38. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ризикових ситуаціях фірми.

У кризових ситуаціях виникає безліч ризиків, різноманітних за змістом, джерелом прояву, ступенем ймовірності і розміру можливих втрат та негативних наслідків для даного бізнесу, а іноді й економіки в цілому. Це зумовлює потребу створення системи управління ризиком із залученням кваліфікованих "ризикових менеджерів" - фахівців з управління в ризикових ситуаціях. Управління ризиком найбільш наочно можна розглянути на методологічній основі процесу вироблення і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими є рішення, при певній ймовірності досягнення результату. Кризова ситуація - переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, в процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи.

Людські фактори, що враховуються при прийнятті управлінських рішень в умовах ризику і невизначеності: знання і попередній досвід; стать; вік; мотивація; ступінь сприйняття ризику. Схильних до ризику людей називають ризик-тейкерами.

Поведінка людей у проблемних ситуаціях - найважливіший аспект ситуаційного менеджменту. Реакція колективу, реакція керівництва на ті чи інші обставини, сторони виробничої діяльності підприємства в період назрівання, прояву, ліквідації і післякризового управління - це саме ті питання, які необхідно враховувати в першу чергу. Одним із завдань ситуаційного менеджменту є передбачення проблемних ситуацій та їх попередження.

В будь-якому випадку, процес вироблення та прийняття ними рішень відображує наступні стадії реалізації ризикових рішень: інформаційний аналіз, діагностика ситуації, розробка варіантів рішень, прийняття рішення, організація й реалізація управлінської діяльності.

Професійний хист в управлінні ризикованими ситуаціями в антикризовому менеджменті набуває вирішального значення, адже загалом залежить не лише від об'єктивних факторів економіки, а від сприйняття ситуації менеджером, його досвіду, знань, інтуїції.

Антикризові плани розробляються безпосередньо з виникненням кризових чи надзвичайних обставин, тобто в період початку, розгортання та настання проблемних ситуацій і пов'язане з їх ліквідацією чи переходом до нового стану.

Складання адаптивних планів стає доцільною і необхідною справою, що знаходиться в компетенції керівника. Адаптивні плани повинні відбивати спрогнозовані варіанти розвитку подій у якісному і кількісному вираженні і являють собою альтернативу дій з досягнення поставлених цілей.

В адаптивних планах особливе місце має приділятися соціально-психологічним факторам, питанням мотивації, інформаційному забезпеченню і комунікаціям.

Комплексне розв'язання завдань на основі продуманих адаптивних планів та грамотної технології ситуаційного менеджменту дозволить підприємствам ефективно функціонувати в умовах стратегічних та тактичних несподіванок.

39. Продуктивність і конкурентоздатність фірм.

Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших питань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них можна чітко визначити.

Продуктивність підприємства (організації) — баланс між усіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), що забезпечує найбільші обсяги виробництва за найменших витрат.

Продуктивність у широкому розумінні — відносна ефективність та економічність організації, причому одним із головних чинників ефективності є якість.

Кожен із шляхів зростання продуктивності залежить від низки чинників зовнішнього середовища (клієнти, конкуренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін.). Потенційний клієнт, який має свободу вибору, безумовно, віддасть перевагу товарам або послугам продуктивнішої організації.

Поняття конкурентоспроможності фірми досить складне і трактується неоднозначно. У загальному вигляді конкурентоспроможність фірми визначають як її порівняльну перевагу стосовно інших фірм певної галузі в конкретній країні та за її межами. Галузь слід розглядати як групу (сукупність) фірм, товари (послуги) яких настільки подібні, що вступають у конкуренцію, обслуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоспроможність — це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше, ніж конкуренти.