- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Ббк 28.072.534я73
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1. Загальна характеристика ферментів. Ізоферменти
- •2. Використання ферментів у клінічній практиці
- •3. Класифікація ферментів плазми крові
- •4. Загальна характеристика ферментів, які мають діагностичне значення
- •4.1. Алкогольдегідрогеназа
- •4.2. Альдолази
- •4.3. Альфа-амілаза
- •4.4. Амінотрансферази
- •4.5. Гамма-глутамілтранспептидаза
- •4.6. Глутаматдегідрогеназа
- •4.7. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа
- •4.8. Еластаза
- •4.9. Креатинкіназа
- •4.10. Лактатдегідрогеназа
- •4.11. Лейцинамінопептидаза
- •4.12. Ліпаза
- •4.13. 5’-Нуклеотидаза
- •4.14. Сорбітолдегідрогеназа
- •4.15. Трипсин
- •Фосфатази
- •4.17. Холінестераза
- •4.18. Ферменти антиоксидантного захисту
- •5. Типи змін активності ферментів крові при різних патологіях
- •5.1. Зміни активності ферментів при хворобах печінки
- •5.2. Зміни активності ферментів при захворюваннях серця та скелетних м’язів
- •5.3. Зміни активності ферментів при захворюваннях опорно-рухового апарата
- •5.4. Використання ферментів із діагностичною метою в нефрології та урології
- •5.5. Зміни активності ферментів при захворюваннях підшлункової залози
- •5.6. Зміни активності ферментів при захворюваннях травного каналу
- •5.7. Зміни активності ферментів при онкологічних захворюваннях
- •5.8. Використання ферментів із діагностичною метою в пульмонології
- •5.9. Використання ферментів із діагностичною метою в гематології
- •5.10. Використання ферментів із діагностичною метою в неврології та психіатрії
- •5.11. Використання ферментів із діагностичною метою в алергології
- •6. Біохімічні причини спадкових ензимопатій
- •6.1. Ензимопатії обміну вуглеводів
- •4. Непереносимість дисахаридів:
- •6.2. Ензимопатії обміну білків
- •6.3. Ензимопатії обміну нуклеїнових кислот
- •6.4. Ензимопатії гемумісних ферментів
- •6.5. Ензимопатії обміну ліпідів
- •2. Порушення обміну жирних кислот:
- •3. Порушення обміну стеролів:
- •6.6. Ензимопатії обміну порфіринів
- •1. Еритропоетичні порфірії:
- •2. Печінкові порфірії:
- •6.7. Ензимопатії обміну жовчних пігментів
- •7. Деякі аспекти ензимотерапії
- •8. Загальні принципи роботи з ферментами
- •8.1. Ферменти як аналітичні реагенти в клініко-лабораторній діагностиці
- •8.2. Основні принципи визначення активності ферментів у сироватці крові. Одиниці активності ферментів. Недоліки ферментного аналізу
- •Тестові завдання для контролю засвоєння матеріалу
- •100. Клінічними проявами хвороби Мак-Ардля є біль у м’язах, судоми при фізичному навантаженні, міоглобінурія. Активність якого ферменту блокується при цьому захворюванні?
- •101. У дитини підозра на алкаптонурію. Блок якого ферменту відмічається при цьому захворюванні?
- •102. При біохімічному аналізі крові 5-річної дитини виявлено підвищену кількість фенілаланіну. Блокування якого ферменту є причиною цієї уродженої ензимопатії?
- •Ситуаційні завдання
- •Предметний покажчик
- •Додаток а (обов’язковий)
- •При захворюваннях серцевого м’яза
- •В посібнику
- •Активність ферменту в сироватці крові
4.6. Глутаматдегідрогеназа
Глутаматдегідрогеназа (ГлДГ; КФ 1.4.1.3) – фермент, що каталізує перетворення глутамату в α-кетоглутарат і аміак. ГлДГ у незначних кількостях виявлений у нервовій тканині, скелетних м’язах, міокарді й молочній залозі, в найбільшій кількості міститься в клітинах печінки.
Із використанням агар-гелевого електрофорезу виявлено 6 окремих ізоферментів ГлДГ. У сироватці крові практично здорових людей виявляється досить невисока активність ГлДГ, але при захворюваннях печінки вона значно підвищується.
Фермент знаходиться усередині мітохондрій гепатоцитів, тому збільшення його активності відображає глибину цитолізу клітин; за ступенем підвищення активності ГлДГ можна судити про тяжкість патологічного процесу.
Збільшення активності ферменту відбувається при ураженні печінки різної етіології та ураженні жовчовивідних шляхів: гострі гепатити з некрозом печінки, рак печінки, печінкова кома, гостра інтоксикація, механічна жовтяниця і т. п. При вірусному гепатиті ГлДГ підвищується в перший тиждень жовтяничного періоду (це не ранній тест). Висока активність ГлДГ відмічаєтьсяухворих на первинний і метастатичний рак печінки. При вираженому загостренні цирозу печінки підйом активності ГлДГ буває значним, причому висока активність ферменту розглядається як несприятлива ознака. Алкогольна інтоксикація супроводжується значним збільшенням активності ГлДГукрові.
Підвищення активності ГлДГ і ГГТП багато в чомуподібне, але є відмінності: висока активність ГлДГ спостерігається при гострихураженнях печінки, а висока ГГТП – при тривалих патологічних процесахупечінці.
Порівняно зі збільшенням активності ц-АлАТ і м-АсАТ ступінь підвищення активності ГлДГ при некрозі печінкових клітин незначний. Тому, незважаючи на те що ГлДГ є печінково-специфічним ферментом, вираженість змін його активності при ураженні печінкових клітин невелика. Проте паралельне дослідження активності ГлДГ і трансаміназ має значення для оцінки вираженості ступеня цитолізу (некрозу) клітин і диференціальної діагностики жовтяниць. При запальних захворюваннях печінки і некрозі клітин печінки активність ГлДГ вища, ніж трансаміназ. Унаслідок цього коефіцієнт (АсАТ+АлАТ)/ГлДГ зменшується. Низькі показники цього коефіцієнта виявляються також при обтураційній жовтяниці, метастазах раку в печінку.
У перші тижні жовтяниці при гострому гепатиті активність ГлДГ постійно підвищується, більш значно – при некротизуючих формах ураження печінки. Активність трансаміназ при таких дифузних ушкодженнях печінки зростає в 20–25 разів, унаслідок цього числове значення коефіцієнта (АсАТ+АлАТ)/ГлДГ різко збільшується.
При механічній жовтяниці активність ГлДГ підвищується частіше і більш значно, ніж при гострому гепатиті.
Одночасне дослідження активності ГлДГ і сорбітолдегідрогенази (СДГ) дозволяє розрахувати коефіцієнт СДГ/ГлДГ. У перший тиждень вірусного гепатиту цей коефіцієнт,як правило,перевищує 0,5, становлячиусередньому 1,3. У перший тиждень обтураційної жовтяниці він нижчийза 0,5. Цінність цього коефіцієнта – у можливості його використання у першу добу жовтяничного періоду.
Таким чином, підвищення активності ГлДГ спостерігається найчастіше при активному хронічному гепатиті, обтураційній (механічній) жовтяниці (на фоні підвищеної активності ГГТП, ЛФ), ракові печінки, гострій інтоксикації, наприклад, при отруєннях грибами (при цьому значення активності ферменту сягають 1000 Од/л при нормі менше 3,2 Од/л), гострому порушенні кровообігу в печінці при тромбозі печінкової вени, закупоренні печінкової артерії, гострій правосерцевій недостатності (що супроводжується підвищенням активності ферменту до 1000 Од/л і вище).
Активність ГлДГ визначають за допомогою оптичного тесту Варбурга. При 4 °С фермент не втрачає активності впродовж 48 годин. В еритроцитах ГлДГ відсутня.