплення отруйних речовин.запалення печінки (гепатит) альтернативний гепатит виявляється червоно – бурим нерівномірним забарвленням органа, плямистими крововиливами, в’ялістю, тьмяним кольором печінки на розрізі, іноді виражені некротичні вогнища. Проліферативне називається церозом. Атрофічний цироз характеризується зменшенням пеінки в об’ємі, ущільненням її.Поверхня печінки нагадує тиснену шкуру, а згодом набуває вузлуватого вигляду. При гіпертрофічному цирозі печінка дуже збільшена в об’ємі, щільна, погано ріжеться ножем внаслідок розростання сполучної тканини не тільки навколо часточок, а й всередині їх, між печінковими балками, що атрофується.Біліарний цироз звичайно починається запаленням жовчних ходів, що спричинюється глистовою інвазією і кишковою інфекцією.