5.2. Показники ефективності використання обігових коштів

До основних показникам ефективності використання обігових коштів ставляться:

1. Швидкість обороту (коефіцієнт оборотності)

2. Коефіцієнт закріплення

3. Тривалість одного обороту

Швидкість обороту визначається як число оборотів обігових коштів за певний календарний період часу.

де - обсяг реалізованої продукції;

- середній залишок обігових коштів.

Коефіцієнт закріплення. Визначається як величина, зворотна швидкості обороту:

Тривалість одного обороту:

,

де Д – календарний період часу.

Тривалість обороту обігових коштів залежить від часу перебування обігових коштів на кожній стадії їх руху (виробничі запаси, незавершене проведення, кошти в обігу).

До приватних показників ефективності використання обігових коштів слід віднести питомий видаток конкретних видів товарно-матеріальних цінностей.

Питомий видаток – це величина видатку матеріального або іншого ресурсу на виготовлення одиниці продукції й визначається розподілом загальної величини видатку матеріалу даного виду (М) у натуральному вимірі на кількість одиниць зробленої придатної продукції.

Оцінка ефективності поточного споживання матеріальних ресурсів у цілому визначається показниками матеріалоємності продукції, які можуть бути обчислені як у натуральному, так і у вартісному вираженні. В останньому випадку показник матеріалоємності визначають відношенням вартості спожитих матеріальних ресурсів до обсягу зробленої продукції: .

Матеріалоємність продукції по окремих видах матеріальних ресурсів визначається показником металоємності, енергоємності, паливоемність. Матеріаловіддача, а також приватні модифікації - металовіддача, енерговіддача, паливовіддача - визначаються відношенням обсягу зробленої продукції (у натуральному або грошовому вираженні) до витрат відповідних видів матеріальних ресурсів.

5.3. Джерела утворення й поповнення обігових коштів.

Розрізняють два види потреб підприємства в обігових коштах:

• постійна,

• додаткова.

Постійна потреба підприємства покривається за рахунок власних коштів підприємства й коштів прирівняних до власних.

Власні обігові кошти є частиною статутного фонду підприємства й надалі поповнюються за рахунок прибутку підприємства.

Кошту, прирівняні до власних – це мінімальна заборгованість підприємства по податкових зобов'язаннях, виплаті заробітної плати, відрахуванням у фонди соціальних заходів і т.п.

Додаткова потреба підприємства в обігових коштах покривається за рахунок позикових коштів – короткострокових кредитів банків, які видаються на основі зворотності, платності й на обмежений час (до одного року).

5.4. Шляхи прискорення оборотності обігових коштів

Прискорення оборотності обігових коштів дозволяє побільшати обсяг реалізованої продукції при тій же сумі обігових коштів або при тому ж обсязі реалізації скоротити потреба підприємства в обігових коштах.

Слід розрізняти абсолютне й відносне вивільнення обігових коштів. Абсолютне вивільнення визначається як різниця між фактичними залишками обігових коштів і їх розміром, передбаченим планом або в базовому періоді.

Під відносним вивільненням обігових коштів розуміється зменшення їх фактичного розміру в порівнянні з розрахунковою потребою в них. Розрахункова потреба визначається виходячи з фактичного обсягу виробництва продукції й ефективності використання обігових коштів у базовому періоді.

Основними напрямками підвищення ефективності використання обігового капіталу є:

1. Ліквідація наднормативних товарно-матеріальних цінностей

2. Зниження норм видатку (сировини, матеріалів, палива) на основі застосування ресурсозберігаючих технологій

3. Удосконалювання матеріальне – технічного забезпечення проведення

4. Скорочення або ліквідація шлюбу

5. Зменшення межопераційних заділів

6. Механізація й автоматизація трудомістких операцій.

7. Скорочення тривалості циклу виготовлення продукції.