- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Ббк 28.072.534я73
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1. Загальна характеристика ферментів. Ізоферменти
- •2. Використання ферментів у клінічній практиці
- •3. Класифікація ферментів плазми крові
- •4. Загальна характеристика ферментів, які мають діагностичне значення
- •4.1. Алкогольдегідрогеназа
- •4.2. Альдолази
- •4.3. Альфа-амілаза
- •4.4. Амінотрансферази
- •4.5. Гамма-глутамілтранспептидаза
- •4.6. Глутаматдегідрогеназа
- •4.7. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа
- •4.8. Еластаза
- •4.9. Креатинкіназа
- •4.10. Лактатдегідрогеназа
- •4.11. Лейцинамінопептидаза
- •4.12. Ліпаза
- •4.13. 5’-Нуклеотидаза
- •4.14. Сорбітолдегідрогеназа
- •4.15. Трипсин
- •Фосфатази
- •4.17. Холінестераза
- •4.18. Ферменти антиоксидантного захисту
- •5. Типи змін активності ферментів крові при різних патологіях
- •5.1. Зміни активності ферментів при хворобах печінки
- •5.2. Зміни активності ферментів при захворюваннях серця та скелетних м’язів
- •5.3. Зміни активності ферментів при захворюваннях опорно-рухового апарата
- •5.4. Використання ферментів із діагностичною метою в нефрології та урології
- •5.5. Зміни активності ферментів при захворюваннях підшлункової залози
- •5.6. Зміни активності ферментів при захворюваннях травного каналу
- •5.7. Зміни активності ферментів при онкологічних захворюваннях
- •5.8. Використання ферментів із діагностичною метою в пульмонології
- •5.9. Використання ферментів із діагностичною метою в гематології
- •5.10. Використання ферментів із діагностичною метою в неврології та психіатрії
- •5.11. Використання ферментів із діагностичною метою в алергології
- •6. Біохімічні причини спадкових ензимопатій
- •6.1. Ензимопатії обміну вуглеводів
- •4. Непереносимість дисахаридів:
- •6.2. Ензимопатії обміну білків
- •6.3. Ензимопатії обміну нуклеїнових кислот
- •6.4. Ензимопатії гемумісних ферментів
- •6.5. Ензимопатії обміну ліпідів
- •2. Порушення обміну жирних кислот:
- •3. Порушення обміну стеролів:
- •6.6. Ензимопатії обміну порфіринів
- •1. Еритропоетичні порфірії:
- •2. Печінкові порфірії:
- •6.7. Ензимопатії обміну жовчних пігментів
- •7. Деякі аспекти ензимотерапії
- •8. Загальні принципи роботи з ферментами
- •8.1. Ферменти як аналітичні реагенти в клініко-лабораторній діагностиці
- •8.2. Основні принципи визначення активності ферментів у сироватці крові. Одиниці активності ферментів. Недоліки ферментного аналізу
- •Тестові завдання для контролю засвоєння матеріалу
- •100. Клінічними проявами хвороби Мак-Ардля є біль у м’язах, судоми при фізичному навантаженні, міоглобінурія. Активність якого ферменту блокується при цьому захворюванні?
- •101. У дитини підозра на алкаптонурію. Блок якого ферменту відмічається при цьому захворюванні?
- •102. При біохімічному аналізі крові 5-річної дитини виявлено підвищену кількість фенілаланіну. Блокування якого ферменту є причиною цієї уродженої ензимопатії?
- •Ситуаційні завдання
- •Предметний покажчик
- •Додаток а (обов’язковий)
- •При захворюваннях серцевого м’яза
- •В посібнику
- •Активність ферменту в сироватці крові
6.3. Ензимопатії обміну нуклеїнових кислот
1. Гіперурикемія при синдромі Леша-Найхана (дефіцит в еритроцитах гіпоксантингуанінфосфорибозил-трансферази). Унаслідок порушення реакції повторного використання пуринів для синтезу нуклеотидів відбувається аномальне накопичення гіпоксантину та гуаніну, які перетворюються на сечову кислоту й спричинюють розвиток гіперурикемії. Для дітей із таким генетичним дефектом характерні подагричні симптоми, розумова відсталість, агресивність, часто спрямована на самого себе (спроби ушкоджувати свої губи, язик, пальці).
2. Ксантинурія (дефіцит ксантиноксидази). Захворювання характеризується порушенням пуринового обміну, виявляється гематурією і болями в попереку, підвищенням умісту ксантину в плазмі крові та сечі.
3. Оротатацидурія (дефіцит оротидин-5-фосфат-декарбоксилази і оротидин-5-фосфатфосфорилази). Хвороба пов’язана із недостатністю ферментів, які каталізують утворення і декарбоксилювання оротової кислоти при синтезі УМФ. У результаті спостерігається дефіцит піримідинових нуклеотидів, у крові підвищується концентрація оротової кислоти, яка виводиться з сечею. У дитячому віці спостерігаються затримка фізичного та психічного розвитку, мегалобластна анемія, лейкопенія, імунодефіцит. Ці порушення є наслідком «піримідинового голоду», а не токсичної дії оротової кислоти. Для лікування застосовують уридин дозами 0,5–1 г на добу. Така терапія усуває «піримідиновий голод» і триває без перерви впродовж усього життя.
6.4. Ензимопатії гемумісних ферментів
1. Спадкова метгемоглобінемія (дефіцит НАДН2-метгемоглобінредуктази в еритроцитах). За даного захворювання від 25 до 40% усього гемоглобіну може перебувати у вигляді метгемоглобіну, що супроводжується ціанозом.
2. Акаталазія (дефіцит каталази). Таке захворювання часто супроводжується інфекціями та гінгівітами, випаданням зубів, виразковим тонзилітом, атрофією альвеолярних перегородок.
6.5. Ензимопатії обміну ліпідів
1. Сфінголіпідози – «лізосомальні захворювання», що викликані генетичними дефектами у синтезі гідролітичних ферментів катаболізму сфінголіпідів.
Глюкоцереброзидоз, або хвороба Гоше (дефіцит β-глюкозидази). Спостерігають накопичення гліколіпідів у клітинах ретикулоендотеліальної системи, збільшення печінки і селезінки, розумову відсталість у дітей, ерозію трубчастих кісток.
Лейкодистрофії - галактоцереброзидоз, сульфацидозтощо (дефіцит галактоцереброзидази, сульфатази, β-галактозидази). Характерна розумова відсталість, практично повна відсутність мієліну.
Гангліозидози, або хвороба Тея-Сакса (дефіцит β,N-ацетилгексозамінідази). Характерне накопичення гангліозидів в аномальних кількостях у клітинах головного мозку. Хвороба проявляється затримкою розумового розвитку, сліпотою, неврологічними розладами, макроцефалією; смерть хворих дітей звичайно настає у віці 3–4 років. Цей сфінголіпідоз найбільш поширений серед етнічних євреїв – вихідців із Центральної та Східної Європи, де частота захворювання, зокрема в популяції єврейського населення США, досягає 1 випадку на 3600 новонароджених.
Сфінгомієліноз, або хвороба Німана-Піка (дефіцит сфінгомієлінази). Супроводжується накопиченням у головному мозку, селезінці та печінці хворих сфіногомієліну. Хвороба призводить до затримки психічного розвитку та смерті в ранньому дитячому віці.
Церамідоліпогексозидоз, або хвороба Фабрі (дефіцит α-галактозидази). Спостерігаються ушкодження нирок (протеїнурія, уремія, артеріальна гіпертензія ниркового походження), висипання на шкірі.