- •1.Поняття світогляду, його структура
- •2.Історичні типи світогляду
- •3.Філософія і світогляд
- •4.Основні функції філософії
- •5.Виникнення філософії, специфіка філософського знання
- •6.Філософія і наукове знання
- •9.Характерні риси та періодизація античної філософії
- •10.Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія (школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур)
- •13.Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14.Ідеалізм Платона
- •15.Філософія Арістотеля
- •16.Фізіологія римського періоду.
- •17.Теоцентризм Середньовіччя
- •18.Номіналізм і реалізм про природу універсалій.
- •19.Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20.Натурфілософія Ввідродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22.Субстанція в філософії Нового часу
- •23.Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •25.Метод і система філософії Гегеля
- •26.Антропологізм Фейєрбаха
- •27.Марксизм і сучасність
- •28.Філософські ідеї Київської Русі
- •29.Києво-Могилянська академія
- •30.Г.Сковорода
- •31.Філософська думка Украъни хіх- початку хх ст.
- •32.Філософська думка Росії хіх-початок хх ст.
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму
- •34.Філософія екзистенціалізм
- •35.Психоаналіз з.Фрейда
- •36.Неотомізм та тейярдизм.
- •37.Нераціональна філософія ф.Ніцше.
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії.
- •40.Природничонаукова картина світу.
- •41.Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості, її суть та структура.
- •43.Свідомість як функція головного мозку.
- •44Діалектика як учення про універсальні зв’язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону, класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття „суперечність» їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін.
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50.Діалектика одиничного і загального.
- •51.Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52.Необхідність і випадковість.
- •53.Зміст і форма.
- •54.Система, структура, елемент.
- •55.Сутність і явище.
- •56.Можливість і дійсність.
- •57.Пізнання як діяльність. Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •58.Чуттєве пізнання і його форми.
- •59.Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини. Конкретність істини. Критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні.
- •62.Природа і суспільство. Матеріальне виробництво.
- •63.Спосіб виробництва та його структура.
- •64.Нтр, сутність та основні напрямки розвитку.
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання.
- •67.Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68.Поняття „культура» та „цивілізація», цивілізаційний підхід в соціальній філософії.
- •69.Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
39.Філософське поняття матерії.
Матерія – поняття, яким охоплюється все, що існує об’єктивно, тобто поза свідомістю людей. Термін "матерія" має латинське походження (лат. речовина). У широкому значенні — це субстанція, найглибша сутність світу, його фундамент. Згідно з матеріалістичною філософією, крім матерії в її різноманітних видах та формах, у світі нічого не існує. Навіть свідомість розглядається як властивість матеріального характеру, оскільки вона притаманна високоорганізованій матерії — мозку людини.
У філософії те, що не можна зафіксувати жодним фізичним приладом (думку, розум, відчуття), називають ідеальним, а те, що можна –матеріальним.
Окрім того, за Платоном, сааме цей світ ідей є нерухомою першоосновою, а не повітря, вода, буття чи навіть людина, як вважали до цього. Причому, ідея – це першооснова спільна як для світу, так і для людини. Світ ідей – невидимий, а той світ, який ми бачимо, – це матеріальний світ. Матеріальний світ є
відображенням, недосконалою копією світу ідей, яку Бог зліпив із матерії, користуючись світом ідей, як взірцем.
Матерія і ідеї невіддільні. Коли ми дивимося на стіл, то в цьому столі живуть і матерія, те з чого він зроблений, і ідея, поняття, або «форма», як її називав Арістотель. Матерія – це можливість, а форма ідея – це те, що робить можливість дійсністю. «Мідь є
статуя у можливості...», – пише Арістотель.
Можливістю, як і в Арістотеля, у Томи є матерія. Саме завдяки ідеї, або формі матерія перетворюється в предмет, який Тома називає акт буття.
За Декартом, світ має дві першооснови (субстанції): свідомість і матерію. Тому філософію Декарта досить часто називають дуалізмом. Дуалізм – це філософія, яка визнає не одну, а дві першооснови.
Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінґ (1775–1854): Матерія є не тільки першоосновою, а й визначає свідомість, впливає на неї. Звідси випливає, що основою суспільних відносин, які насамперед цікавили Маркса, є матеріальні –виробничі та економічні відносини.
40.Природничонаукова картина світу.
Словосполучення "наукова картина світу" передбачає якусь аналогію між сукупністю що описують реальний світ наукових абстракцій й величезним мальовничим полотном, у якому художник компактно розмістив всі речі світу. Античний вчених малював свою "картину" з великою часткою фантазії і вигадки, але схожість із зображуваним була мінімальною.Ньютоновская картина світу стала суші, суворіше й у багаторазово точніше (така собі чорно-біла фотографія, місцями, щоправда, неясна). Нинішня наукова картина світу "пожвавила" нерухому досі Всесвіт, виявила кожному її фрагменті еволюцію.
Поява принципу глобального еволюціонізму означає, у сучасному природознавстві утвердилось переконання у цьому, що матерія, Всесвіт загалом і всіх її елементах що неспроможні існувати поза розвитку. Це - принципово новий для природознавства погляд на речі, хоча сама ідея еволюції зародилася у ХІХ в. Найсильніше вона вже прозвучала у вченні Ч. Дарвіна про походження видів.
Поява синергетики в сучасному природознавстві ініційоване, певне, підготовкою глобального еволюційного синтезу всіх природничонаукових дисциплін. Цю тенденцію в значною мірою стримувало ту обставину, як разюча асиметрія процесів деградації та розвитку на живої та неживої природі.
Для західної філософії середини 90-х років XX століття відзначалися спроби ввести в арсенал методологічного аналізу нові категоріальні кошти, але разом з тим чіткого розмежування понять "картина світу" і "наукова картина світу" не проведено. У нашій вітчизняній філософсько-методологічної літературі термін "картина світу" застосовується не тільки для позначення світогляду, але і в більш вузькому сенсі - тоді, коли мова заходить про наукові онтологіях, тобто тих уявленнях про світ, які є особливим типом наукового теоретичного знання. У цьому значенні наукова картина світу виступає як специфічна форма систематизації наукового знання, що задає бачення предметного світу науки відповідно певному етапу її функціонування та розвитку