Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КЛ по экономике.docx
Скачиваний:
52
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
1.26 Mб
Скачать

1.3.2Вибір моделі ринку

Найбільш поширеними у світі моделями організації оптового ринку електричної енергії є: модель єдиного покупця; лібералізована модель єдиного покупця; модель обов’язкового Спотового ринку (Пулу); модель двосторонніх контрактів з балансуючим ринком.

Існуючий оптовий ринок електричної енергії України базується на моделі єдиного (монопольного) державного оптового покупця (продавця) електричної енергії – єдиного оптового постачальника, яка на сьогодні блокує розвиток ринкових механізмів в ОРЕ.

Концепція функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України передбачає поступовий перехід від діючої системи до моделі двосторонніх контрактів з балансуючим ринком, яка найбільш широко застосовується у світі останнім часом.

Основні напрямки змін повинні бути такими:

- коригування організаційної структури та системи контрактів ОРЕ;

- удосконалення системи ціноутворення;

- перехід від адміністративного втручання на регулюючий контроль;

- удосконалення енергоринку зовнішніх взаємовідносин;

- удосконалення законодавчо-нормативної бази.

Учасники ринку вільні вибирати між комбінацією довго-, середньо- та короткострокових договорів та купівлею електричної енергії на балансуючому ринку. Складність цієї моделі полягає у тому, що обсяги електроенергії, зазначені у контрактах між гравцями ринку, мають бути узгоджені з роботою системи у реальному часі. Тому для учасників ринку встановлюються детально розроблені та обов'язкові правила, за якими вони надають повідомлення про обсяги електричної енергії, зазначені у контрактах, Оператору системи. Особливо важливим є те, що на балансуючому ринку для учасників створюються цінові стимули для наближення обсягів електричної енергії за контрактами купівлі-продажу до фактичних. На відміну від спотового ринку, на якому у кожному розрахунковому періоді встановлюється єдина ціна, на балансуючому ринку встановлюються дві різні ціни залежно від того купується чи продається електрична енергія.

Лібералізація ринку дасть право великим промисловим підприємствам укладати прямі договори з електростанціями на поставку необхідних обсягів електроенергії за договірними цінами, а виробникам дозволить продавати електроенергію як за прямими договорами, так і через біржу. Реформа повинна зробити ринок привабливішим для інвесторів, що зрештою буде сприяти залученню інвестицій в галузь, а також зниженню цін за рахунок більшої конкуренції.

Принципова схема варіанту (моделі) реорганізованого ринку електроенергії наведена на рис.2

Рис. 2. Принципова схема варіанту реорганізованого ринку електроенергії

Отже, реорганізований ринок електроенергії України зрештою повинен включати такі основні сегменти:

- ринок прямих товарних поставок електричної енергії на основі двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії між виробниками електричної енергії (ТЕС, ТЕЦ, АЕС) і постачальниками та/або кінцевими споживачами (такі договори можуть укладатися як на біржі, так і на позабіржовому ринку);

- балансуючий ринок (ринок відхилень факту від плану) електроенергії – механізм, який забезпечує задоволення фактичних потреб споживачів в електроенергії шляхом корегування у реальному часі обсягів, передбачених двосторонніми контрактами, і продажів на спот-ринку (аукціоні);

- ринок системних (допоміжних) послуг - послуги надаються учасниками оптового ринку на конкурентній основі для підтримки надійного, заданого рівня якості енергопостачання споживачів (комерційний облік електроенергії, моніторинг ринку й ін.).

На початку реформування має бути створена автоматизована система диференційованого обліку електроенергії та обміну даними, яка дозволить в режимі реального часу відстежувати поставку кожної кіловат-години на території України, що відповідатиме міжнародним стандартам. Також повинна бути створена і упроваджена система всіх елементів балансуючого механізму.

АЕС, ТЕС і ТЕЦ повинні мати право вільного й безперешкодного продажу електроенергії прямим чином як енергопостачальникам (обленерго), так і споживачам. Гідроелектростанції, які виробляють пікову енергію, прямо продавати її не зможуть, їхній товар має бути реалізованим на балансуючому ринку, де постачальники і споживачі зможуть докуповувати енергію. Основний обсяг продукції повинен закуповуватися у виробників за довгостроковими (ф’ючерсними угодами). Електроенергія, яка не буде куплена, повинна прямувати також на балансуючий ринок. Основними споживачами електроенергії балансуючого ринку мають бути розподільні компанії – обленерго, через яких електроенергія поступатиме дрібному бізнесу і населенню. Механізм купівлі-продажу має реалізовуватися через Оператора ринку на підставі Договору ринку і відповідно Правилам ринку.

Основною метою ринку системних послуг має бути забезпечення можливості для учасників на комерційній ринковій основі одержувати справедливу платню за виконання додаткових технологічних дій, що забезпечують підтримку надійності або збільшують рівень якості енергопостачання.

Функції ОРЕ можуть бути розширені за рахунок утворення нових (крім зазначених вище) сегментів, таких як: ринок потужності генерації (аукціони на довгостроковий продаж потужності); ринок ф’ючерсних контрактів (страхування цінових ризиків); ринок торгівлі правами на передачу електроенергії (використання пропускної здатності електричних мереж).

Для практичного поєднання інтересів всіх учасників ОРЕ має бути створена комерційна адміністрація ОРЕ (КА ОРЕ) у складі Ради директорів ОРЕ та адміністративного апарату, який створюється на базі ДП „Енергоринок”. Останній при цьому втрачає статус державного підприємства та функції єдиного оптового продавця-покупця електроенергії. Функція оптового продажу електричної енергії повинна передатися Пулу виробників електричної енергії, а функції оптової купівлі електричної енергії передаються ліцензіатам на постачання електроенергії за регульованим та нерегульованим тарифами, а також іншим оптовим покупцям. Суб’єктами ОРЕ мають бути як асоційовані члени (наприклад, Пул генерації, асоціація постачальників, асоціація споживачів, транспортувальники), так і державні структури (Мінпаливоенерго, НЕК „Укренерго”, ДП „Укрінтеренерго”).