6.5. Резерви й фактори росту продуктивності праці

Поліпшення використання робочого часу за рахунок:

• ліквідації прогулів, запізнень і інших порушень трудової дисципліни;

• усунення втрат робочого часу з – за поганої організації праці й проведення.

3. Використання кадрів:

• скорочення плинності кадрів;

• впровадження бригадних форм організації праці;

• удосконалювання структури працюючих.

Фактори росту продуктивності праці

Продуктивність праці – динамічний показник, що постійно змінюється під впливом безлічі факторів. Факторами називають рушійні сили, або причини, що викликає зміни продуктивності праці. На рівні підприємства такі фактори можна підрозділити на внутрішні й зовнішні.

Внутрішні фактори включають рівень технічної оснащеності підприємства, енергооснащеність праці, організацію праці й проведення, застосовувані системи стимулювання праці, тобто всі ті, які залежать від колективу і його керівників.

До зовнішніх факторів відносять причини, що не залежать від підприємства: зміна асортиментів і номенклатури продукції у відповідності з попитом на ринку, що приводять і до зміни трудомісткості, соціально-економічні умови в суспільстві, надійність партнерів у частині матеріально-технічного постачання й т.п.

По своєму внутрішньому втримуванню й сутності всі фактори прийнято поєднувати в три групи: матеріально – технічні, організаційні й соціально-економічні

До матеріально-технічним факторам ставляться:

• підвищення фондо- і енергооснащеності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат ручної, некваліфікованої праці;

• підвищення механізації й автоматизації виробничих процесів;

• збільшення одиничних потужностей машин і встаткування;

• поглиблення спеціалізації машин і встаткування;

• створення нових технологій;

• електрифікація й хімізація проведення.

Усі матеріально-технічні фактори підвищують продуктивність праці й знижують трудомісткість продукції

До організаційних факторів ставляться організація проведення, праці й керування:

• спеціалізація підприємств і їх наступна кооперація, організація матеріально-технічного постачання, ремонтного обслуговування, удосконалювання організаційно-технічної підготовки проведення;

• раціональний поділ і кооперація праці між окремими групами працюючих, поліпшення організації й обслуговування робочих місць, поліпшення умов праці, підготовка й перепідготовка кадрів, зміцнення трудової дисципліни, удосконалювання нормування праці;

• створення ефективної організаційної структури керування, правильний добір, розміщення й використання управлінських кадрів, їх професійна підготовка, організація внутрівиробничого підприємництва.

Усі організаційні фактори взаємозалежні й наявність організаційних недоліків приводить до неповного використання (втратам) робочого часу й через його рівень до впливу на ріст продуктивності праці. Втрати робочого часу за інших рівних умов прямо пропорційно знижують продуктивність праці, а зниження втрат приводить до її росту.

Рушійною силою активної трудової діяльності може бути інтерес до досягнення певного результату, який дає можливість задоволення як матеріальних, так і духовних потреб працівників. Саме в цьому проявляється дія соціально-економічних факторів. Найважливіші складові цієї групи факторів:

• матеріальна й моральна зацікавленість у результатах як особистої, так і колективної праці;

• рівень кваліфікації, професійна майстерність;

• відношення до праці, трудової дисципліни;

• зміна форм власності на майно підприємства й на результати праці;

• демократизація комерційного й суспільного життя й розвиток самоврядування.