4.2. Методи оцінки й обліку основних фондів.

Облік основних фондів може здійснюватися в натуральному або вартісному вираженнях. Облік основних фондів у натуральному вираженні використовується для визначення технічного складу й планування відтворення основних фондів.

На кожний об'єкт основних фондів відкривається аналітичний рахунок, у якому відображаються технічні й економічні характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісна вартість і всі наступні переоцінки, зміни в характеристиці об'єкта у зв'язку з його модернізацією, добудуванням, місцезнаходження, технічного стану. Облік основних фондів у натуральному вираженні здійснюється шляхом їхньої періодичної інвентаризації. У процесі інвентаризації виявляються не тільки наявність об'єктів, але й уточнюється їхній технічний стан, оцінка об'єктів у зв'язку з їхнім добудуванням, зміною місця розташування.

Вартісна оцінка проводиться з метою визначення структури основних фондів, нарахування амортизації, визначення зношування основних фондів, їх руху й т.п. Розрізняють наступні види вартісних оцінок:

1. Первісна вартість (Ф_п)

2. Залишкова (Ф_о)

3. Відбудовна (Ф_в)

4. Балансова

5. Середньорічна ()

Первісна вартість включає:

• суми, які сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

• ввізне мито;

• видатки по страхуванню ризиків доставки основних фондів;

• видатки на установку, монтаж і налагодження основних фондів.

Залишкова вартість – це різниця між первісною вартістю основних фондів і їх зношуванням:

або

де А_г – річна сума амортизаційних відрахувань.

Відбудовна вартість. У процесі служби основних фондів їх первісна оцінка поступово відхиляється від видатків на будівництво й придбання аналогічних об'єктів у сучасних умовах. В умовах ринкової економіки прагнуть до реальної оцінки активів.

Відбудовна вартість – це вартість основних фондів на момент їх переоцінки. Підприємство переоцінює об'єкти основних фондів, якщо їх залишкова вартість значно ( більш, ніж на 10%) відрізняється від слушної (ринкової) вартості на дату складання балансу.

Балансова вартість – це вартість основних фондів на момент складання балансів. Це змішана оцінка основних фондів, по якій окремі об'єкти оцінюються по первісній вартості, інші по відбудовній.

Середньорічна вартість основних фондів визначається по вираженню:

,

де Фн- вартість основних фондів на початок року;

Фвв, Фвыб_. - вартість, що вводяться основних фондів, що й вибувають із експлуатації;

tвв, tвыб_. - кількість місяців у році з моменту введення або вибуття до кінця року.

Частка знаходження величин відновної, або нової балансової, вартості основних фондів КЕС здійснюється за формулою:

4.3. Зношування основних фондів, показники зношування

Поступова втрата основними фондами своєї вартості називається зношуванням основних фондів. Розрізняють фізичне й моральне зношування основних фондів.

Фізичне зношування обмежується термінами служби. Розрізняють фізичне зношування 1-го роду, обумовлений використанням основних фондів, і 2-го роду, обумовлений впливом чинностей природи.

Ступінь фізичного зношування основних фондів можна визначити за допомогою коефіцієнта фізичного зношування.

або

Коефіцієнт придатності основних фондів.

або

Моральне зношування основних фондів обумовлюється технічною відсталістю основних фондів і неефективністю їх використання. Моральне зношування 1 – й форми обумовлений здешевленням відтворення машин і встаткування з тими ж технічними характеристиками. Абсолютну величину морального зношування 1 – й форми можна визначити шляхом переоцінки основних фондів.

Моральне зношування 2 – й форми обумовлюється появою на ринку нових, більш високо продуктивних машин і встаткування.

Р_с – продуктивність старих машин і встаткування,

Р_н – продуктивність нових машин і встаткування,

Ф_н – вартість нової техніки.

Коефіцієнт морального зношування 2 – й форми:

Зношування основних фондів може бути повним або частковим. Повне зношування вимагає заміни основних фондів. Часткове зношування усувається в процесі виконання капітального ремонту й модернізації.