8.4. Класифікація витрат у калькуляції собівартості продукції

У калькуляції собівартості всі статті витрат носять різний характер.

По способу віднесення витрат на одиницю продукції розрізняють прямі й непрямі витрати.

Прямі витрати – це видатки цільового призначення. Їх включають у собівартість продукції методом прямого рахунку.

Непрямі видатки – це загальні видатки, пов'язані з діяльністю цехи або підприємства в цілому.

У виробництвах, де випускається один вид продукції, усі видатки можуть бути віднесені до прямих.

По економічному втримуванню всі видатки діляться на: основні й накладні.

Основні – це витрати безпосередньо пов'язані із проведенням продукції.

Накладні – це витрати пов'язані з організацією, керуванням, технічною підготовкою й т.п.

По складу витрат, що включаються, статті калькуляції розділяються на:

• прості –, що полягають із якого – або одного економічного елемента (сировина, матеріали, заробітна плата);

• комплексні – до складу таких видатків включаються кілька різних економічних елементів (видатки по переділу, видатки на ремонт і втримування основних коштів і ін.).

По ступеню залежності від обсягу виробництва витрати діляться на умовно-постійні й умовно-змінні.

Умовно-постійні витрати – це витрати, що не залежать від обсягів виробництва, розмір цих витрат в цілому по підприємству не змінюється зі зміною обсягів виробництва.

Умовно-змінні – змінюються пропорційно зі зміною обсягів виробництва.

Особливий інтерес представляє визначення постійних і змінних витрат на одиницю виробу. На одиницю виробу змінні видатки не міняються, а постійні на одиницю виробу міняються назад пропорційно зміні обсягу виробництва, тобто зі збільшенням обсягів виробництва постійні видатки на одиницю виробу знижуються, а зі зменшенням обсягів виробництва постійні видатки на одиницю ростуть.

Економія (подорожчання) собівартості при збільшенні (зниженні) обсягів випуску продукції визначається по вираженню:

де Е (В) – економія, (подорожчання) собівартості виробництва продукції, грн

Спост – постійні витрати в собівартості продукції, грн

Q₁, Q₂ – обсяги виробництва продукції в натуральному вираженні

Якщо Q₁ > Q_2, то буде мати місце економія на собівартості, а якщо ні, то – подорожчання.

8.5. Основні фактори й шляхи зниження собівартості

Під факторами зниження собівартості продукції слід розуміти такі явища й процеси, які безпосередньо впливають на рівень витрат проведення. Вони діляться на незалежні від підприємства й залежні від підприємства.

До внутрівиробничих факторів зниження собівартості продукції відносяться:

1. Скорочення норм видатку сировини, матеріалів, палива, енергії на основі застосування нових або вдосконалених технологічних процесів.

2. Зниження відходів проведення й скорочення браку.

3. Підвищення продуктивності праці й забезпечення випереджальних темпів росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати.

4. Підвищення використання виробничих потужностей.

5. Скорочення накладних видатків за рахунок удосконалювання організаційної структури керування.

6. Удосконалювання організації роботи внутрішньозаводського транспорту, ремонтних служб і інших допоміжних цехів.