6. Пропуск і відгук

На кожну добу для упізнання своїх військовослужбовців і для обмеження руху особового складу встановлюється пропуск і відгук, які міняються кожної доби.

Пропуском служить найменування озброєння або техніки, наприклад “Кулемет”, а відгуком – назва населеного пункту, що починається з тієї самої літери, що і пропуск, наприклад “Київ”.

Пропуск повідомляється усно всьому складу охорони, розвідувальних органів і особам, які посилаються за межі підрозділу, а вночі й у межах розташування свого підрозділу. Пропуск запитується у всіх осіб, які проходять через рубіж охорони і пересуваються у розташуванні підрозділу вночі.

Відгук повідомляється командирам цих підрозділів, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів. Відгук запитується в осіб, які передають наказ командира, та в командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск і відгук вимовляються тихо. Усі, хто не знає пропуску, а ті, хто прибув з наказом, – відгуку, затримуються. Затримані допитуються і, залежно від обставин, їм дозволяється або йти далі, або вони прямують під охороною до командира, який вислав охорону.

1. Питання для самоконтролю за темою «Механізоване відділення у сторожовій охороні»

1. Як здійснюється охорона батальйону при розташуванні його на місці?

2. Як здійснюється охорона в роті, взводі і відділенні при розташуванні їх на місці?

3. Місце механізованого відділення (бойової групи) у сторожовій охороні і порядок несення ним (нею) служби?

4. Зміст бойового завдання, що ставиться сторожовому посту, який охороняє батальйон (роту) при розташуванні його на місці?

5. Зміст бойового завдання, що ставиться сторожовому посту, який охороняє батальйон (роту) при розташуванні його на місці?

6. Зміст бойового завдання, що ставиться сторожовому посту, призначеному від сторожового загону?

7. Зміст бойового завдання, що ставиться сторожовому посту, призначеному від сторожової застави?

8. Порядок з’ясування завдання командиром відділення, призначеного у сторожовий пост?

9. Зміст бойового наказу командира відділення (старшого бойової групи), призначеного у сторожовий пост.

10. Порядок організації системи вогню сторожового поста командиром відділення?

11. Порядок організації інженерного обладнання сторожового поста командиром відділення?

12. Порядок організації взаємодії та управління командиром відділення, призначеного у сторожовий пост?

13. Зміст картки вогню механізованого відділення, призначеного у сторожовий пост.

14. Склад і завдання секрету.

15. Призначення пропуску і відгуку, правила користування ними.

2. Висновки за розділом 6 «розташування механіованого відділення на місці»

Розташування підрозділів на місці – важливий вид тактичних дій, який повинен забезпечити постійну готовність до відбиття нападу противника, здійснення маневру до нового району і до виконання інших завдань, які раптово виникають. Від правильної організації розташування залежить якість підготовки підрозділів до майбутніх бойових дій. Виконання завдань, що ставляться перед підрозділом під час його розташування на місці, в значній мірі визначається якістю підготовки командирів підрозділів, і тому числі – командирів відділень.

Організовуючи розташування підрозділу на місці, командир відділення повинен:

• знати вимоги до району розташування підрозділу і виключати його розміщення в потенційно небезпечних за природними і техногенними ознаками місцях;

• знати порядок розміщення підрозділів в районі і організацію охорони;

• знати обсяг і порядок інженерного обладнання місця розташування відділення, профілі (конструкцію) фортифікаційних споруд;

• знати способи та засоби тактичного маскування озброєння, військової техніки і фортифікаційних споруд;

• вміти організувати спостереження, поставити завдання підлеглим і керувати роботами щодо підготовки місця розташування відділення до зайняття;

• знати конструкцію табельних засобів і польових споруд для розміщення і захисту особового складу в польових умовах;

• вміти організувати дії відділення при призначенні його у сторожовий пост.

Таке широке коло питань щодо розташування відділення на місці, вимагає від командира відділення серйозної особистої теоретичної і практичної підготовки, а також хорошої підготовки особового складу до виконання поставленого бойового завдання.